«Київська пектораль» не зникла з нашого мистецького життя, - говорить Голова київського відділення НСТДУ, яке є одним із співзасновником Премії, Олексій КУЖЕЛЬНИЙ.

– Перша відзнака за цей період – це премія-подяка, згадували і дякували митцям, які долучилися до лав ЗСУ, стали на захист країни.

Друга була присвячена героїчному в нашому театрі – відзначали і вистави, і окремі ролі, було кілька номінацій.

І нарешті за минулий рік

Співорганізатором цієї премії є Головне управління Департамент культури, тож і на третій рік виходили з тими самими труднощами, які були два попередні роки... Справа полягає в тому, що багато статей фінансування

Премії у воєнний час не є можливими. Ми викручувалися, як могли, працювали на ентузіазмі, навіть відзнаки виготовляли, хоч і в економ-версії, але тематичні і стильні, як то розписані відстріляні гільзи…

І коли три «Пекторалі» пройшли, хоч і в цих складних фінансових умовах, то четверта так і не відбулася .

Продовжувати це далі в повному обсязі і проводити Премію більш-менш достойно чи не робити взагалі?

Оце питання залишилося ніким не вирішеним: ані співорганізаторами, ані театральною громадою.

У 2025-му, уперше за 35 років, «Пектораль» не була вручена. Я дуже сподіваюся, що Премія відродиться, адже це одна із подій, яку не лише чекали всі столичні митці – вона, направду, прикрашала наше місто, була однією із його цікавинок.

Мені здається, не варто ігнорувати ці напрацювання, які були цікаві і дуже важливі для єднання театральної громади, важливо, аби цей інстинкт театральності, який є в кожній людині, відгукувався, примножувався, транслювався на все місто.

Знаєте, коли йдеться про те, що ну війна…Але війна теж, мені здається, потребує цього театрального виміру.

На доказ цього – київські аншлаги, якась неймовірна театроманія в столиці… Інше питання – як її зберегти?

Інші: