Гармонія, традиції та … авангард | Music-Review Ukraine
Головна
Стаття
Гармонія, традиції та … авангард
Гармонія, традиції та … авангард
2 травня виповнилося 130 років від дня народження Миколи Миколайовича Вілінського
13 травня 2018, неділя

Ім’я цього видатного композитора, педагога й музично-громадського діяча невіддільне від історії становлення української музики першої половини ХХ століття.

Легендарний Борис Лятошинський згадував про свого колегу:
«Микола Миколайович Вілінський був чудовим музикантом і чудовою людиною. На всіх його творах лежить відбиток справжнього таланту, й усі вони показують тонкий смак і велику професійну майстерність автора. Щодо Миколи Миколайовича як людини, то всі, хто хоч зрідка зустрічався з ним, не могли не пересвідчитися в його високих душевних якостях, що виявлялися протягом усього його життя…».

Вілінський походив із роду спадкових дворян (батько Микола Олександрович, мати уроджена Черкунова Валентина Никифорівна, походить з роду Залізняків). Почав серйозно займатися музикою самостійно в роки навчання в Ананьївській гімназії. У 1906-1912 рр. навчався на юридичному факультеті Новоросійського університету в Одесі, у 1912-1919 роках — в Одеській консерваторії по класу композиції Вітольда Малишевського, учня Н. Римского-Корсакова й першого ректора заснованої ним Одеської консерваторії (1913).

З 1920 року Микола Миколайович працював викладачем Одеської консерваторії, його було затверджено у званні професора 1926 року, завідувач кафедри композиції — з 1931 р. З 1935 року був членом оргкомітету Спілки композиторів України і був обраний Головою Одеської обласної організації Спілки композиторів. З 1944 року — професор і декан композиторського факультету Київської консерваторії. З 1949 року — завідувач кафедри теорії музики й композиції Київської консерваторії.

Микола Миколайович є автором вокально-симфонічних і симфонічних творів, вокально-хорових обробок українських, російських і молдавських народних пісень, камерно-інструментальних і камерно-вокальних творів, а також низки теоретичних робіт і статей.




Микола Вілінський стояв біля джерел українського фортепіанного баладного жанру. Його «Балада у формі варіацій на українську народну тему» («Ой у полі жито копитами збито») — один із видатних творів першої половини ХХ сторіччя, що є хрестоматійним і зберіг своє високе художнє значення і в наші дні.

Онука композитора-класика Миколи Лисенка, Рада Остапівна Лисенко, розповіла «Дню» про внесок Вілінського у справу видання фортепіанної спадщини Миколи Віталійовича: «... у 1952-1953 р. моя мрія здійснилася. Було видано повні зібрання творів М. В. Лисенка в 20 томах, де в ХIII і в ХIV томах було вміщено всі фортепіанні твори, навіть рукописні, які ніколи не видавалися. Батько (Остап Миколайович Лисенко) мені повідомив, що фортепіанну редакцію творів доручено зробити талановитому теоретику, відомому музиканту й композитору Миколі Миколайовичу Вілінському. Таким чином, нарешті, я отримала повну спадщину діда».

Багато учнів Вілінського у майбутньому стали його колегами й друзями, насамперед це стосується К. Данькевича, С. Орфеєва та
Л. Гурова. У своїй книзі про Вілінського, музикознавець Михайлов пише, як Микола Миколайович «відкрив» у Данькевичі композитора й наполіг на тому, щоб талановитий студент-піаніст навчався композиції. Микола Миколайович і після закінчення Костянтином Данькевичем Одеської консерваторії продовжував залишатися його наставником, і їхня творча дружба тривала протягом десятиріч до самої смерті Вілінського…

Оскар Фельцман, естрадний композитор, навчався у Вілінського в класі композиції у Школі ім. П.Столярського. Маестро написав мемуари, які вперше було видано 2013 року у «Дні»: «Микола Вілінський був видатним педагогом, але він ніколи не зміг би дати мені композиторську майстерність, якби сам не був високим творцем своєї неповторної музики. Він працював у різних музичних жанрах. І завжди його твори відрізнялися великою емоційністю, гострим відчуттям стилю.

