Магія та харизма диригента | Music-Review Ukraine
Головна
Інтерв'ю
Магія та харизма диригента
Магія та харизма диригента
Третій міжнародний конкурс диригентів імені Стефана Турчака
15 грудня 2017, п'ятниця

Нещодавно завершився Третій міжнародний конкурс диригентів імені Стефана Турчака.  Цьогорічними переможцями стали: Михайло Вандаловський (Україна) — диплом, Назар Якобенчук (Україна) — ІІІ премія, Іван Чередніченко (Україна) та Артун Хойнік (Румунія) — ІІ премія, Гаддієль Домбраунер (Франція — Ізраїль) — І премія.


Про те, як відбувалося творче змагання, «Дню» розповів однин із членів журі — швейцарський диригент Павло Длябога.

— Ви один із перших музикантів, хто приїхав до України з гастролями після проголошення Незалежності...

— Обмін культурою став для мене основним завданням, і сама свідомість українства — на першому місці. Я хотів показати, що Європа — це світ, який на нас усіх чекає. Намагався допомогти молодим студентам дістати стипендії, кошти на закордонні майстер-класи та навчання. Тоді це була екзотика — кудись виїхати за кордон.

— На початку 1990-х ви диригували в Запоріжжі, Дніпрі та Львові. Чим запам’яталися ті гастролі?

— Виступаючи в Європі, перед концертом я завжди звертаюся до слухачів і кажу кілька слів. В Україні  привітався, розповів, хто я є, українською мовою. Люди то сприймали, наче якийсь екзот із Місяця звалився або марсіянин. То були песимістичні часи, якась сірість домінувала в повітрі. Працювати було дуже складно. Україна «лежала» в економічному плані. Люди  майже не ходили на концерти. Відтоді, як ми заснували оркестр (Camerata Leonis у Львові. — Авт.), я постійно намагався знайти гроші на утримання колективу. Одного разу після репетиції в Запоріжжі покликав усю «дерев’яну групу» до кімнати диригента й подарував їм трості, придбані власним коштом. Музиканти раділи немов діти. Я й струни привозив, бо тут вони були дуже дорогі...

— 1989 року ви вперше за межами України диригували концертним виконанням опери «Ярослав Мудрий» Георгія Майбороди у Вашингтоні...

— То була цікава й майже «шпигунська історія». Мій брат познайомився в Америці з українською співачкою Регіною Бабак, яка втекла з СРСР. Вона й розповіла про цю оперу й запропонувала виконати її на 1000-ліття хрещення Київської Русі. Мій брат встановив контакт із українською делегацією ООН у Нью-Йорку й попросив їх дістати партитуру. Через три місяці один із делегатів зателефонував і призначив зустріч на сходах Філадельфійського художнього музею. Коли мій брат з’явився в зазначеному місці, до нього підійшов чоловік,  мовчки віддав папку й пішов... Пізніше братові зателефонували з ФБР — розпитували про зустріч із українцем-делегатом ООН, а потім прийшли в будинок з обшуком, брат відкрив  папку, а там — партитура «Ярослава Мудрого» Георгія Майбороди. Ноти були в жахливому стані, всі пошматовані, тож нам довелося їх відновлювати. Брат приїхав до мене в Швейцарію, й ми ночами сиділи, клеїли, дописували... Поставили оперу у Вашингтоні в найбільшому залі. Прийшло три тисячі людей! Потім ми повторили виконання у Філадельфії й Торонто. Цікаво було б зустріти зараз цю людину, яка дала нам партитуру, адже тоді то був певний ризик...

— Чи впливає Конкурс імені Стефана Турчака на репутацію української культури за кордоном?

— Усі його зарубіжні учасники стали послами України у себе вдома. Я постійно чув від них тільки позитивні враження. Конкурсанти розповідали, як чудово їх приймали, як оркестр допомагав їм. Це взагалі нможливо уявити, щоб конкурс у Європі обслуговував оркестр такого рівня, як Національний симфонічний оркестр України! Я помічав, як оркестранти гідно грали для кожного кандидата.

Гадаю, можна побудувати цілу культурну індустрію на тому, щоб в Україні проводити європейські конкурси диригентів. Бо тут вони будуть більш ніж наполовину дешевші, ніж в інших країнах. Наприклад, замість конкурсу в Парижі провести його в Києві, Дніпрі чи Львові. Тут вам і експертне журі, інфраструктура й супероркестр. Це можна використати для розвитку української культури.

— За якими критеріями ви визначаєте хорошого диригента? Чому в диригентів, які виконують однакові твори, оркестр звучить по-різному?

— Обов’язкова техніка: вільна ліва, точна права рука. Але є щось магічне, що не можеш охопити. Часто в диригента, який не володіє перфектною технікою, музика звучить краще. Це — феномен, і дякувати Богові, що він існує! Бо це є життя в музиці! Це — і харизма, коли якісь проміння йдуть від людини. Дуже важливе ставлення диригента до оркестрантів. Їх треба по-людськи сприймати й шанувати. Вони мусять відчувати вашу повагу.

