|
|
ДО 100-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ КОРИФЕЯ УКРАЇНСЬКОГО ОПЕРНО-ХОРОВОГО МИСТЕЦТВА ЛЬВА МИКОЛАЙОВИЧА ВЕНЕДИКТОВА (1924 – 2017)
6 жовтня день народження Льва Венедиктова
5 жовтня, субота
Поширити у Facebook
Лев Венедиктов – один з найвидатніших представників сучасної української культури – Герой України, народний артист України, лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка, комодор ордену «Зірка Солідарності» Італійської Республіки, член-кореспондент Національної академії мистецтв України, кавалер орденів «За заслуги» ІІІ ступеню та Князя Ярослава Мудрого V, ІV та III ступенів, Почесний громадянин міста Києва, диригент, педагог, директор і головний хормейстер Національної опери України.
Він народився в родині диригента й церковного регента, автора низки світських і церковних творів Миколи Яковича Венедиктова. Дуже рано стало очевидним, що син піде шляхом батька.
У сім’ї панувала музика, якій Лев Миколайович присвятив все своє довге продуктивне творче життя: в 6 років він починає навчатися у музичній школі, потім на хормейстерському відділенні Борисоглібського музичного училища. Подальші плани навчання у консерваторії змінила війна, дорогами якої Л. Венедиктов пройшов з 17 років у складі військового ансамблю, котрому загалом віддав 13 років життя, упродовж яких закінчив Київську консерваторію у класі, а потім і в аспірантурі у видатних хорових диригентів Григорія Верьовки та Елеонори Скрипчинської. З консерваторією буде пов’язане усе подальше життя: півстоліття, від 1959, Лев Венедиктов навчав студентів майстерності хорового диригування. Школа Венедиктова – це понад 120 першокласних митців, які нині працюють в найкращих театрах і колективах України й світу.
Здається, не було таких теренів, де б не розкрився творчий потенціал Льва Венедиктова. Але передусім його ім’я назавжди асоціюватиметься з хором Національної опери України імені Тараса Шевченка, якому віддав 60 років творчого життя (з 1954 по 2014) і який під його керівництвом сформувався у яскравий творчий колектив, знаний далеко за межами України. Європейська музична критика визнала його одним з кращих оперних хорів світу, про що засвідчують численні захоплені рецензії на гастролі київської опери у театрах та на майданчиках престижних міжнародних фестивалів у Франції, Австрії, Німеччині, Швейцарії, Голландії, Бразилії... Лев Венедиктов як хормейстер не лише представляв київську оперу за кордоном, але й брав участь у постановках оперних театрів Ніцци, Загреба, Варшави.
Хор театру під орудою Л. Венедиктова неодноразово брав участь як окрема творча одиниця у престижних міжнародних фестивалях, презентуючи твори кантатно-ораторіального жанру. У 1993 році оперна трупа і хор брали участь у 55-му Міжнародному музичному фестивалі у Стразбурзі (Франція), представивши Реквієм Дж. Верді, Українські церковні твори а капела. Велику вокально-симфонічну програму було представлено на 43-му музичному фестивалі у Сантадері (Іспанія) у 1994 оці. 1995 в столиці Австрії відбувався Дунайський фестиваль, на якому були виконані цілі хорові програми з духовних творів українських композиторів М. Лисенка, М. Леонтовича, Д. Бортнянського, М. Березовського, К. Стеценка, О. Кошиця, Г. Майбороди, Б. Лятошинського. У 1996-му на Міжнародному оперному фестивалі «Друзі опери» у м. Корунья в Іспанії оперна трупа та хор театру репрезентували зокрема «Реквієм» Дж. Верді. На «Бразильському Моцартеумі» у 1999 році солісти, хор та оркестр театру показали велику концертну програму з оперних фрагментів, а також виконали 9 симфонію Л. Ван Бетховена. 2009-го в Зальцбургу в рамках Пасхального фестивалю хор театру виконав твори кантатно-ораторіального жанру.
Хори, втілені Л. Венедиктовим на київській сцені в операх «Тарас Бульба», «Наталка Полтавка» М. Лисенка, «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського, «Золотий обру» Б. Лятошинського, «Мойсей» М. Скорика, «Аїда», «Набукко», «Макбет», «Травіата», «Бал-маскарад» Дж. Верді, «Турандот» Дж. Пуччіні, «Кармен» Ж. Бізе, «Джоконда» А. Понкіеллі, «Фауст», «Ромео і Джульєтта» Ш. Гуно та багатьох інших виставах, позначалися не тільки довершеністю звуковедення, але й монументальністю, динамічністю, глибиною проникнення в авторський задум композитора.
Лев Венедиктов завжди вбачав хор як самодостатній колектив, який може вирішувати найскладніші творчі проєкти. Невипадково в його репертуарі чимало творів кантатно-ораторіального жанру. Під його керівництвом створено низку акапельних хорових програм, зокрема, української духовної музики ХVIII-ХХ ст.: А. Веделя, М. Березовського, Д. Бортнянського, М. Лисенка, К. Стеценка. У виконанні колективу під потужною рукою Маестро звучали такі визначні твори світової музичної класики як Реквієм, Три духовні п’єси Дж. Верді, ІХ симфонія Л. Бетховена, а також хорові перлини українських композиторів ХХ ст.: «Хустина» Л. Ревуцького, «Київські фрески» І. Карабиця.
Лев Венедиктов незримо для глядача був присутній на кожній оперній виставі театру впродовж шести десятиліть, був душею і совістю величезного колективу, знаковою особистістю Національної опери України й усього українського культурного простору. Життя й творчість Льва Венедиктова стають темами для музикознавчих статей, наукових дисертацій, конференцій.
Прем’єру опери «Трубадур», яа відбудеться 18 жовтня, Національна опера України невипадково присвячує ювілею Маестро Венедиктова. Виконавський еталон втілення хорових сцен опер саме Джузеппе Верді формувався у Льва Венедиктова завдяки осягненню особливостей засобів музичної виражальності – темпоритму, штрихів, динамічного нюансування, що відіграють важливе значення у відтворенні «життєвості» вердіївських персонажів, втіленні психологічної правдивості драматичних колізій.
Вагому роль у цьому мав його досвід роботи асистентом диригента Веніаміна Тольби при постановці опери «Трубадур» у 1964 році. Л. Венедиктов мав змогу професійно осягнути всі етапи репетиційно-постановочної роботи: від перших співанок солістів до формування цілісного музично-сценічного виконавського ансамблю та закріпити набутий досвід власною багаторічною диригентською практикою. Для постановки опери «Трубадур» В. Тольбу, який на той час вже не працював у театрі, було запрошено спеціально.
Після прем’єри диригент передав керування оперою Льву Венедиктову та Олегу Рябову. Окрім «Трубадура» Лев Венедиктов диригував такими операми як «Бал-маскарад» Верді, «Пікова дама» Чайковського, як диригент-постановник виступив у таких операх як «Манон» Ж. Массне (1967), «Фра-Дияволо» Д. Обера (1968). Від 1973 року, коли Л. Венедиктова було призначено головним хормейстером театру, він зосереджується на хормейстерській роботі. Безумовно, багаторічний досвід диригування виставами не міг не відбитися на піднесенні якості звучання хору в усіх подальших виставах, над яким працював Маестро і як постановник, і як добрий професійний наставник для наступних поколінь хормейстерів театру, які по суті були його учнями, а почувалися рівноправними колегами.
Автор: Лариса Тарасенко
Диригенти: Лев Венедиктов
Концертна організація: Національний академічний театр опери та балету України імені Т.Г. Шевченка
|