Великий Серж Лифар із Києва: історія життя директора паризької Гранд-Опери | Music-Review Ukraine
Головна
Стаття
Великий Серж Лифар із Києва: історія життя директора паризької Гранд-Опери
Великий Серж Лифар із Києва: історія життя директора паризької Гранд-Опери
14 квітня, неділя

У його біографії, як в дзеркалі відбилося все ХХ століття

Він не танцював, він жив і вмирав на сцені - жодного зайвого руху, жодного випадкового поруху руки. Він не просто талановитий, він - великий Серж Лифар.У його біографії, як в дзеркалі відбилося все ХХ століття - Громадянська війна, Друга світова, Відлига.




2 квітня 1905 року в одному з київських передмість в родині небагатого чиновника народився знаменитий артист балету Серж (Сергій Михайлович) Лифар. Поки ще не Серж, а просто Сергійко ріс надзвичайно музичним хлопчиком з абсолютним слухом.

Сімейство Лифар займало кілька кімнат у будинку по вулиці Тарасівська, 1. Батьки жили скромно, але на освіту дітей грошей не шкодували.

Сергій займався музикою при консерваторії по класу фортепіано, а також співав у церковному хорі при Софійському соборі. Мав дуже хороший голос і дуже тонко відчував музику.
На площі Івана Франка, 5 до революції була престижна 8-ма гімназія, в якій навчався Сергій Лифар. У майбутньому батьки мріяли побачити сина випускником консерваторії. Але Сергій мріяв про сцену київської опери.

На перегляд в київську балетну трупу Лифар прийшов в шкіряній куртці, як у червоних комісарів. Це рішуче не сподобалося головному хореографу Броніславі Ніжинській:

"Горбатий. Годиться хіба, що для кордебалету"- був її висновок.

Київська сцена так і залишилася нездійсненною мрією для Сергія. З приходом революції Лифар змушений тікати з країни. Він оселяється в Парижі, бере уроки у кращих педагогів і незабаром виходить на сцену Гранд-опери.

Лифар стає провідним солістом. Подивитися на його виступи люди приїжджають з усього світу. Він імпровізує в танці, сам придумує нові декорації та костюми.

Сцені Гранд-опери Лифар віддав 30 років життя. Соліст, хореограф, постановник. Він фактично створює новий французький балет.

У 1939 році, незважаючи на початок війни, Лифар залишився в Парижі, де продовжив працювати в театрі.

"Настав 1939 рік і війна, вже показала свою мерзенну морду, розпочалась", - писав хореограф в своїх "Спогадах Ікара".
Паризька Опера була закрита, трупу розкидало по всьому світу, аж до Австралії. По дорозі назад Лифар відкриває для себе острів Балі і індонезійські танці, що стало джерелом його натхнення на майбутнє.

А далі була окупація. Лифар їздив до Берліна за спеціальним запрошенням Геббельса обговорювати від імені французького мистецтва питання організації видовищ в новій Європі. Він, при огляді Гітлером будівлі паризької Опери, зустрів фюрера і його свиту внизу, біля парадних сходів, і водив гостей по всій будівлі.

Як написав у спогадах сам танцівник, влада міста звернулася до нього з проханням погодитися на керівництво Оперним театром: "Від вас залежить, щоб нацистський прапор не розвивався на його вершині протягом всієї війни. Ви маєте право на своюоду всіх дій і вам вирішувати, як ви будете діяти з окупантами і з персоналом оперного театру, щоб захистити і зберегти артистичну спадщину".

Так Серж Лифар стає адміністратором; а також консьєржем, прибиральником, телефоністом, електриком, танцюристом, хореографом і постановником балетних вистав.

Існують свідоцтва, що він матеріально допомагав противникам і жертвам окупації, ховав євреїв і антифашистів, які намагалися дістатися до вільної від німців зони.

