|
Нова версія «Лускунчика Гофмана» у Київській опері
30 грудня 2024, понеділок
Поширити у Facebook
Під час різдвяно-новорічних свят в афіші Київської опери з’явився балет, який прикрасив театральну афішу нашої столиці
Оригінальну музику до неокласичного балету «Лускунчик Гофмана» написав відомий український композитор Іван Небесний. Автором лібрето (за мотивами казки Ернста Теодора Амадея Гофмана) та хореографом виступив знаний танцівник і балетмейстер Артем Шошин. Перші прем’єрні покази відбуваються на «ура» й під крики «браво» глядачів!
Про народження нової української версії відомої балетної казки розповіли: керманич Київської опери Петро Качанов, автор музики Іван Небесний, головна балетмейстерка Київської опери Тетяна Боровик і диригентка Алла Кульбаба.
Прем’єрний марафон – 17 вистав під час різдвяно-новорічних свят
– Проєкт «український Лускунчик» уже реалізований на сцені й перші глядачі – у захваті. Розкажіть, як це відбулося?
– Я почекав реакції публіки, – зізнається Петро Качанов, директор – художній керівник Київської опери. – Бо ми можемо мати свої враження, бачення, але ж виставу випускаємо не для себе, а глядачів! Тому вирішальну роль і вердикт визначають глядачі після прем’єри.
Не можу сказати, що балет «Лускунчик Гофмана» важко народжувався й була глибока криза у творчих пошуках. Ні!
Я б не хотів, аби театральні критики й музикознавці порівнювали два «Лускунчики» – знаний у світі твір Петра Чайковського та нове музично-сценічне прочитання відомої казки Гофмана, яке здійснив наш сучасник, талановитий композитор Іван Небесний. Річ навіть не в тому де музика краща, а в тому, що ми презентуємо свою казку – українського «Лускунчика», створеного за мотивами відомої казки Ернста Теодора Амадея Гофмана.
Дуже хочемо, аби наша версія «Лускунчик і Мишачий Король» у хореографії Артема Шошина сподобалась глядачам. Бо вистава у нас – красива, святкова, а публіка отримує задоволення у ці Різдвяні, але не дуже хороші часи, коли в Україні триває повномасштабна війна, розв’язана кремлівськими загарбниками…
– Класичний балет «Лускунчик» – це романтична казка, а у Гофмана є й страшні моменти…
– У постановці Артема Шошина теж буде кілька «страшних» моментів, бо сюжет – це вже певний світовий «тренд»: щоб показати щось хороше, спочатку має статися щось погане…
Ця боротьба протилежностей є у нашій виставі, а також присутні певні моторошні обставини. Але сенс у тому, що в результаті все ж перемагає добро.
– Музику до балету «Лускунчик Гофмана» Іван Небесний писав на вже готову хореографію Артема Шошина...
– Так, але це стосується лише частини твору. Ряд музичних епізодів створено спеціально до кількох додаткових, нових сцен у лібрето. То – певна компіляція епізодів балету, які раніше ставив Артем, і нових сюжетних моментів, презентованих у пластиці й танцях. Музика Небесного не містить жодних цитат, вона цікава й авторська.
– На першому прем’єрному показі за диригентським пультом виступила Алла Кульбаба…
– У нас є ще й другий диригент – Роман Будзяк, бо ми запланували презентувати 17 вистав (із 25 грудня до 5 січня), які під час зимових шкільних канікул відбуватимуться навіть двічі на день. І за два тижні до прем’єри всі квитки були розпродані. Це – рекорд нашого театру!
– 17 показів – це вже справжній марафон! Скільки акторських складів було підготовлено?
– Головні партії: Марі (маленької), Марі (дорослої), Принца, Лускунчика-ляльки, Дроссельмеєра, Мишильди та інших героїв репетирували кілька складів виконавців.
