| Стаття |
|
|
|
|
Харизматичний диригент українського походження, який втілив "американську мрію": хто такий маестро Леонард Бернстайн
16 грудня 2023, субота
Поширити у Facebook
Хто такий Леонард Бернстайн? Геніальний диригент і композитор, життєва історія якого - справжнє втілення "американської мрії".
Американець, єврей українського походження, родина якого емігрувала до США з передмістя Рівного.
Він не відмовився від свого прізвища, навіть коли йому радили це зробити. Бернстайн посів друге місце у списку 20 найкращих диригентів усіх часів британського журналу BBC Music Magazine, за життя отримав сім нагород "Еммі", дві нагороди "Тоні" та 16 "Ґреммі", зокрема премію "за життєві досягнення".
The New York Times назвали його "одним із найталановитіших і найуспішніших музикантів за всю американську історію".
Щоб зіграти Бернстайна у біографічному фільмі "Маестро", Бредлі Купер шість років учився диригувати оркестром. Стрічка має вийти на Netflix 20 грудня, а Суспільне Культура розповідає історію життя видатного композитора.
Родина Бернстайна і його українське походження.
Леонард Бернстайн народився в єврейській родині, яка емігрувала перед Першою світовою війною до США з передмістя Рівного. Дівоче прізвище його матері Дженні було Різник, а батько, Самуїл Бернштайн, після втечі до Америки став називатися Семом.
Родина жила неподалік Бостона, Сем був дрібним підприємцем, оптовим постачальником перукарських товарів.
Єврейським іменем їхнього сина Леонарда Бернстайна було Ар'е-Лейб, а для світського життя його спочатку записали Луї. На цьому імені наполягла бабуся, з характером якої ніхто не хотів сперечатися. Але в сім'ї хлопця все одно називали Леонард, бо це ім'я просто більше подобалося. Через 15 років, коли бабуся померла, юний Бернстайн офіційно змінив ім'я на Леонард. Друзі називали хлопця "Ленні".
Юний геній Бернстайн
Леонард Бернстайн ріс музично обдарованим і згодом згадував, що захотів стати музикантом - піаністом і диригентом - після того, як відвідав із батьком балет за Сьомою симфонією Бетговена.
Батько спочатку був не в захваті від цієї ідеї, але коли побачив талант сина, то погодився допомогти йому.
Леонард закінчив престижну школу в Бостоні, після якої вступив у Гарвард, де вивчав композицію, а згодом в Інститут музики Кертіса, де мистецтва диригувати його навчали легендарні викладачі.
Одним із них був капельмейстер Фріц Райнер, угорський єврей за походженням. Він був суворим учителем - наприклад, під час прослуховувань композицій на заняттях він міг несподівано підняти голку програвача і спитати студентів: "Яку ноту зараз виконує друга флейта?" Єдиним студентом, який мав оцінку відмінно у Райнера, був Леонард Бернстайн.
Всесвітня популярність Леонарда Бернстайна
Долю Бернстайна можна назвати справжнім утіленням "американської мрії". У 25 років він став асистентом диригента Нью-Йоркського філармонічного оркестру. Можливо, це і звучало гарно, але насправді його посада означала, що він мусив сидіти з нотами і в концертному костюмі й чекати, чи не заслабне несподівано диригент і чи не треба буде його підмінити.
Але одного разу в 1943 році Бернстайну повідомили, що диригент оркестру Бруно Вальтер захворів на грип, а його помічник виїхав на вихідний за місто. Виходить, молодому музиканту треба диригувати надзвичайно складною програмою за творами Шумана і Вагнера.
Часу для жодної репетиції вже не було. Леонард провів ніч над партитурами і наступного ранку замінив маестро. Блискучий концерт транслювали всі радіостанції США. Зала аплодувала стоячи, а вже наступного ранку Леонард Бернстайн прокинувся всесвітньо відомим.
Далі були запрошення та контракти з найкращими оркестрами світу, тріумфальні концерти та грамзаписи. Саме Нью-Йоркським філармонічним оркестром Бернстайн керував упродовж десяти років - з 1958 по 1969 рік.
