Він народився 21 лютого 1925 р. у Києві. Батько Ігоря був директором аптеки, мав гарний музичний слух, грав на трубі, добре знав історію Києва, любив місто і передав це синові. Мати – домогосподарка.

У родині зберігається легенда, що півторарічний вундеркінд раптом заспівав «Ямщик, не гони лошадей…», через два роки почав малювати. От і задумалися батьки: «Куди віддавати талант – у музичну чи художню школу?». Перемогла музика і у 11 років Ігор став учнем першої в Україні спеціалізованої музичної школи імені Лисенка. Він вже мріяв про консерваторію, але все змінила війна. У 1941 р. Шамо закінчив сім класів школи, клас фортепіано Арнольда Янкелевича, композиції - Матвія Гозенпуда. 16-річний Ігор разом із мамою потрапив до Уфи, екстерном закінчив медичне училище, отримав професію фельдшера, добровільно пішов воювати. Пройшов усю війну в складі артилерійської дивізії 2-го Українського фронту, був поранений.

Після демобілізації, у 1946 році вступив до Київської консерваторії, яку закінчив з відзнакою в 1951 (композиторський факультет у класі професора Бориса Лятошинського). На третьому курсі консерваторії був прийнятий до Спілки композиторів України. Під час навчання працював у самодіяльному театрі заводу «Арсенал», де робив музичне оформлення спектаклів. На дипломному концерті виконав на фортепіано у супроводі симфонічного оркестру свою «Концерт-баладу», яка відразу увійшла в концертне життя, прозвучала в авторському виконанні в Києві, а потім і в Москві.

Ігор Шамо є автором симфоній, фортепіанних творів, музики до кінофільмів та понад 300 пісень. Багато років співпрацював з українським поетом Дмитром Луценком, у співавторстві з яким написані пісні «Києве мій», «Не шуми, калинонько», «Осіннє золото», «Пісня про щастя» та багато інших.

Творив Шамо легко й натхненно, одразу міг працювати над кількома творами: симфонією, романсом, музикою до кінофільму, піснею чи хоровим твором. «Про нього складалися цілі легенди, зокрема, як про людину, яка могла написати музику терміново.Так, написати гімн рідному місту Ігорю Шамо у 1962 р. запропонував міністр культури УРСР Ростислав Бабійчук. Це треба було зробити терміново. Шамо запросив до себе друга Дмитра Луценка – “і процес пішов”. За ніч Ігор Наумович випалив дві пачки “Біломору”, друзі випили відро чаю з лимоном – і створили “Києве мій””, – розповідає журналістка Ганна Черкаська.

Ігор Шамо увійшов в історію української музики ХХ ст. як композитор глибоко проникливого ліричного обдарування, як прекрасний мелодист з яскравим образним мисленням. Безперечно, що найвищого пілотажу він досяг у жанрі пісні. Його пісенні перлини, що народжувалися у серці, часто сприймалися як народні.

Композитор створив три симфонії, найвідоміша – Третя, присвячена пам’яті героїв Другої світової війни, сповнена прекрасних сторінок високої трагедійної лірики.

Надзвичайно багатий здобуток Ігоря Шамо у жанрі камерної музики. Це передусім шість його струнних квартетів і ціла антологія фортепіанної музики, на якій виховано не одне покоління молодих виконавців. Шамо був блискучим піаністом і чудово грав свої твори.

Ігор Шамо був і першовідкривачем, експериментатором в музиці, адже саме в його творчості з’явився жанр хорової фольк-опери — «Ятранські ігри», де митець занурився у глибинні шари української народної творчості. Його пошуки в цьому напрямку продовжили Євген Станкович, Леся Дичко, Ганна Гаврилець.

Колеги, яким пощастило спілкуватися з Ігорем Шамо, згадують, що він був цікавим співрозмовником, полюбляв розповідати цікаві веселі історії, які з часом перетворювалися на анекдоти та легенди і «гуляли» мистецьким світом. Та мало, хто знає, що композитор гарно малював, ліпив, займався різьбленням і, навіть, створив колекцію шийних хусток та беретів!

«У ХХ столітті композитору важко бути оригінальним, а ще важче — щирим. Але завдяки своєму таланту Ігор Шамо не знав цих труднощів — такою природною і свіжою є його музика, так органічно й зі смаком втілилося в ній українське. Минають роки, а його музика знаходить нових виконавців і численних слухачів» , - композитор Євген Станкович.

За матеріалами з відкритих джерел

Інші: