|
|
Рояль для двох
Антоній Баришевський є володарем 14-ти премій престижних міжнародних конкурсів піаністів, а в активі Катерини Куликової — 8 нагород у музичних змаганнях
20 березня 2013, середа
Поширити у Facebook
Це різні особистості, але єднає їх особлива шляхетність та уміння дивним чином, скромно і стримано, розкрити в музиці глибини ліричного й трагічного, філософського й драматичного. Приводом розповісти про надзвичайно талановитих, молодих українських музикантів стали їх виступи у Рахманіновському залі Московської консерваторії ім. П.І.Чайковського, Культурному центрі України в Москві та Великому залі Національної музичної академії України ім. П.І.Чайковського. Ці концерти — «Його величність рояль», які представляв ректор НМАУ Володимир Рожок, — відбулися в рамках заходів, присвячених 100-річчю провідного навчального музичного закладу України.
Імена Катерини Кулікової та Антонія Баришевського знають у багатьох країнах, можливо, навіть краще, ніж на Батьківщині. Принаймні, в одній з країн, де музика у великій пошані, дізнавшись, що я з України, запитали: «То ви звідти, звідки Катя Кулікова? То це ваш Антоній Баришевський?».
Незважаючи на молодий вік, вони вже встигли здобути світове визнання: Катерина є володарем восьми, а 25-річний Антоній — чотирнадцяти вищих премій престижних міжнародних конкурсів піаністів! Їх концертна географія також вражає: Франція, Бельгія, США, Італія, Польща, Іспанія, Південна Америка, Росія, Німеччина, Білорусь, Словаччина, Латвія, Швейцарія, Казахстан, Ізраїль, Південна Корея, Норвегія. Антоній, до того ж, записав диск на фірмі Naxos, яка є світовим брендом звукозапису.
Катерина Кулікова і Антоній Баришевський представляють традиції фортепіанної школи України, на якій зростали геніальні Володимир Горовиць, Святослав Ріхтер, Еміль Гілельс. Обоє володіють виконавським мистецтвом вищого рівня, за яким стоїть не тільки талант, а й величезна праця їхніх учителів. Обоє навчались у відомих педагогів Київської середньої спеціальної музичної школи ім. М. Лисенка (Катя Кулікова — у Б.Архімовича, Антоній Баришевський — у Р.Донської), здобували вищу освіту у провідних професорів Національної музичної академії України (Катерина — у О.Ліфоренко, Антоній — у В.Козлова) і продовжили там навчання як асистенти-стажисти.
Обоє володіють феєричною, справді бездоганною, технікою гри, для них, здається, не існує жодних технічних труднощів. Але піаністична майстерність для молодих музикантів — не самоціль, не засіб її демонстрації, а можливість щонайглибше розкрити твір композитора й передати власне відчуття музики.
У своїй концертній програмі Катерина Кулікова зробила наголос на творах С.Рахманінова, що, можливо, пов’язано з цьогорічним ювілеєм: видатному композитору в квітні минає 140 років від дня народження. Виконання молодої піаністки Етюду-картини ре мажор, Елегії, Прелюдії до-дієз мінор і Сонати №2 вразило глибиною філософського осмислення трагічного світу музики Рахманінова.
Кожна інтонація заворожувала напруженим драматизмом і внутрішньою експресією, а розгортання творів сприймалось як симфонічний розвиток. Знаменита Елегія Рахманінова, виконана, порівняно з авторським записом, у сповільненому темпі та укрупнених динамічних контрастах, прозвучала, як драматичний скорботний монолог. Навіть меланхолійна, мрійлива Елегія М.Лисенка, що нею розпочався виступ Катерини, була проінтонована, як експресивний вислів. При цьому, жодного натяку на пафос, на показ відкритих емоцій.
Відсутність будь-якого зовнішнього прояву пафосного романтизму відзначало і виконання Антонієм Баришевським циклу п’єс «Картинки з виставки» М.Мусоргського. Між тим, у залі, мабуть, не було жодного слухача, якого не вразила б магнетична творчість молодого музиканта. Шедевр світової фортепіанної літератури сприймався, як багатобарвне симфонічне полотно, а рояль дивував оркестровим звучанням.
Створена ним «музична виставкова галерея» з десяти картин В.Гартмана (архітектора і художника, друга М.Мусоргського) майже зримо зображала яскраві звукові замальовки Лімозького ринка, Старовинного італійського замку, Римських катакомб у Парижі, рух незграбної колимаги («Бидло»), кумедне підстрибування та щебетання пташиної малечі («Балет пташенят»), бісівський шабаш нечистої сили («Баба-Яга») і психологічні портрети («Два євреї, багатий і бідний»). Свою «музичну галерею» Антоній Баришевський завершив образом непоборної богатирської сили: неспішне, поступове розгойдування дзвонів «заполонило» простір залу грандіозним дзвоном київських Золотих воріт («Богатирські ворота»).
Важко було повірити, що цей могутній передзвін лунає з-під пальців тендітного зовні юнака. Можливо, подібне яскраве враження справила прем’єра «Картинок з виставки», яка відбулася рівно 110 років тому в Москві. Знаменно, що тоді першим виконавцем твору М.Мусоргського був молодий піаніст Григорій Беклемішев, який став згодом одним із засновників київської піаністичної школи.
Виконавське мистецтво України дивує сьогодні кількістю фантастично обдарованої молоді. Цим двом музикантам, можна сказати, пощастило: Антоній з минулого року став солістом Національної філармонії України, Катерина, нарешті, почала викладати у своїй альма-матер, хоча й продовжує мешкати в гуртожитку, не маючи власного інструмента... Чимало молодих музикантів України збагачують нині культуру інших країн. Але більшість із них намагається розкрити свій талант у себе на Батьківщині. Їм потрібна лише увага, підтримка й повага до творчої професії, яка є смислом їхнього життя.
Автор: Леся Олійник
Фото: Микола Тимченко
Виконавці: Катерина Кулікова, Антоній Баришевський
Музикознавці: Леся Олійник
Концертний зал: Великий зал Національної музичної академії
Навчальний заклад: Національна музична академія України ім. П.І. Чайковського
Джерело: Газета "День"
|