|
|
«Український камерний простір: музика, поезія, час...»
Кафедра камерного ансамблю і квартету Львівської національної музичної академії імені М. В. Лисенка святкує 60-річчя заснування
1 жовтня 2011, субота
Поширити у Facebook
Світлої Пам’яті Олега Криштальського (1930-2010)
та Ії Царевич (1928-2010)
 У Львові відбулася знакова подія у мистецькому житті міста - мистецький проект «Український камерний простір: музика, поезія, час ...» приурочений 60-річчю кафедри камерного ансамблю та квартету Львівської національної музичної академії імені М. В. Лисенка і світлій пам’яті двох широко відомих в мистецькому світі музикантів: Народного артиста України, професора, завідувача кафедрою і проректора з наукової роботи Львівської консерваторії (тепер національної музичної академії імені М. В. Лисенка) Олега Романовича Криштальського (1930-2010) та професора кафедри камерного ансамблю Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського Ії Сергіївни Царевич (1928-2010) – видатних концертуючих піаністів-солістів, камералістів і педагогів.
Яскравими постатями, подіями, виконавськими і репертуарними традиціями багата історія кафедри камерного ансамблю та квартету Львівської національної музичної академії імені М. В. Лисенка, сягаючи корінням в далеку минувшину: перші згадки про ансамблеве музикування у Львові припадає на XVI століття, біля витоків якого ми зустрічаємо такі легендарні постаті, як Ю. Ельснер, К. Ліпінський, Ж.-Ф. Мазас, І. Шупанціг, Ф. Кремес, Ф.-К. Моцарт, П. Андрійо, Ф. Когоут, С. Сервачинський, Й. Рукгабер, К. Мікулі, Алоїз Слядек та інш.
Їх діяльність не лише пожвавила музичне життя міста, а й дала нові імпульси в мистецьких поступах численних товариств, організацій, навчальних закладів. До популяризації камерної музики спричинилися найкращі педагогічно-виконавські сили Галичини, які брали участь у камерних концертах: зокрема в ансамблі з піаністом К. Мікулі виступали знані скрипалі - З. Брукман і Е. Плейнерт, віолончеліст Й. Вольман, контрабасист Й. Черні, флейтист і фаготист К. Гайдріх, а також численна студентська молодь.
 До Львова культурно-мистецького центру Галичини часто на гастролі приїзджали маститі музиканти, - так у 1876 році - віолончеліст Д. Поппер зі своєю дружиною і також Рудольфіна (віолончель) і Євгенія (фортепіано) Епштейн, а у 1882 і 1883 рр. - Віденський струнний квартет під керівництвом Й. Гельмесбергера та інш.
Традиція популяризації камерно-інструментальної ансамблевої музики в Галичині ніколи не припиняла своєї ходи, свідченням чого є запровадження в перші десятиліття ХХ століття нових форм камерної концертно-виконавської діяльності за участі скрипалів - Є. Щедрович-Ганкевича, Р. Придаткевича, Є. Перфецького, віолончелістів - Б. Бережницького, А. Вольфсталя, піаністів – В. Барвінського, Т. Шухевича, струнних квартетів, тріо та інших. Цю традицію продовжили: Ю. Крих, Р. Криштальський, О. Москвичів, Г. Левицька, Р. Савицький, В. Божейко, А. Рудницький, П. Пшеничка та інші, активно концертуючи як солісти, так і камерні виконавці.
Офіційне створення кафедра камерного ансамблю у Львівській консерваторії імені М. Лисенка як окремого навчально-методичного підрозділу припадає на 1951 рік. Очолив кафедру заслужений діяч мистецтв України, професор А. М. Котляревський (1910-1996), згуртувавши навколо себе прекрасних педагогів, таких як: В. П. Задерацький, Д. Ф. Колесса-Залеська, В. М. Бакєєва, М. С. Брандорф. Від 1955 року керівництво кафедрою перебрала доцент В. М. Бакєєва-Котляревська (1906-1997), а далі від 1961 року – учениця В. Барвінського і Л. Мюнцера, випускниця музичної академії у Відні Д. М. Колесса-Залеська (1906-1999).
Цікаво довідатися, що кафедра під назвою “Кафедра камерного ансамблю та концертмейстерства” на початках входила до складу фортепіанного факультету і об’єднувала в собі такі дисципліни, як камерний спів та камерну музику для духових інструментів. І тільки з 1973 року кафедра камерного ансамблю стала називатися “Кафедра камерного ансамблю та квартету”.
На той час на чолі кафедри постала знана скрипалька О. П. Деркач (1924-2004), дипломант Першого республіканського конкурсу виконавців імені Лисенка, організатор і 30-річний керівник Львівського камерного оркестру, що згодом отримав назву “Академія”. З 1986 року кафедру очолювала доцент Л. І. Савицька-Цьокан (1930-1994), багаторічна учасниця інструментального тріо у складі: Л. Крих (фортепіано), Л. Савицька-Цьокан (скрипка), Р. Залеська (віолончель).