Його музика приваблювала талановитих виконавців, приносячи душевне задоволення слухачам, які заповнювали концертні зали. Та будучи бездоганною за формою і майстерністю, вона давала уроки тим, хто був на початку музикантського шляху.

Фортепіанна музика Вілінського, будучи самобутньою, спирається на кращі зразки світової класики. Його «Зразкові варіації» стали класичним прикладом композиторського письма й гармонійної побудови. А його обробки українських, молдовських мелодій живуть і понині. Фортепіанна музика вражаюче органічно наслідує класичні традиції, але розширює їх, привносячи своє інтимне відчуття життя.

Микола Миколайович був інтелігентною людиною. Його дворянське походження позначалось у всьому. Він обіймав часто керівні посади, проте своїй громадській роботі надавав завжди особливого шляхетства й особливої душевності. Він керував композиторським кафедрами в Одесі й Києві…
Його учні писали хорошу музику, а потім уже самі навчали композиції молодих. Я вдячний Миколі Миколайович за те, що він заклав підґрунтя усієї моєї композиторської діяльності. Сьогодні, коли необхідно охороняти чільне становище мелодійного начала у створенні нової музики, поради М. Вілінського особливо актуальні»…

P.S.

До ювілею Миколи Вілінського на «Українському радіо» підготували програму Ганни Пеліної «Від класики — до авангарду»
http://www.nrcu.gov.ua/schedule/play-archive.html?periodItemID=1914068




Автор: Тетяна Поліщук
Джерело: Газета День



Додати: Share on Facebook

Інші:

Захоплююча історія Віоли Сміт – 106-річної барабанщиці, яка досі продовжує грати і пити вино
У Львові демонізували Вагнера...
Чи розкриється знову скринька Пандори?
Левко Ревуцький: геній, який знищив свій талант, щоб не танцювати під кремлівську дудку
Як впливає музика на мозок і чи розумнішають від Моцарта?
Священик УГКЦ протягом життя записав понад 4 тис. українських народних мелодій
«Святий Франциск Ассізький» Олів’є Мессіана як духовний досвід
“У селі немає жодної сім’ї, де б хтось не грав у сопілку”. Іван П’ятничук і його сопілкарі
«День» надихає на шедеври
Слова іноді потребують музики, але музика не потребує слів...
Спадщина Січинського: Станіславський «Боян» та українські пісні за крону
Галицька додекафонія: Юзеф Кофлер і Тадеуш Маєрський
Звуки – живі: вони можуть бути цілющими або вбивчими…
Музичні столиці Європи: де послухати академічну музику в Гамбурзі
Методика Сузукі, або Як навчають музики з трьох років
"Кантус" – хор, який дарує крила
Композитор, що вмів дружити
Той, що відкрив світові музику української бандури
Як Ліст захворів Україною, а світ — Лістом
Заспівала ''Щедрик'' українською і підкорила світ: британська співачка розповіла, як це вийшло
Аккомпанемент искусству дирижера - музыка
Леонтович-ґейт: чи буде щасливий фінал в історії про нищення будинку легендарного композитора?
Рік під знаком «Мелодії»
Час сміливих, зухвалих, талановитих...
Музикант і громадянин на всі часи
«Травіата» — подорож у часі
Viva, Пуччіні!
Магічна трембіта, дзвінка зозулька та інші українські музичні інструменти, які мають особливий характер та колорит
Бетховен присвятив коханій "Місячну сонату"
Класична музика покращує серцебиття
Сміливі ініціативи Одеської опери
МАЙСТЕР ТРИ РОКИ ШУКАВ У КАРПАТАХ ЯЛИНУ, ЩОБ ЗРОБИТИ З НЕЇ СКРИПКУ
Уроки доброти
Легенды и были Одесской филармонии
Композитори пишуть спеціально для неї
Учитель Давида Ойстраха: "Деточка, сыграй мне эту фразу, как вкусный борщ"
Соломія Крушельницька в образі Аїди на фото 1900 року
Патрік Генрі Хьюз: незрячий хлопець, який став віртуозним музикантом
Київський король світового фортепіано
Як вибрати музичну школу і не помилитися?
      © 2008-2018 Music-review Ukraine