– Однією з головних героїнь є Мишильда, а не Мишачий Король, як у тексті Гофмана…
– Так, у нас головуватиме Королева Мишильда. На першому прем’єрному показі цю роль виконала Анастасія Романицька. У казці Гофмана теж є такий персонаж – мати Мишачого Короля Мишильда. На відміну від першої балетної версії, зараз ця героїня стала виразнішою, активнішою й хореографічно цікавішою, динамічнішою…
– Канонічний балет «Лускунчик» Петра Чайковського був казкою переважно для дітей, яку традиційно грали у різних театрах світу під час різдвяно-новорічних свят. А «Лускунчик Гофмана» Івана Небесного у хореографії Артема Шошина в Київській опері – постановка для сімейного перегляду.
– Ми намагаємося усі вистави робити родинними, а не суто для дітей чи дорослих. Тому балет «Лускунчик Гофмана» – для всієї родини. Мені здається несправедливим, коли дітлахам цікаво дивитися, а дорослим – ні, чи навпаки, тому ми шукаємо «золоту середину». Зараз юні глядачі набагато швидше стають зрілішими у сприйнятті світу, ніж ті, які приходили до театру 10-20 років тому.
– «Лускунчик» – це різдвяно-новорічний бренд. Чи плануєте у майбутньому зробити теле-, чи відеоверсію вистави або показати її під час гастрольного туру, наприклад, по Україні. Бо Київ – велике місто, але не всі живуть у столиці, а цей балет вартий того, щоби його побачило якнайбільше глядачів.
– Знаєте, коли ми побачили велику зацікавленість публіки нашим попереднім балетом «Сойчине крило» Анатолія Кос-Анатольського, за мотивами однойменної новели Івана Франка у хореографії Георгія Ковтуна та музичній редакції Василя Василенка, то зрозуміли, що постановку варто показати в інших містах України. Хотілося б презентувати цей балет і в світі, але поки нам це не вдається.
Якщо покази «Лускунчика Гофмана» викличуть великий резонанс у глядачів, театрознавців і музикознавців, то будемо думати, як організувати гастрольне турне не лише по нашій країні, а й за кордоном. Запис ми, безумовно, зробимо, але трохи згодом, – зараз у цьому немає сенсу, бо вистава тільки-но народилася…
Хочу побажати всім українцям щасливих, безпечних Різдвяних і Новорічних свят. Нехай мрія українців про перемогу над російськими загарбниками швидше здійсниться, а мир і спокій повернуться в наше життя.
Коли всі працюють на одній хвилі
– «Лускунчик Гофмана» – це вже друга ваша спільна робота з хореографом Артемом Шошиним (першою був балет «Тіні забутих предків» за мотивами однойменної повісті Михайла Коцюбинського у Львівській національній опері). Як народжувалась музика для цієї постановки? Ви подивились попередню версію Артема чи надихалися, перечитуючи казку «Лускунчик і Мишачий Король» Гофмана? В чому полягала складність проєкту?
– Коли від керівництва Київської опери мені надійшла пропозиція написати музику до нової вистави, – розповів композитор Іван Небесний, – то я спочатку перечитав твір Гофмана. Потім Артем надіслав відеозапис балету «Лускунчик», який він ставив на цій сцені кілька років тому. Затим Шошин додав до лібрето кілька нових епізодів, а я почав працювати над музикою до майбутньої постановки.
Нічого особливо складного під час роботи для мене не було, адже я чітко розумів своє завдання. Коли є цікаві творчі ідеї, то далі вже відбувається те, що ми називаємо «технічним постановчим процесом»: команда йде від сцени до сцени і поступово створюється нова вистава.
– Вам довелося визначати якісь акценти вже під час репетицій?
– Ми з Артемом маємо досвід співпраці. Тому кардинально у музичному матеріалі я не багато що змінював. Хоча були нюанси на рівні, наприклад, додавання кількох тактів, бо танцівники щось не встигали. Але це загалом маленькі, незначні штрихи у роботі.
