|
|
Музика болю і надії
До Концерту-реквієму у Національній опері було залучено мистців із усього світу
3 жовтня 2016, понеділок
Поширити у Facebook
Світ вшановує пам’ять жертв злочину нацистського режиму під час Другої світової війни, коли в урочищі Бабин Яр було розстріляно, а то і поховано живцем понад 100 тисяч людей, серед яких переважно були євреї, але трагічна доля не обминула і циган, і українців... Масові страти протягом 1941-1943 років проводилися не лише за етнічним принципом, але соціально-політичним. Жертвами ставали як комуністи, радянські активісти, так і українські націоналісти, як радянські військовополонені і моряки Дніпровської флотилії, так і колабораціоністи, як пацієнти київської психіатричної лікарні, так і звичайні порушники впровадженого комендантського часу та заручники. Тільки за перші два дні – 29 і 30 вересня – було страчено більше 30 тисяч людей, яких обманом загнали на так звану «дорогу смерті». Жахом, болем і кров’ю просочена земля цього місця, освячена праведним гнівом проти нацистського злочину проти людяності, перетворена на меморіал попри намагання сталінського режиму замовчати трагедію. Є речі, про які не можна забувати, аби не допустити повторення чогось подібного. Саме тому на вшанування пам’яті жертв кожного року відбуваються заходи не лише на державному, а на широкому міжнародному рівні.
Трагедія Бабиного Яру знайшла своє висвітлення у численних творах літератури, музичного, образотворчого мистецтва. Присвячена цій темі Симфонія №13 (1962) Дмитром Шостаковичем написана на поему Євгена Євтушенка. 1945 року український композитор і диригент єврейського походження Дмитро Клебанов написав Симфонію № 1 («Бабин Яр»). Тематичний матеріал симфонії був пронизаний єврейськими мелодіями, молитвами. Твір виконали лише через 45 років, у 1990 році в Києві, але автора вже не було серед живих. Через рік видатний український композитор-симфоніст Євген Станкович створив свій Каддиш-реквієм «Бабин Яр» на текст поеми Дмитра Павличка.
Було чимало свідків безпрецедентного за масштабом і цинізмом злочину, серед яких і письменник Анатолій Кузнєцов, автор документального роману «Бабин Яр», киянин із Куренівки, який підлітком, опинившись в окупації, став безпосереднім свідком жахливих подій. Мало хто знає, що після звільнення Києва він певний час навчався у балетній студії при Оперному театрі, а потім, поки доля не вивела його на письменницький шлях, навіть кілька років працював артистом мімансу на тій сцені, де, як і багато років поспіль, цього року традиційно вшанували засобами музичного мистецтва пам’ять жертв Голокосту.
На завершення тижня меморіальних заходів у Національній опері України відбувся театралізований концерт із духовних творів, підготовлений за підтримки українсько-канадської культурної ініціативи «Українсько-єврейська зустріч». Діяльність цієї культурно-просвітницької інституції має досить широкий спектр: це, зокрема, Міжнародна конференція з питань усної історії та наслідків Другої світової війни, що проходила в Берліні і Потсдамі в 2011році до 70-річчя Бабиного Яру. У конференції, організованій за підтримки Фонду Конрада Аденауера, взяли участь понад 60 науковців із Канади, України, США, Нідерландів, ФРН, Франції, Ізраїлю та Великої Британії. Цей захід, на якому виступили найповажніші науковці, митці, громадські діячі, був спрямований замість єврейсько-українських звинувачень на порозуміння між двома народами.
Нагадаємо, у межах цієї ініціативи у червні в Україні відбулися майстер-класи та концерти всесвітньовідомого співака і громадського діяча Павла Гуньки (бас-баритон), який народився в Англії у родині українця та англійки. Крім успішної оперної кар’єри, цей співак активно пропагує українське музичне мистецтво: він є художнім керівником проекту «Українська авторська класична пісня», метою якого є створення антології з понад 1000 українських класичних пісень 26 українських композиторів. Ці пісні ще не виконувались на світовому рівні, але заслуговують бути почутими на найкращих оперних майданчиках світу, вважає співак.
Канадський благодійний фонд «Українсько-єврейська зустріч» у співпраці зі Світовим єврейським конгресом, урядом України, а також іншими українськими та єврейськими організаціями і діячами з діаспори фінансує низку громадських заходів у пам’ять про події Бабиного Яру. Заходи містили молодіжну конференцію, громадський симпозіум, увічнення пам’яті в просторі та концерт, продюсером і одним із виконавців якого виступив П. Гунька.
До Концерту-реквієму залучено мистців із усього світу: Гамбурзький симфонічний оркестр, Національна капела «Думка», солісти із Канади, Англії, Ізраїлю та Німеччини. За диригентським пультом стояла молода талановита Оксана Линів, яка починала свою кар’єру у Львівському театрі опери та балету, працювала з найповажнішими європейськими оркестрами, а нині є диригентом Баварської державної опери у Мюнхені.
Програма складалася з арамейської молитви «Кол Нідрей…» (Всі обітниці…), твору для віолончелі з оркестром композитора Макса Бруха у виконанні чудового музиканта з Канади Романа Бориса. «Каддиш-Реквієм» «Бабин Яр» Євгена Станковича та «Німецький Реквієм» Йоганнеса Брамса прозвучали у виконанні хорової капели «Думка» і солістів: сопрано – Гал Джеймс (Ізраїль), тенор – Бенджамін Баттерфілд (Велика Британія), бас-баритон – Павло Гунька. Режисер - Аннехен Курсельман із Голландії, серед робіт якої – постановки драматичних вистав, у числі яких і п'єси власного авторства. Їх вирізняє значна музична складова, тому постановниця вільно почувається і як режисер у музичному театрі й опері. Твори ораторіального жанру, що прозвучали у концерті-реквіємі і які зазвичай виконуються статично, А. Курсельман перетворила на театралізоване дійство, жестикуляцією, рухом і світлом розкриваючи суть виконуваних творів і залучаючи глядачів до активної емоційної участі у концерті.
Уславлений Гамбурзький симфонічний оркестр, у сьогоднішньому складі якого 160 музикантів із п'ятнадцяти країн світу (!), подарував слухачам справжнє свято звуку – злагодженого, тембрально збалансованого, об’ємного, чистого навіть у різко дисонансові моменти творів.
Обираючи твори для вшанування однієї з найжахливіших трагедій ХХ сторіччя, продюсер Павло Гунька керувався тим, що вони повинні бути і безпосередньо прив’язані до теми, і – як «Реквієм» Брамса, створений майже за століття до Бабиного Яру, – нести надію всім стражденним в усі часи.
Особливо хочеться відзначити прекрасне виконання зарубіжними солістами текстів українською мовою. Співака Павла Гуньку мові навчив батько, тому для нього це не було проблемою, а ось Бенджамін Баттерфілд ані слова українською не знає, але артикулював чисто і зрозуміло. До речі, він бере активну участь у проекті «Українська авторська класична пісня», записавши у Торонто вже шість компакт-дисків українських художніх пісень. «Україна – це більше, аніж просто народна творчість. Українська музика не поступається світовій класиці. Іноземці хочуть слухати й виконувати наших пісень», – вважає британський оперний співак українського походження Павло Гунька.
Автор: Лариса Тарасенко
Фото: Руслан Канюка
Колективи: Національна заслужена академічна капела України "Думка"
Виконавці: Павло Гунька
Композитори:Євген Станкович
Концертний зал: Глядачевий зал Національної Опери України
Джерело: Газета «День»
|