Заборонене кохання Бернстайна
Першою та єдиною дружиною Бернстайна була чилійська акторка Феліція Монтеалегре.
У шлюбі в пари народилося троє дітей - дочки Джеймі, Ніна та син Олександр.
Леонард і Феліція прожили разом майже усе життя і рідко можна знайти подружжя, яке б піклувалося одне про одного з більшою теплотою, ніж вони. Але Бернстайн мав секрет, який у суспільстві того часу йому доводилося приховувати - він був геєм.
Друзі подружжя стверджували, що Феліція знала про стосунки Леонарда з чоловіками. У 1976 році, після 25 років шлюбу, вони розлучилися і Бернстайн став жити зі своїм партнером. Але за рік Феліція захворіла на рак.
Бернстайн покинув коханого і повернувся додому, щоб до останніх днів доглядати Феліцію.
Якою була музика Леонарда Бернстайна
Бернстайн-композитор намагався стерти межі між "серйозною" і "розважальною" музикою. Яскравий приклад - одна з найвідоміших його робіт, мюзикл "Вестсайдська історія".
Композитор написав музичну історію нью-йоркських іммігрантів, такий собі американський варіант "Ромео і Джульєтти". Твір здебільшого витриманий у манері бродвейських мюзиклів, хоча має всі ознаки оперного розмаху.
Леонарда Бернстайна знали як темпераментного і харизматичного музиканта - надзвичайно популярним є відео на YouТube, де Бернстайн відклав паличку і диригує фінал 88-ї симфонії Гайдна винятково виразною мімікою обличчя.
У своїй музиці Бернстайн змішує класичні принципи європейської музики з елементами джазу, свінгу, рок-музики. Також у його творчості яскраво читається вплив американської музичної культури: афроамериканські, латиноамериканські, ковбойські мотиви, елементи фольклору, мотиви популярних американських вуличних пісень і танців.
Педагог Бернстайн
Окрема цікава сторінка творчої реалізації Леонарда Бернстайна - його натхненна викладацька діяльність. Наприклад, він вигадав нову на свій час методику вчителювання - записував на телебаченні суботні симфонічні концерти для молоді, перед якими виступав з лекціями і поясненнями до творів.
Загалом Бернстайна називають пропагандистом музики для всіх вікових та соціальних груп, а його телевізійні музичні передачі стали культовими. До речі, вони називалися Omnibus, що з латини перекладається як "для всіх".
Бернстайн викладав диригування в Університеті Брандейса, заснував там фестиваль творчих мистецтв, який у 2005 році перейменували на Фестиваль творчих мистецтв Бернстайна, прочитав шість музичних телевізійних лекцій у Гарвардському університеті, які називалися "Питання без відповіді" - за аналогією з назвою камерного твору "Питання, що залишилося без відповіді" Чарльза Айвза.
Був співзасновником Лос-Анджелеського філармонічного інституту як літньої навчальної академії за зразком Танглвуда, працював там художнім керівником та викладав диригування. У 1990-му став співзасновником Тихоокеанського музичного фестивалю в Японії, що існує і досі.
Леонард Бернстайн написав чимало книг, присвячених творчості композиторів, питанням природи музики, джазовому мистецтву, азам диригентської майстерності: "Радість музики" (1959), "Концерти для молоді" (1962), "Нескінченна різноманітність музики" (1966), "Питання без відповіді" (1976), "Відкриття" (1982).
Саме Леонарда Бернстайна запросили диригувати зведеним оркестром, який виконав Дев'яту симфонію Бетговена у Берліні 26 грудня 1989 року - на честь падіння Берлінського муру.
Цю подію в телетрансляції переглянули 100 мільйонів людей.
Останній раз композитор диригував у серпні 1990 року в Танглвуді симфонічним оркестром Бостона. Помер 14 жовтня 1990 року, похований на цвинтарі Грін-Вуд у Нью-Йорку.
