| Стаття |
|
|
|
|
Далекі союзники: як новозеландський композитор Росс Харріс створив оперу для України
Сьогодні
Поширити у Facebook
А нещодавно Росс Харріс, один з провідних сучасних композиторів Нової Зеландії, оголосив про світову прем'єру своєї Симфоніі No8, яку присвячено російсько-українській війні. Масштабний твір він створював майже три роки.
Ця подія відбудеться у Крайстчерчі, найбільшому місті Південного острова, 8- го листопада, і квитки на цей концертКрайстчерчського симфонічного оркестру вже розкуплені. Журналістка та режисерка Марія Старожицька спеціально для CultHub поспілкувалася із композитором про його оперу та ставлення до України, а також ділитьсясвоїм українським поглядом на культурне життя в Новій Зеландії.
Нова Зеландія надзвичайно музична країна. На п'ять мільйонів населення тут понад сто оркестрів, а вісімдесят відсотків мешканців щороку відвідують принаймні один музичний концерт. Тому на війну в Україні з місцевих митців першим відреагував саме музикант, піаніст Флавіо Віллані, у його концертній імпровізації кінця лютого 2022 року із сум'яття нот переможно виринув гімн України, спричинивши сльози вдячної аудиторії.
Вісімдесятирічний Росс Харріс здобув визнання музичного світу ще сорок років тому, коли став автором першої опери мовою маорі, відтак є автором понад двохсот музичних творів. Деякі з них, зокрема, пронизує тема війни як такої, композитор прагне відчути і зобразити її жахливу сутність.
У попередніх симфоніях Харріса йшлося і про роль Нової Зеландії у Першій світовій війні (Симфонія No2), і про трагедію Другої світової та моральну відповідальність за неї (Симфонія No5). Напередодні прем'єри спеціально для CultHub поцікавилася у композитора, як саме Росс Харріс сприйняв саме російсько-українську війну і які саме думки та почуття він хоче передати слухачу?
"Коли Росія розпочала свій агресивний напад на Україну у 2022 році, я захотів висловити свій жах перед цим вторгненням, написавши симфонічний твір. Нова війна в Європі стала поверненням до жахів воєн попереднього століття. Мій твір починається з глибокого смутку. Повільні жалобні мелодії у виконанні струнних тінями супроводжують три ударних, які зрештою вторгаються у музику струнних. Руйнування музики через військові удари може символізувати нинішнє знищення українських міст та сіл, що триває. Власне, йду за реальністю. Завершується твір довгою повільною мелодією, чия відносна простота символізує надію та можливості, але ще не вирішення, не завершення".
Росс Харріс зауважив, що радіє тому, що українці зможуть дізнатися про його симфонію: "В цю музику закладено підтримку Вашої країни, мені здається, це має відчуватися".
Розмова торкнулася музики як складової культури в ситуації військового конфлікту. Як каже композитор, ідея написання симфонії, що підтримує Україну у цьому конфлікті, має політичний вимір, але є, власне, абстрактним художнім висловом. Росс Харріс , що не ставив собі питання про взаємозв'язок між мистецьким самовираженням і громадянською відповідальністю, ніколи не сприймав свої твори як такі, що мають політичний відтінок, частково тому, що на суспільство, в якому він живе, вони не мають жодного впливу, хіба що у творчості намагається висловити ліберальні ідеї, в які вірить.
"Написання симфонії, що підтримує Україну у цьому конфлікті, має політичний вимір, але як художній вислів - це абстрактна форма. Насправді я не ставив собі питання про взаємозв'язок між мистецьким самовираженням і громадянською відповідальністю. Я ніколи не сприймаю свої твори як такі, що мають громадянську функцію, частково тому, що вони майже не впливають на суспільство, у якому я живу. Коли ж я використовую слова чи очевидні теми, намагаюся висловити ті ліберальні ідеї, у які вірю. До речі, більшість знань про Україну я отримав із праць професора Тімоті Снайдера. Його лекції в Єльському університеті про історію України є надзвичайно пізнавальними, і мене щиро і глибоко зацікавила доля країни з таким унікальним бекграундом".
Поцікавилася ставленням до виконання творів російських композиторів - у Новій Зеландії твори Чайковського, Рахманінова, Шостаковича, Глінки та інших традиційно входять у програми більшості концертів місцевих симфонічних оркестрів, а Королівський новозеландський балет до майбутнього Р іздва вже розпочав сезон щоденного "Лускунчика". Так, це давня традиція, яку, на жаль, ніяк не змінила російська агресія.
Власне, як зауважив Росс Харріс: "Сподіваюся, що композиторів, таких як Шостакович, чиї твори є потужними людськими символами, що протистоять жорстокості їхньої країни, не заборонять виконувати в інших країнах, бо вони стоять понад кордонами і повинні мати змогу досягти людей усіх культур", - така думка є досить поширеною у новозеландських творчих колах. Тим важливіше знаходити тут, у найівіддаленішій від України країні, можливості говорити про нинішню Росію як жорстокого вбивцю, крадія дітей та нахабного агресора, далекого від високого мистецтва. І, власне, саме цим опікується місцева українська громада та Посольство України в Австралії та Новій Зеландії.
На концерті майбутня світова прем'єра Симфонії Росса Харріса No.8 для струн і ударних, визначена у програмі як відповідь на агресію Росії проти України, передуватиме 9-ій Симфонії Бетховена. "Поєднання моєї Восьмої симфонії з Дев'ятою Бетховена - щасливий збіг, не мною обраний, - зауважив Росс Харріс. - Мій твір сповнений запитань без відповідей, тоді як твір Бетховена - монумент Просвітництва, сповнений надії. Гарне поєднання, безперечно! Навіть, я б так визначив, оптимістичне".
Автор: Марія Старожицька
Джерело: lb.ua
|