Через багато років Лифар зізнавався, що краще б тоді його вбили в гестапо, ніж винести те все образливе, нестерпне приниження, якому піддали його після війни. За діяльність Лифаря при німецькій владі французький Рух Опору в Лондоні звинуватив його в колабораціонізмі і засудив до страти. Лифаря звинуватили в тому, що він не закрив театр і не поїхав під час окупації. Бійці французького Опору забули, скількох євреїв врятував Лифар, включивши їх в трупу.

Після звільнення Парижа Лифар був змушений залишити Францію. У 1944-1947 роках він очолював трупу "Новий балет Монте-Карло". Але в потім національний французький комітет з питань "чистки" скасував обвинувачення, і балетмейстер зміг повернутися в Париж. З 1947 року він знову працював в Опері.

І хоча, здавалося, нарешті у нього було все, але щасливим себе Лифар не відчував. Друзям і дружині він зізнавався, що практично щоночі йому сниться рідне місто.

"Навіть прекрасний блискучий Париж не зміг змусити мене забути мій широкий і величний Дніпро", - так писав легендарний балетмейстер про Київ.

Він мріяв приїхати в рідне місто на гастролі, але згоди так і не отримав.

Помер Лифар в Лозанні 15 грудня 1986 роки після важкої хвороби, похований недалеко від Парижа, на кладовищі Сент-Женев'єв-де-Буа.

Перед смертю хореограф попросив не писати на його могилі ніяких титулів і регалій. Лише чотири слова: "Серж Лифар з Києва".


Джерело: Znaj.ua



Додати: Share on Facebook

Інші:

106 лет отмечает Одесская консерватория
За підтримки Суспільного мовника відбувся фестиваль Bouquet Kyiv Stage
Де грають у класики, грали класику
Всі - молодці!
Держава ігнорує театр і академічну музику
Конституційний суд взявся за культуру
Найгарніші концертні зали світу
Столичні театри в пошуках нових авторів і форм — напередодні нового театрального сезону
У Харківському театрі для дітей та юнацтва відбувся вечір пам'яті Ірини Губаренко
17 липня 1871 року народився відомий український композитор Філарет Колесса
Секрети Страдиварі
3 липня 1941 року народився видатний український скрипаль і диригент Богодар Которович
Уродженці Станиславова. Ірина Маланюк - українська та австрійська співачка з роду французьких герцогів
Чайковський і Україна. Частина 1 | Ніч у музеї
9-річна піаністка успішно представляє Луцьк на міжнародних конкурсах
Музичний інструмент розорив винахідника
Штучний інтелект завершив твір композитора через 115 років після його смерті
У Житомирській обласній філармонії ім. С. Ріхтера закрито концертний сезон
19 червня 1867 року народився Євген Купчинський - український композитор
Національний симфонічний оркестр України зірвав гучні оплески на концерті в Австрії
Нові інструменти, персонажі і відеомаппінг: чим киян здивує сучасний балет "Вій"
Опера-антиутопія GAZ: Третє пришестя сюжетної лінії
Яку музику слухають найрозумніші люди
Українка, що зачарувала Пабло Пікассо
Іфігенія у геріатричному пансіонаті
Нова мистецька школа: шлях у нікуди
Український піаніст, який написав музичні шедеври у концтаборі: вражаюче відео
Тому що не Петлюра, або Як держінституції не підтримали проект з найбільшим потенціалом для промоції України у світі
Історія про кременчуцького хлопчика, який взяв чотири «Оскари»
Перший лавровий вінок для хору Олександра Кошиця з Праги
Як народилася легенда?
Кому варто слухати сумну музику
Творчість Олени Лущик у «музичних прем’єрах сезону»
Вихованка С. Лифаря в Києві
«Український прорив»
Яким буде «Севільський цирульник» у Національній опері
Великий Серж Лифар із Києва: історія життя директора паризької Гранд-Опери
«ФРАНЦУЗЬКА ВЕСНА»: У КИЄВІ ВИКОНАЮТЬ «ЗАСУДЖЕННЯ ФАУСТА»
Музика заради життя: мандрівний скрипаль влаштовує благодійні концерти просто неба
Музей, де можна пізнати і почути Гуцульщину
      © 2008-2018 Music-review Ukraine