|
|
Танці в ре мінорі
Нові постановки Раду Поклітару музиканти і шанувальники модерн-балету завжди очікують з особливим інтересом
3 липня 2014, четвер
Поширити у Facebook
 Очевидно, тому що, можливо, як ніхто інший із сучасних хореографів, Раду Поклітару володіє унікальним відчуттям музики і вмінням утілити її через модерний балет.
Його прем’єри очікувані ще й тому, що в авторському театрі Раду Поклітару вібрує драматичний імпульс і аритмія нашого часу.
Унікальна здатність утілити це через пластичний рух і танцювальний жест, які дихають у його інтерпретації через музичну тканину, вирізняють мистецтво хореографа серед інших.
Музика імпульсує сценічну ідею і, навпаки, художня концепція визначає пошук музичного матеріалу.
Стиль Раду Поклітару відчувається з перших же тактів його спектаклів. Притаманні майстру смислова поліфонія танцю, яка передає внутрішній напружений динамізм, лексику «зашифрованих» метафор і складних символів, артикулюють насамперед драматичні глибини буття. Такими є його балети-символи «Дощ», «Андеграунд» на музику латиського композитора Петеріса Васкса, «Перехрестя» за скрипковими концертами Мирослава Скорика.
Остання з прем’єр Раду Поклітару відкриває нові можливості інтерпретації драматичної музики через модерну пластику сучасного балету. Сценічні візії хореограф вибудовує цього разу підкреслено в емоційному плані тональних барв, через пошук танцювальної пластики і сценічної дії, співзвучних музичній тональності. Навіть назву свого нового спектаклю він визначив «тонально» — «Жінки у ре мінорі».
Звертаючись до музики улюбленого композитора Йоганна Себастьяна Баха, хореограф обрав твір, написаний в одній із драматичних за семантикою тональностей — Концерт №1 для клавіру з оркестром ре мінор. В історичній музичній практиці емоційні барви ре мінору зазвичай висвітлюють образи скорботи, драматичних колізій, експресивної патетики. Нагадаю, що саме в цій тональності написані такі трагедійні символи, як Реквієм Моцарта, ІХ симфонія Бетховена, симфонія Цезаря Франка, Токата і Фуга для органу та згаданий Концерт.
Саме цей Концерт ре мінор Й.-С. Баха став творчим імпульсом для створення нового балету хореографа. «Трагічна історія про неіснуючу жіночу дружбу», — як визначено в програмці до спектаклю є лише нфатяком на так само неіснуючий сюжет. Як і в усіх спектаклях Раду Поклітару головним тут є — творча ідея, філософський смисл, якому підпорядковуються всі виразові засоби. Характерне для хореографа поліфонічне мислення знаходить у балеті оригінальне втілення насамперед через темпоритм токати. Токатний тривожний характер і динаміка похмурої теми Концерту є основою драматичних колізій, які поліфонічно переплітаються в пластичній тканині балету. Кожний рух музичного голосу, кожна музична тема знаходять візуальний поліфонічний розвиток, де головним є «сценографія тіла, а не сюжету» (за влучним висловом відомого митця Олександра Дубовика).
На тлі токатного вихору і складних багатофігурних композицій особливо пронизливо «звучать» монологи і дуети солістів: Він і Вона — у вирі драматичних пристрастей. Їхні пластичні образи графічно точно створюють Еліна Віннікова (Вона) та Олексій Бусько (Він). Усі артисти трупи «Київ модерн-балету» є, по суті, солістами, кожний з яких створює свою індивідуальну поліфонічну лінію. Сценічне оформлення і «тональність» костюмів (художник Дмитро Курята) теж відповідають музичному кольору ре мінору: спектр його барв коливається у переважно темних тонах. Звичайно, живе виконання музики, а не під фонограму (навіть у виконанні Глена Гульда) додало б спектаклю ще більшої гостроти і виразності. Але й навіть у такому звуковому варіанті, новий балет Раду Поклітару і його «Київ модерн-балету» представив яскравий зразок «бароко ХХІ століття»
Автор: Леся Олійник
Музикознавці: Леся Олійник
Концертна організація: Київський муніципальний академічний театр опери та балету для дітей і юнацтва
Концертний зал: Глядачевий зал Київського муніципального академічного театру опери та балету для дітей і юнацтва
Джерело: Газета "День"
|