| Стаття |
|
|
|
|
Українські переклади лібрето світових опер в Україні
23 грудня 2023, субота
Поширити у Facebook
Доба українських перекладів лібрето оперних вистав почала свій відлік від постанови Раднаркому УРСР 1926 року, яка зобов’язувала виконувати вистави усіх державних оперних театрів УРСР виключно українською мовою.
Для київського оперного театру доба українізації оперної музики протрималася найдовше: до кінця 1970-х років для російських опер (їх тоді русифікував С.Турчак), і у 1990-ті з остаточним переходом до мов оригіналу опер західних авторів.
Історія україномовної опери була політичною і кривавою з самого початку. Вже з 1930 року в УРСР розпочалися політичні процеси, в яких об'єктами репресій ставали українські митці, члени вигаданої органами держбезпеки СВУ - Спілки Визволення України. Відтак український переклад став справою політично токсичною і небезпечною для життя його авторів.
Провідну роль у 1930-ті роки саме як перекладачів лібрето відіграла українська культурна еліта - люди, які володіли європейськими мовами, мали добре музичне виховання і які займались літературною діяльністю: Микола Вороний, Дмитро Ревуцький, Людмила Старицька-Черняхівська, Олекса Варавва (Кобець), Іван Микитенко, Борис Петрушевський, Павло Тичина та Максим Рильский. Останній став завлітом київської опери у 1935-50 рр (з перервою) і здійснив вірогідно найбільшу кількість перекладів. Але окрім власних перекладів, М.Рильський як завліт театру змушений був прикривати своїм іменем переклади репресованих літераторів, у такий спосіб рятуючи вистави від закриття. Іноді у афіші чи програмці Театру ім"я перекладача взагалі не зазначалося, тому на сьогодні визначити точне авторство деяких перекладів лібрето є неможливо.
Розповідаючи про переклади, треба відзначити центральну роль Дмитра Ревуцького - старшого брата композитора Левка Ревуцького. Він переклав "Отелло", "Паяци" і "Сільську честь" для київської опери і в цих перекладах ці опери йшли до 1970-х років, але без зазначення авторства Ревуцького. По суті він і долучив Максима Рильського, Павла Тичину і Миколу Бажана як молодих літераторів у кінці 1920-х років до справи перекладів лібрето. Репресії проти перекладачів тривали всі 1930-ті роки і не встигала з"явитися якась вистава, як ім'я перекладача прибиралося з афіші та театральних програмок. Наприклад, у 1940 на прем'єрі "Отелло" в афіші не було вказано ім'я автора перекладу, а у грудні 1941 року, вже в окупованому німцями Києві, Дмитро Ревуцький був по-звірячому вбитий агентами НКВС. Відтак, "Отелло", "Паяци", "Сільська честь", "Аїда", "Ріголетто", "Севільський цирульник", "Русалка", "Продана наречена" та інші йшли без зазначення авторів перекладу, або під чужими іменами.
На сьогодняшній день можна вважати відомим авторство перекладів таких оперних вистав київського оперного театру (для окремих перекладів в інших театрах - окремо зазначено), записи яких збереглися хоч і у відредагованому виді:
Людмила Старицька-Черняхівська: "Аїда" і "Ріголетто" Дж.Верді.
Дмитро Ревуцький: "Отелло" Дж.Верді, "Паяци" Р.Леонкавалло, "Сільська честь" П.Маскан’ї.
Максим Рильський: "Євгеній Онєгін" і "Пікова дама (Винова краля)", "Мазепа" П.Чайковського, "Царева наречена" М.Римського-Корсакова, "Іван Сусанін" М.Глінки, "Корневільські дзвони" Р.Планкета, "Травіата" Дж.Верді, "Кармен" Ж.Бізе (разом з О.Галабутською).
Максим Рильський, Діодор Бобир "Іоланта" П.Чайковського.
Олекса Варавва (псевдонім О.Кобець) "Севільський цирульник" Дж.Россіні, "Русалка" О.Даргомижського, "Казки Гофмана" Ж.Оффенбах.