До речі, після першого і другого турів до мене підходило багато іноземних учасників, щоб почути мій відгук. Навіть Гаддієль Домбраунер (цьогорічний переможець конкурсу. — Авт.) після фінального туру й оголошення результатів просив мене поділитися враженнями...

— Як на конкурсі виявлялися відмінності між українською та іноземною школами диригування?

— Це дуже важко визначити. Як на мене, всі українські учасники не поступалися в техніці. Помітно, що люди мають фантастичну школу. Свого часу і я б хотів мати таку.

— Якщо ми можемо експортувати формат конкурсу в Європу, якою мірою наші диригенти є форматними для європейських оркестрів?

— Безперечно, покоління, яке ми бачили на конкурсі, може вільно зачепитись у Європі. Але річ у тім, хто ж залишиться диригувати в Україні? Я розумію, що за браком перспектив усі, хто може, виїздять, і це дуже сумно. Така ситуація була в Польщі у 1980-х роках. У Базелі навіть був анекдот: «Що таке струнний квартет? Це є базельський симфонічний оркестр, як усіх поляків забрати».


****
Павло Длябога (народився 1951 р. у м. Леґніца, Польща) — диригент, педагог і музично-громадський діяч. Із 1967 року мешкає в Швейцарії. Із 1989-го як диригент часто гастролює в Україні (Київ, Дніпро, Запоріжжя, Львів, Одеса). У співпраці з М. Гудзієм організував камерний оркестр Camerata Leonis (Львів), із яким гастролював Європою і записав компакт-диск «Camerata Leonis»: Luсerne Сoncert (1999). Член журі Третього міжнародного конкурсу диригентів імені Стефана Турчака.


Автор: Стас НЕВМЕРЖИЦЬКИЙ
Джерело: Газета "День"



Додати: Share on Facebook

Інші:

Антоній Баришевський: «В сучасній музиці сьогодні є все і може бути будь-що»
Мирослав Скорик: Для композитора важливо бачити, що його музика подобається
Музичні шістдесяті: велич і трагедія
Ігор Закус: "Джаз є міжнародною мовою музичного спілкування"
Я живу у двох культурах, тому не маю потреби називати себе виключно поляком чи виключно українцем, - диригент Роман Ревакович
Діаманти музичної корони
Юлія ТКАЧ: "Музика для мене завжди була особливим Всесвітом"
Композитор Мирослав Скорик у Франківську: «Я завжди цікавився джазом»
«Цей рік буде експериментальним»
Повернутися до України створювати скрипки
У студії Громадського радіо поговорили з солісткою Національної опери, засновницею проекту «Балеруша» Ольгою Морозенко.
Головний диригент Київського муніципального академічного театру оперети Володимир Врублевський
Де програє школа і церква, там з'являється війна - Струтинський
Театральна децентралізація в Україні давно відбулася, в управлінні держави залишилося лише 7 театрів, - Нищук
Зростає престиж духових інструментів
«Для Чернігівщини я живу і творю»
Швейцарська арт-менеджер: "Податкову систему України слід змінити на користь культури"
Богдана Півненко: "Пріоритети конкурсу Которовича — молоді українські виконавці"
Назарій Пилатюк:«Оленочко, він знає що таке любов?»
Класична музика і закони... ринку
«У нашому оркестрі вся Україна вчиться»
Марина Бондас, німецька скрипалька і волонтерка українського походження
Віктор Рудь: «Рушійні сили для мене — інтерес, бажання і виклик, який несуть у собі ролі різних стилів та епох»
«Я боюся дорогих подарунків...»
Як фінансист став оперною зіркою
Станіслав Христенко: «Хотілося б, щоби Харків увійшов у нішу «най-най» з KharkivMusicFest»
Кирило Стеценко: «Drum & Bach» — це гра контекстами і часами
Орф-педагогіка: Черкащанка Анна Комкіна закохує діток у музику
Полтавська філармонія готується до насиченої концертної весни
Монтсеррат Кабалье: "Я страшная сладкоежка"
Синергія KharkivMusicFestа
Етелла Чуприк: "Я не можу жити без рояля"
«До музики слід ставитися з благоговінням, інакше...»
«Моє покоління музикантів можна назвати пограбованим»
«У своїй творчості опираюся на народну пісню»
Культурне життя України знову переживає кризу 1990-х років, - Андрій Ільків
Чернівчанин Володимир Соложук понад 25 років виготовляє скрипки
Як змінюється Львівський будинок органної музики
Валентин Сільвестров: «Сенс авангарду — ризик»
Еміл Сокач: Ніщо і ніколи мене так не вражало, як музика
      © 2008-2018 Music-review Ukraine






File Attachment Icon
6.jpg