| Стаття |
|
|
|
|
Мозок музиканта: наука довела, що біль вони відчувають інакше
4 жовтня, субота
Поширити у Facebook
Коли музика — твоя професія, біль часто стає фоновим звуком для щоденної практики, репетицій та виступів. Як часто ми уявляємо собі: маестро, який не відчуває стомлення, гітариста з натертими пальцями або барабанщика, у якого прострілює зап’ястя… Але що якщо “музичний мозок” реально інакше сприймає біль?
Нова хвиля наукових досліджень показує — величезний досвід гри на інструменті змінює не тільки моторику, пам’ять чи координацію, а й саму систему болю, роблячи музикантів менш вразливими до дискомфорту і навіть хронічних станів.
Музика як “тренажер” нейронів: що вже відомо про мозок музиканта?
Гра на інструменті — це більше, ніж хобі: вона формує особливу карту мозку та впливає на когнітивні, моторні та сенсорні функції людини.
Вчені ще раніше довели: у музикантів краще розвинена дрібна моторика, мовлення, пам’ять, довше зберігається “молодість” мозку.
Але досі мало хто замислювався, як це формує у них інший спосіб відчувати біль.
Деталі експерименту: як вчені “виміряли” біль у музикантів та немузикантів?
Група дослідників штучно провокувала легкий м’язовий біль у руках і музикантів, і звичайних людей — використовуючи безпечний протеїн “нейротрофічний фактор росту”, який дає тимчасовий дискомфорт у м’язах, особливо при русі.
Перед процедурою, через два та вісім днів після ін’єкції фахівці “скіанували” мозок за допомогою магнітної стимуляції, щоб “намалювати” карту роботи кисті в головному мозку.
Різниця стала очевидною ще до болю: у музикантів мапа була чіткіша, детальніша, явно “натренована” годинами практики.
Після болю ця карта в музикантів залишалась стабільною — у той час, як у немузикантів швидко “затиралася”, мозок усе менше керував м’язами руки.
І, що найважливіше: музиканти повідомляли про менший рівень дискомфорту, навіть за ідентичних фізичних умов.
Чому у музиканта біль “глушиться” — що відбувається у мозку?
Дослідження засвідчило: тривала практика формує своєрідну “нейронну броню”.
Біль зазвичай блокує активність рухових зон кори, тобто мозок “забороняє” зайве напрягати м’язи, аби не травмуватися ще сильніше (наприклад, при опіку ви відсмикнете руку автоматично).
Але для музикантів цей захист працює інакше: їхні рухові центри лишаються активними, а карта кисті не “стирається” навіть у болю.
Результат — менше відчуття болю та стійкість до довготривалих уражень, навіть якщо професія включає постійне перевантаження одних і тих же м’язів.
Від нейрофізіології до психології: як біль по-різному проживає кожен?
У всіх людей біль — це не лише сигнал тривоги, а й “розрада” для мозку: відволікає, переносить увагу на свою зону, обмежує рухливість.
При сильному болю мозок “модифікує” тіло — зменшує мозкову карту м’язів, уповільнює нервову систему. У хронічних хворих це веде до постійної гіперчутливості.
Але музиканти, як довели дослідники, можуть “тренувати” навіть цю реакцію, тому мають вищу стійкість і відбивають біль ще на етапі нервової обробки.
Практичний висновок: чи означає це, що музика — “ліки” від болю?
Науковці обережно уточнюють: музика — ще не “чарівна пігулка” від хронічного болю. Але досвідчене тренування в одному складному завданні (гри на інструменті) реально формує механізми мозку для кращого контролю болю, уваги та відновлення.
Ідея “надбання” мозком резистентності стоїть на межі нової терапії болю: можливо, в майбутньому для хворих на хронічний біль варто розробляти і “тренування мозку” за аналогією до академічної музики.
Оцінка інтимного оповідача: де межа між натхненням і виснаженням
Поруч із генієм і музикою часто йде жертва: болить спина, “горять” пальці, а віртуоз продовжує грати — бо за стражданням завжди стоїть натхнення.
Але це не геройство, а наслідок нейропластики: мозок музиканта вчиться не ігнорувати біль, а переписувати його значення, обираючи між стражданням і мистецтвом.
І для тих, хто щодня має справу з фізичними випробуваннями — у спорті, танці чи ремеслі — цей висновок музикантів може стати стартом до нових підходів для себе.
Перспективи — куди рухається наука і що дізнаємось далі?
Команда авторів продовжує дослідження: чи допомагає “музичний мозок” протистояти увазі до болю у випадках хронічних захворювань, чи може тренування музикувати бути корисним для терапії інших видів тілесних проблем.
Наукова амбіція — створити “мозковий фітнес” для всіх, хто вразливий до болю — і показати, що пластичність мозку не закінчується там, де біль.
Автор: Chilli Pepper
Джерело: newssky.com.ua
|