І.Микитенко та Б.Петрушевський "Продана наречена" (КАТОБ).
Марія Пригара "Галька" С.Монюшка (КАТОБ).
Іван Кочерга "Фауст" Ш.Гуно.
Г.Сокальська "Лакме" Ж.Массне, "Трубадур" Дж.Верді (ЛАТОБ), "Черевички" (ХАТОБ та ОАТОБ).
Олександр Перегуда "Майська ніч" М.Римського-Корсакова.
Ольга Галабутська: "Макбет" Дж.Верді (ОАТОБ), "Мадам Баттерфлай", "Тоска" Д.Пуччіні, "Вертер" Ж.Массне, "Гугеноти" Д.Мейєрбера.
Григорій Плоткін "Сицилійська вечірня" Дж.Верді (ОАТОБ).
І.Захаровський "Борис Годунов" М.Мусоргського, "Демон" А.Рубінштейна (можливо, це був переклад О.Варавви, як і "Русалки", який раніше приписувався І.Захаровському).
Борис Тен (Микола Хомичевський) - "Борис Годунов" М.Мусоргського (КАТОБ 1969-70), "Бал-маскарад" Д.Верді (КАТОБ, 1955-56), "Орфей та Евридика" К.Глюка (КАТОБ, 1976-77); "Тангейзер" Р.Вагнера (ЛАТОБ, 1976-77).
Діодор Бобир - "Богема" Д.Пучіні" (КАТОБ, 1957-58); Аскольдова могила" О.Верстовського (КАТОБ, 1959-60), "Манон" Ж.Массне (КАТОБ, 1967-68), "Алєко" С.Рахманінова (КАТОБ, 1960-61), "Дон Карлос" Д.Верді (ЛАТОБ 1966-67 і КАТОБ 1985-86).
Євген Дроб’язко - "Чарівна флейта" В.Моцарта (КАТОБ, 1965-66); "Весілля Фігаро" В.Моцарта (постановка оперної студії 1949).
Степан-Юрій Масляк: "Галька", "Страшний двір" С.Монюшка, "Ромео і Джульєтта" Ш.Гуно, "Богема" Дж.Пуччіні (всі - ЛАТОБ), "Трубадур" (КАТОБ).
Микола Лукаш - "Приборкання непокірної" В.Шебаліна (КАТОБ, 1958-59), "Лючія ді Ламмермур" Г.Доніцетті (КАТОБ, 1962-63), "Дон Жуан" В.Моцарта (КАТОБ, 1988-89).
Павло Тичина - "Казка про царя Салтана" (КАТОБ, 1948-49), "Лоенгрін" Р.Вагнера (КАТОБ, 1957-58); "Князь Ігор" (ХАТОБ, 1950-ті роки).
Микола Бажан - "Князь Ігор" (КАТОБ, 1952-53), "Війна і мир" С.Прокоф"єва (КАТОБ, 1956-57), "Хованщина" М.Мусоргського (КАТОБ, 1968-69), "Катерина Ізмайлова" Д.Шостаковича (КАТОБ, 1964-65).
І.Ковтунов - "Дон Паскуале" Г.Доніцетті (КАТОБ, 1961-62).
Валентин Кортаци "Шукачі перлин" Ж.Бізе (КАТОБ, 1969-70).
Борис Тимофєєв - "Фра-Дияволо" (КАТОБ, 1969-70).
Леонід Солошин - "Золотий півник" (КАТОБ, 1969-70).
Богдан Гнидь - "Таємний шлюб" (КАТОБ, 1984-85).
На сьогодні мені не вдалося з’ясувати, хто зробив наступні переклади:
"Сорочинський ярмарок" М.Мусоргського (ОС 1965-66, КАТОБ 1991-92).
"Любовний напій" Г.Доніцетті (ЛАТОБ, 1965-66, можливо, автор перекладу - З.Павлович).
"Ернані" Дж.Верді (ЛАТОБ 1970).
"Джоконда" А.Понкієллі (ЛАТОБ 1975).
Автор: Віктор Остафейчук
|