 Впродовж 1989-2003 рр. кафедру очолював професор Г. І. Павлій, ініціатор і керівник студентського камерного оркестру «Perpetuum mobile». З 2003 року кафедру камерного ансамблю та квартету очолює народний артист України, професор А. В. Микитка, автор монографії про Львівський камерний оркестр «Академія» – його багаторічний концертмейстер і керівник.
Особливої шани і вдячності заслуговують професорсько-викладацький склад, які в різний час працювали на кафедрі камерного ансамблю та квартету, кого ініціативність, натхненна праця і творчість сприяли формуванню високого професіоналізму і майстерності львівської камерно-інструментальної ансамблевої школи педагогіки і виконавства - А. Котляревський, В. Задерацький, Т. Лагола, І. Поляк, Ф. Гольдштейн, М. Брандорф, В. Дробінська, Д. Колесса-Залеська, В. Бакєєва, О. Деркач, Л. Онищенко, Р. Залеська, Л. Савицька -Цьокан, З. Максименко, Я. Матюха, В. Лапсюк, Г. Стернюк, О. Семенова, О. Панасюк-Бонковська, Т. Шуп’яна, Л. Чайковська, Г. Менцінська, О. Когут, А. Станько, Ж. Пархомовська, Х. Гумецька, Т. Дем’янчик, Н. Мариняко, Г. Павлій, Л. Мізюк, В. Андрієвська, О. Ващук, С. Ківа, Т. Слюсар, О. Козаренко, Н. Дика та інш.
Клас квартету на кафедрі в різний час вели: В. Дуда, Я. Мигаль, В. Лапсюк, Г. Павлій, О. Когут, Р. Залеська, А. Микитка, Т. Шуп’яна, Т. Дем’янчик, Т. Менцінський, В. Андрієвська, Ю. Соколовський та інш.
Щодо постаті Олега Криштальського (1930-2010) - вихованця львівської фортепіанної школи класу Василя Барвінського, Леопольда Мюнцера, Галі Левицької, Людмили Уманської та московської фортепіанної школи (аспірантура при Московській консерваторії в класі С. Фейнберга), то він будучи вже блискучим піаністом-солістом, продовжував щиро вірити, що “поєднання сольної та камерної діяльності дуже допомагало та надихало”. Долею божого провидіння О. Криштальському суджено було слухати камерну музику змалечку і все життя бути “щасливим, що був вихований на грі тріо свого батька”.
Адже в домі Криштальських постійно збиралися музикувати Василь Барвінський, Роман Савицький, Роман Криштальський, Лев Туркевич, Петро Пшеничка. «Їх гра закарбувалася в моїй пам’яті, - у своїх спогадах відзначає О. Криштальський, - і я її дуже полюбив (до слова, перед тим як розпочати сольну кар’єру піаніста, я вже грав в квартеті мого батька як віолончеліст». В час навчання у консерваторії талановитий музикант займався у камерному класі П. Пшенички, а у складі батьківського ансамблю брав участь уже виключно як піаніст.
 Безсумнівно, тільки у справжнього музиканта, який все своє життя присвятив мистецтву, ніколи не зникає потреба у спілкуванні, а це щораз спонукало О. Криштальського до численних творчих контактів. Глибоке розуміння камерної музики породжувало велике бажання грати у різних ансамблевих складах, де, “справжній митець, - наголошував світової слави піаніст, - повинен відчути й вміти виразити внутрішній зміст виконуваного твору, логіку, колористику, стиль ”.
З постаттю О. Криштальського тісно пов’язане концертне життя Львівського струнного квартету у складі: Лесі Деркач (1 скрипка), Богдана Каськіва (2 скрипка), Зенона Дашака (альт), Харитини Колесси (віолончель). Їхні виступи на сценах України і за її межами презентували численні камерно-інструментальні ансамблеві полотна, де з поміж інших : Квінтет Д. Шостаковича, Квінтет Й. Брамса, Квінтет Ф. Шуберта, Квінтет С. Людкевича.
“Без камерного виконавства, - як декларує О. Криштальський, - музики не існувало би як такої. Передовсім, ансамблеве музикування облагороджує людину, розширює її “горизонт ”, а по-друге, камерна музика не вимагає якогось “ крику ”, апломбу, чи особливої віртуозності, а насамперед краси душі і внутрішнього багатства людини”.
Щодо постаті відомої київської піаністки Ії Сергіївни Царевич (1928-2010), яка свою діяльність на кафедрі камерного ансамблю в Київській державній консерваторії ім. П. І. Чайковського розпочала від 1962 року, все ж початок сольної виконавської діяльності І. Царевич-піаністки припадає на початок 50-х років. Одразу ж після закінчення аспірантури у 1954 році її концертні виступи проходили у Малому залі Київської консерваторії, іноді в Будинку Вчених та Будинку Вчителя. Програми концертних вечорів репрезентували творчість В. Моцарта, Л. Бетховена, М. М’ясковського, І. Стравінського, М. Метнера, С. Прокоф’єва, Д. Шостаковича, О. Скрябіна та інш.).