– У вас дуже сильним вийшов балет «Тіні забутих предків» у Львівській опері. Ця вистава увійшла до списку номінантів на здобуття Шевченківської премії. Спочатку в Артема Шошина була ідея ставити балет на музику Мирослава Скорика, але через нюанси з авторським правом довелося шукати інші шляхи і звернулися до вас як автора.
– Можна сказати, що так склалися первні пазли… Я писав музику, відштовхуючись від ідей балетмейстера. Мав перед собою відео репетицій і бачив усі акценти та виразні сенси вистави. З одного боку, я був затиснутим «формою», заданою хореографом, з іншого – все працювало на загальний результат.
Мені здається, що ми зробили щось інше, ніж фільм Сергія Парджанова та повість, яку написав Михайло Коцюбинський (оригінальне лібрето написав Василь Вовкун). А тому ця вистава має власне обличчя…
Вважаю, що певною «родзинкою» є автентичні гуцульські колядки та голосіння, народні пісні й речитативи у виконанні хору Львівської опери під орудою головного хормейстера Вадима Яценка. Хор має й іншу роль: це тіні тих самих предків, що спостерігають, коментують і зрештою забирають світлі душі Івана та Марічки до себе.
Візуальна концепція сценографа та художника світла Арвідаса Буйнаускаса (Литва) складається з мінімалістичних елементів, що викликають у глядачів різноманітні асоціації: скелі, трембіти тощо… У хореографії Артем Шошин поєднував модерний і класичний балет, контемп та елементи народного танцю. Процес підготовки до премʼєри координувала асистентка хореографа Тетяна Куруоглу, хореографка, танцівниця, педагогиня, артистка театру «Київ Модерн-Балет»…
Коли всі частини постановки складаюся докупи і працюють як на одній хвилі, – тоді й досягається певна гармонія у народжені вистави. На мою думку, це стало головною причиною того, що балет «Тіні забутих предків» удався.
– Ви співпрацюєте з різними театрами й музичними колективами. Львівська опера – один із пріоритетів для вас?
– Складно сказати. У нас музичний ринок невеликий, а тому я контактую з різними колективами, як оперними, балетними, симфонічними, так і камерними.
Львівську оперу можу назвати своєю Alma mater, бо там я розпочав творчий шлях і дуже вдячний Василю Вовкуну (генеральний директор – художній керівник Львівського національного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької, режисер і сценарист. – Т. П.) за можливість утілювати цікаві творчі проєкти. Саме там відбувся мій старт, реалізований у пошуках та ідеях…
Утім, жодна людина не може стояти на місці. Я маю плани щодо різних театрів та оркестрів…
– Для композитора дуже важливо, як музиканти оркестрів під орудою дирингентів інтерпретують його твори. Володимир Сіренко, Юрій Бервецький, Іван Чередніченко, Алла Кульбаба та інші маестро виконують ваші твори. Хто вам найближчий?
– Можу лише повторити, що «ринок» у нас невеликий, а кожен диригент – особистість! Я щасливий, що маю можливість працювати з різними митцями, й на щастя ми завжди швидко знаходимо спільну мову… Хочу, аби балет «Лускунчик Гофмана» зайняв свою глядацьку нішу, а публіка отримувала позитивні емоції від нової постановки.
Цікава оригінальна сучасна музика та хореографія
– Нагадаю, що балет «Лускунчик» на музику Петра Чайковського у постановці Артема Шошина прикрашав афішу нашого театру впродовж кількох років, – підкреслила Тетяна Боровик, головна балетмейстерка Київської опери. – Нині представлено зовсім іншу музичну концепцію постановки. Основні сюжетні колізії ми залишили, втім, дещо видозмінили їх, додавши кілька нових сцен.
Коли почалися перші репетиції, то спочатку артистам було трохи складно через певну звичку, – усе затанцьоване і відоме… Поступово, впродовж народження вистави вони почали звикати до нової музичної концепції балету, яку передбачив Іван Небесний. Його музика дуже гармонійно пов’язалася з хореографією Артема Шошина.
