|
|
Галантність, сердечність і шляхетність
Із успіхом відбувся концерт мюнхенського оркестру Баварського радіо в Прінцрегентен-театрі під орудою Кирила Карабиця
6 березня 2013, середа
Поширити у Facebook
 Цей вечір також став зустріччю митців, які протягом останніх років плідно співпрацюють один із одним — композитора Р.Щедріна та маестро К.Карабиця.
На сцені, у перервах між виконанням перлин російської класичної музики («Камаринської» М. Глінки, «Моцартіани» П. Чайковського, вступу до «Хованщини» М. Мусоргського), відбувався діалог сучасників: російського «класика» Родіона Щедріна, українського диригента Кирила Карабиця, Йоханеса Гроцкі — німецького філолога.
Нагадаємо, Карабиць особливу пошану в німців здобув за запис знайдених ним у фондах архіву Берлінської співацької академії опери-серенади Г. Телемана «Пастораль на музиці» та «Пристрастей за Іоанном» К. Ф. Е. Баха.
Але передусім Кирило Карабиць прославився в Німеччині як блискучий диригент у програмах оркестрів Франкфуртського та Мюнхенського радіо, Берлінського та Фрайбурзького симфонічного тощо
Останні роки український маестро активно співпрацює з Родіоном Щедріним, періодично диригує і записує його твори. У концерті Карабиць представив Концерт для фортепіано № 6 (солістка Анна Гурарі). Твір привернув увагу рисами пізнього стилю Щедріна. Під час розмови з композитором створювалося враження, що маестро шифрує зміст і жартома вводить публіку в оману. Програму Concerto lontano (з італ. — віддалений, відсутній, нечіткий, дистанційний) композитор коротко оприлюднив як спогад або ландшафт. Натомість його медитативність абсолютно віддалена від пейзажності.
Структура твору вирізняється нечіткістю, що нагадує характерну композиторському мисленню монтажність. При цьому наскрізна активна моторика, поліритмічна остінатність, моменти діалогічних загравань фортепіано з оркестром здалися такими ж далекими від заспокоєння або дистанційного сприйняття світу, як і сам 80-річний майстер, — у прекрасній формі й доброму гуморі.
Перлини російської класики («Камаринська», увертюра до «Руслана і Людмили» М. Глінки), що обрамлювали концерт, оркестром озвучив ефектно, артистично — як прекрасну мить, відображену в нескінченному космосі краси, молодості й радості світовідчуття. Очевидно, саме такі складові таланту К. Карабиця народжують енергетичну легкість спілкування, яка відразу знаходить відгук у музикантів. Навіть візуально, в диригентському жесті, відчувалася магія, що впливала на оркестрантів і слухачів.
Нині Кирило Карабиць вміло поєднує в роботі з музикантами творчу толерантність з французькою галантністю, слов’янську сердечність — з українською шляхетністю. Комплекс вмінь і рис характеру диригента підкорили оркестри усього світу: Оклендський філармонічний оркестр Нової Зеландії, філармонічний Сіднея, Токіо, фінського міста Тампере, Бразильський симфонічний оркестр міста Сан-Пауло, Гайдн-оркестр міста Больцано, Ліонський симфонічний, Норвезький симфонічний міста Ставангер тощо.
Довірливі відносини мюнхенських оркестрантів із диригентами, як відомо, є далеко не само собою зрозумілим фактом, а швидше рідкістю, якщо пригадати сумну історію розриву оркестру мюнхенської філармонії з Крістіаном Тілеманом або завершення контракту Баварської державної опери з Кентом Нагано. До речі, Борнмутський симфонічний оркестр продовжив контракт з Кирилом Карабицем до 2016 року.
Серед творів російської класики щасливим вибором концертної програми, орієнтованої на мюнхенську публіку, стала «Моцартіана» П. Чайковського. Родіон Щедрін, який вже понад 20 років проживає в Мюнхені, підкреслив у розмові, що це місто є для нього не лише культурним центром, а й рідним простором, насиченим легендами. Одна з них — Моцарт.
Давні легенди збагачуються новою історією, новими іменами, до яких вже долучилися наші великі співвітчизники, — Чайковський, Щедрін, Карабиць.
Автор: Єфімeнко
Диригенти: Кирило Карабиць
Джерело: Газета "День"
|