Пам'ять Леонарда Бернстайна в Україні
В Україні Бернстайна пам'ятають - про нього виходять статті в різних виданнях, також, до прикладу, у 2018 році з нагоди 100-річчя від його дня народження у Києві та Рівному вшановували його пам'ять - відкрили меморіальну дошку, відбувся концерт та майстеркласи.
"До нас приїздять музиканти, які безпосередньо працювали з Бернстайном, ми презентуватимемо програму "Бернстайн на Бродвеї". Це проєкт American Voices із Нью-Йорка, які будуть виконувати хіти з його мюзиклів.
Наша ціль ─ просування творчості Бернстайна, мюзиклів та Бродвею", ─ розповідала піар- директорка заходу Олена Шульга для Українського радіо.
Про стрічку "Маестро"
"Маестро" - фільм, заснований на історії життя Леонарда Бернстайна, в ньому йдеться про десятиліття стосунків між композитором і його дружиною, Феліцією (Кері Малліган). Бредлі Купер не лише зіграв Бернстайна, а і зрежисував фільм. Продюсерами стали Мартін Скорсезе, Стівен Спілберг і Тодд Філліпс.
Цікаво, що Бредлі Купер шість років тренувався диригувати оркестром, щоб зняти одну зі сцен стрічки. Він зізнається, що "жахався" думки, що доведеться зобразити диригента - у фільмі відтворили концерт Лондонського симфонічного оркестру 1976 року в Соборі Ілі, яким керував Бернстайн. Сцену записували наживо, тому актор мав протягом шести хвилин диригувати оркестром.
"Було важливо облаштувати простір кінематографічно, а потім розмістити у ньому оркестр та довіритись їм. Я був наляканий, абсолютно наляканий тим, що якщо в мене не вийде підготуватись [до цих сцен], то я не зможу надалі насолоджуватись ними", - розповідає Бредлі Купер. Навчатися акторові допомагав американський диригент Яннік Незе-Сегін, який зробив відео з усіма змінами темпів сцени, також Купер використовував записи оригінального концерту 1976 року.
Також раніше Бредлі Купера розкритикували за те, що він носив протез носа у фільмі. Його звинуватили у "поширенні антисемітських стереотипів".
Британська акторка та активістка Трейсі-Енн Оберманн написала: "Якщо [Куперу] потрібно носити протез носа, то для мене і багатьох інших це еквівалент блекфейсу ...
Якщо Бредлі Купер не може [зіграти роль] через силу або самотужки, то не беріть його на роль - візьміть єврейського актора. Він зміг зіграти Людину-слона без жодного протеза, тоді він має бути в змозі зіграти єврея без жодного протеза".
Письменник Ноа БерлатскІ теж розкритикував рішення Купера і сказав, що використання протезів "фактично перетворює євреїв на їхні фізичні характеристики. Це робить нас карикатурами".
Натомість в Американському єврейському комітеті заявили, що ніс не є образливим."Ми не віримо, що це зображення шкодить або очорнює єврейську громаду", - написали там.
Також діти покійного диригента захищають рішення Купера "використовувати макіяж, щоб посилити свою схожість" з їхнім батьком. У їхній заяві, опублікованій у Twitter-акаунті Бернстайна, йдеться:
"Бредлі Купер супроводжував нас трьох на кожному етапі своєї дивовижної подорожі, коли знімав фільм про нашого батька, - написали Джеймі, Олександр та Ніна Бернстайни. - Ми були зворушені до глибини душі, побачивши глибину його відданості справі та чисту щиру радість, яку він привніс у свої дослідження.
Це правда, що Леонард Бернстайн мав гарний великий ніс. Бредлі вирішив використати макіяж, щоб підкреслити свою схожість, і нас це цілком влаштовує. Ми також впевнені, що наш тато також був би не проти такого рішення. Будь-які різкі скарги з цього приводу здаються нам насамперед нещирими спробами принизити успішну людину".
Автор: Олеся Котубей
Фото: IMDb
Джерело: Суспільне Культура
|