Дія вистави відбувається у 1960-ті роки. Це осучаснене прочитання відомої казки Гофмана, а за жанром – неокласична хореографія. Упевнена, що музика сподобається публіці, бо вона оригінальна й модерна. Хоча – вистава декому здасться незвичною зп драматургією…
У театрі підготовано кілька складів виконавців головних ролей. Це становило певні труднощі, бо ми мали короткий час на реалізацію проєкту. Кожен із танцівників мусив добре вивчити й чітко, технічно виконувати всі хореографічні та пластичні задуми балетмейстера, попри власну індивідуальність, пошуки й знахідки у реалізації образу.
Хореографія містить непрості віртуозні номери. Комусь вдається одразу їх відтворювати, а декому потрібно підібрати «ключик» до розкриття ролі. Усіх танцівників вирізняють свої «плюси» та «мінуси». Але завдяки репетиціям нам вдається представити на сцені збалансовану творчу палітру, яка робить виставу органічною і цікавою для глядачів.
Музика Івана Небесного має цікаві характерні та ілюстративні знахідки
– Балет «Лускунчик Гофмана» – дуже цікавий, – каже диригентка Алла Кульбаба, яка разом із музикантами оркестру Київської опери стала першою виконавицею твору. – Нам з оркестрантами було приємно працювати. Музичні номери різні. Композитор запропонував багато оригінальних новинок…
Репетиції відбувалися до останнього дня, навіть перед першим прем’єрним показом. Ми щось виправляли, додавали, тобто перебували в безперервному творчому процесі.
Музика Івана Небесного містить чимало ілюстративних знахідок, особливо у фрагментах, які стосуються образу Принца Лускунчика. Як на мене – це вельми яскраві номери. Утім композитор знайшов музичні «родзинки» для кожного персонажа. А все разом надає балетові поліфонічності.
Постановники: диригентка-постановниця – народна артистка України Алла Кульбаба, диригент – Роман Будзяк; хореограф – заслужений артист України Артем Шошин, постановниця, балетмейстерка-репетиторка – Оксана Хамровська; сценографка – Тетяна Бєлік; художниця костюмів – Катерина Маньковська; художник-постановник світла – Андрій Севастьянов, художниця світла – Тетяна Музиченко; звукорежисер – Ігор Кисельов; режисерка, яка веде виставу – Тетяна Лук’янець.
Дійові особи та виконавці: Марі (маленька) – Ангеліна Тютєрєва, Діана Шпирна; Марі (доросла) – Яна Губанова, Емілія Лєгостаєва, Діана Шпирна; Принц – Дмитро Завада, Володимир Михайлов, Данило Шостак; Лускунчик (лялька) – Мирослав Черноус; Дроссельмеєр – Олег Буц, Олег Хлівнюк; Мишильда – заслужена артистка України Оксана Бондаренко, Анастасія Романицька; Дворецький – Олег Буц, Денис Щербина; Служниця – Галина Гриньків; Дідусь – Володимир Липець; Бабуся – Марія Хачатрян; Вівці – Богдана Бондар, Олександра Танцюра, Анастасія Терьошина, Вікторія Цап; Овен – Мирослав Черноус, Денис Щербина; Добра мишка – Галина Гриньків; Племінник Дроссельмеєра – Роман Дейнеко; Батьки, миші, сніжинки, вальс, мешканці Казкового королівства – артисти балету; Діти, солдатики – учні Київського державного фахового хореографічного коледжу.
Фото надані пресслужбою театру
Автор: Тетяна Поліщук
Композитори:Іван Небесний
Діячі мистецтв: Тетяна Поліщук
Концертна організація: Київський муніципальний академічний театр опери та балету для дітей і юнацтва
Концертний зал: Глядачевий зал Київського муніципального академічного театру опери та балету для дітей і юнацтва
Джерело: Журнал "Музика"
|