| Новина |
|
|
|
|
Пішов з життя композитор Карен Хачатурян
Багатогранний композитор автор музики до балету «Чіпполіно» помер На 91-му році життя у Москві
22 липня 2011, п'ятниця
Поширити у Facebook
 Шаслива Доля Карена Хачатуряна зараз здається зрозумілою вже тому, що дядьком йому доводився автор балету «Спартак» Арам Хачатурян, а батьком - засновник Вірменської драматичної студії Сурен Хачатурян.
Проте все могло скластися інакше.
У дитинстві Карен Суренович, оточений театральними та літературними діячами, обожнював театральну сцену настільки, що змайстрував вдома щось на кшталт вертепу, в якому показував імпровізовані вистави.
За його власними словами, найбільше в театрі його завжди заворожував оркестр, і, коли настав час вибирати професію, він, закінчивши музичну школу по класу фортепіано, відправився в училище при консерваторії, а потім на теоретико-композиторський факультет.
Його надходження збіглося з початком війни, і навчання було перервано службою в Ансамблі пісні і танцю МВС. Тут і трапилися перші практичні композиторські досліди: Хачатуряну в гранично короткі терміни доводилося робити оркестровки і твори стройових пісень. Отримавши цей досвід, Карен Суренович після закінчення війни повернувся до навчання, його наставником став видатний компрозитор ХХ сторіччя Дмитро Шостакович. Головне, що він виніс з цього спілкування, - готовність до експериментів і широту композиторського пошуку, яка дозволила йому надалі працювати у різних музичних напрямках.
Одразу після першого класичного досліду (Соната для скрипки і фортепіано стала класичною у виконанні Давида Ойстраха та отримала першу премію на I Всесвітньому фестивалі молоді і студентів у Празі) Хачатурян звернувся до улюбленого з дитинства театру.
Вже на початку 50-х він створив музику для декількох драматичних постановок («Два веронця» у Театрі імені Вахтангова, «Віндзорські насмішники» у Театрі імені Моссовєта), написав у 1959-му оперету «Проста дівчина». Тоді ж він почав працювати і у кіно - улюблені старшим поколінням «Високосний рік» і «Сім няньок», вже класичні «Вій» і «Постріл» були б іншими без його музики. У центр Хачатурян завжди ставив актуальність, про яку сучасні композитори, які тяжіють до симфонічних форм, мають звичку забувати.
 Саме завдяки цій рисі Карену Суренович вдалося попрацювати у самих різних напрямках мистецтва - крім кіно, театру і академічних музичних творів він написав музику для класичних радянських мультфільмів «Незвичайний матч» і «Коли запалюються ялинки», його балет «Чіпполіно», в якому в повній мірі проявилися витонченість і дотепність композитора, був відзначений у 1976 році Держпремією.
Власне музичну діяльність Хачатурян багато років поєднував з адміністративною роботою: з 1957 року він був членом правління Союзу композиторів, працював у редколегії журналу «Радянська музика». А завдяки його роботі в товаристві «СРСР - Африка» Занзібар і Сомалі отримали свої гімни - їх автором теж став Карен Суренович Хачатурян.
Поховали знаного музиканта сьогодні у Москві на Троєкуроському кладовищі.
Автор: Олександр Пірієв
|