 Далі, на початку 60-х років І. Царевич все частіше виступає у ансамблевих складах з творами камерно-інструментального жанру: сонатами, тріо, фортепіанними квартетами Л. Бетховена, В. Моцарта, С. Танєєва, Р. Шумана, С. Рахманінова. Їй пощастило грати в складі камерних ансамблів з прекрасними музикантами, такими як: О. М. Горохов (скрипка), В. С. Червов (віолончель), Л. Є. Цвірко (фортепіано).
Впродовж двох років обласними центрами України гастролював дует І. Царевич - А. Марджанян, репертуар якого подивляв численністю камерно-інструментальних полотен, де з поміж інших твори Й. С. Баха, В. Моцарта, Л. Бетховена, П. Хіндеміта, Й. Брамса, А. Онеггера, Ф. Пуленка, І. Стравінського, О. Мессіана, Б. Лятошинського, В. Сильвестрова, Є. Станковича, В. Губи, Л. Дичко, Я. Верещагіна. Цінно, що деякі з цих творів записані до фонду Українського Радіокомітету. Також світ побачили платівки з виконанням 1-го та 2-го тріо та скрипковою сонатою Б. Лятошинського в інтерпретації чудових київських камералістів : І. Царевич - О. М. Горохов - А. Марджанян.
Цікавими і особливо насиченими сторінками творчої біографії І. Царевич, в репертуарі якої чільне місце посіли фортепіанні концерти: П. Чайковського – 2-й концерт, Л. Бетховена – 1-й та 5-й концерти, С. Прокоф’єва – 1-й концерт, Б. Лятошинського – „Слов’янський концерт”, Дж. Гершвіна – „Рапсодія в стилі блюз”, можна вважати співпрацю з відомими диригентами, такими як: Н. Рахлін, В. Кожухар, К. Сімеонов. Зокрема, „Слов’янскьий концерт” Б. Лятошинського (партія фортепіано - І. Царевич), звучав під орудою диригентів обласних філармонійних оркестрів Запоріжжя, Дніпропетровська, Одеси, Ялти, а у Києві – в авторському концерті Б. Лятошинського.
У творчій співпраці І. Царевич з Квартетом імені М. Леонтовича було зроблено відео-ролик з виконанням „Українського квінтету” Б. Лятошинського. Особливо плідною була співпраця І. Царевич з молодими музикантами під творчим керівництвом відомого українського скрипаля О. Которовича, з якими були виконані: квінтет Д. Шостаковича, Р. Шумана, С. Франка та увертюру С. Прокоф’єва.
 Автор численних опублікованих методично-педагогічних праць, дослідниця творчості Б. М. Лятошинського і багаторічна берегиня архівів музею-квартири великого українського композитора, І. Царевич перейнялася особливою радістю коли довідалася, що опубліковано перший том епістолярної спадщини Б. Лятошинського (2002), хоча нариси „Камерні твори Б. М. Лятошинського” (тріо № 1 і № 2, соната для скрипки та фортепіано і „Український квінтет” )” – і на сьогоднішній день у рукописах.
Як відомо під керівництвом І. Царевич мистецтву камерного виконавства навчалося близько 500 випускників і понад 20 молодих музикантів-камералістів пройшли асистентуру-стажування. Кілька випускників класу І. С. Царевич, проявивши великі здібності та потяг до наукової діяльності, в результаті наполегливої праці, написали кандидатські дисертації, що успішно пройшли процедуру захисту: О. Зав’ялова, Р. Сулим, Н. Дика, І. Савчук.
Студенти класу І. Царевич вели активну концертну діяльність спрямовану на популяризацію камерного жанру. Багато з них були учасниками конкурсів камерних ансамблів у Ворзелі, концертних програм фестивалю „Київ-Мюзік-Фест”, а найбільш обдаровані брали участь у міжнародних конкурсах, часто здобуваючи лауреатство. У виконанні студентів І. Царевич в ансамблі з французьким кларнетистом Жеромом Жюл’єном Лафер’єром прозвучав твір О. Мессіана „Квартет на кінець часу”.
Мистецьким кредо корифея київської школи камерно-інструментального ансамблю І. С. Царевич стало виховання та формування професійних якостей кожного із вихованців класу, розширення музичного світогляду учнів, залучення творчої молоді до різних видів виконавчої практики.
Post Scriptum
Сила впливу мистецтва на середовище, в якому воно рефлексує – безмежна. І “коли хтось насправді є митцем і хоче запалити слухачів, - як слушно декларує Олег Криштальський, - він мусить у своє виконання вложити всю свою душу”. Оскільки мистецтво – це свобода, й усі, хто бере в ньому участь, долучаються до цієї свободи. Мистецтво, - за формулюванням українського маляра Майкла Мерфенка, – “матеріальна форма Благодаті”.
Спеціально для Music-review Ukraine
Доцент кафедри камерного ансамблю та квартету та кафедри загального та спеціалізованого фортепіано ЛНМА ім. М. В. Лисенка, кандидат мистецтвознавства
Ніна Дика
Автор: Ніна Дика
Колективи: Львівський камерний оркестр "Академія"
Навчальний заклад: Львівська національна музична академія ім. М. В. Лисенка
|