Ми стали краще розуміти одне одного.. | Music-Review Ukraine
Головна
Стаття
Ми стали краще розуміти одне одного..
Халітова Мерзіє Ібрагимівна
Ми стали краще розуміти одне одного..
Композиторка з Криму Мерзіє Халітова побувала у Франковому краю
8 листопада 2014, субота
Поширити у Facebook

«Мови різні та країна у нас одна!», «Єдина країна – единая страна!» - ці та подібні гасла опинилися нині на поверхні нашого суспільного буття. Когось вони зачіпають за живе, хтось байдуже їх вислуховує, не вникаючи у зміст. Сьогодні Крим в Україні – болюча рана. Підступна анексія півострова російськими військами багатьох змушує замислитися над тим, що насправді сталося.

Незважаючи на драматичні події, життя продовжується, триває воно й у мистецькій сфері... Коли торкнемося реалій музичного мистецтва, особливо його «високих» пластів – академічної музики, зазначу, що дійсно, у нас одна країна високої культури, і це особливо впадає в очі, коли глибше пізнаєш її в етнічних чи субетнічних відгалуженнях. Власне цим характеризується сучасний стан не лише української музичної культури.

Кожна нація та держава розв’язує проблеми національної культури по-своєму. Адже нині в складі нашої Національної спілки композиторів українці співпрацюють із представниками інших етносів – білорусами, греками, кримськими татарами, поляками, росіянами, угорцями… І кожен із них (так чи інакше), виявляючи у творчості свої коріння, збагачують українську національну культуру.

Питання національної ідентичності у зіставленні з музикою неоднозначне і багатовимірне. Процеси глобалізації, «інтернаціоналізації» особливо відчутні у сфері звуків – мови взагалі та музики як мови зокрема.

Мерзіє Халітова

Візит Мерзіє Халітової – сучасної композиторки з Криму – з творчою метою до Франкового краю планувався віддавна. Зрештою, газета «День» уже друкувала інтерв’ю з нею. На початку грудня минулого року М. Халітова вже мала квиток із ще не окупованого Сімферополя до Львова. Та не склалося… Бо постав Майдан, і в Галичині розпочалися свої резонансні, тривожні акції.

Згодом дрогобицькі організатори вже у травні цього року вирішили запросити композиторку до Дрогобича з нагоди традиційного вшанування Каменяра, яке зазвичай відбувається у дні його відходу у вічність. Але Крим було вже окуповано російськими агресорами, і його мешканці – передовсім кримські татари та українці – опинилися в небезпідставній напрузі та безвиході.

Річ у тому, що Мерзіє Халітова – відома композиторка, член НСКУ, заслужений діяч мистецтв України, лауреат авторитетної премії ім. М. Лисенка – чудово розуміє як авторка музики свою мистецьку місію. Природно, що у своїй творчості вона віддзеркалює сторінки історії, культури свого народу, який 70 років тому було нещадно, з численними жертвами депортовано з Криму. Отже, Мерзіє народилася в м. Янгіюль (Узбекистан) і лише на початку 1990-х разом із батьками повернулася на рідну землю вже як професійна композиторка. На даний час вона є автором численних симфонічних (шість симфоній), вокальних та камерно-інструментальних творів.

Кілька років тому на мою пропозицію втілити у своїй творчості щось із української тематики, наприклад, із поезій Івана Франка, композиторка охоче відгукнулася. Так постав її талановитий, за словами проф. Михайла Степаненка, вокальний триптих на вірші нашого уславленого поета. Це й було тим взаємним «магнітом притягання» М. Халітової та дрогобичан до творчої зустрічі, яка, незважаючи на вкрай несприятливі обставини війни та анексії Криму, неодмінно мала відбутися. Допоміг випадок…

У Львові планувався авторський концерт композиторки у рамках Міжнародного музичного фестивалю сучасної музики «Контрасти». Цього року фестиваль «Контрасти» завершився величним концертом симфонічної музики, що розпочався власне виконанням Симфонії № 2 Мерзіє Халітової. Польський диригент Станіслав Веляник, під керівництвом якого прозвучав цей твір, написаний ще в 1990-х, дав йому найвищу оцінку.

Доречно додати, що в цьому концерті прозвучали твори наших сучасників із Києва, Львова, Донецька. Без перебільшення зазначу, що найбільший успіх мав твір кримськотатарської мисткині, й, мабуть, не потрібно пояснювати додаткові обставини цього факту.

Після львівського успіху М. Халітова приїхала у Дрогобич, де її вже чекала доволі широка програма заходів: творча зустріч із представниками громадських, мистецьких, освітянських кіл у залі міськради; екскурсія до давно омріяного Франкового центру – с. Нагуєвичі, з відвідуванням музею І. Франка; авторський концерт в актовій залі Дрогобицького педагогічного університету ім. І. Франка; повторення цього концерту в м. Стрий в залі школи мистецтв та ін. Акції проходили змістовно і зацікавлено, авторка була вражена батьківщиною поета, його музеєм. Також вона була задоволена високим рівнем виконання фортепіанних та вокальних творів.

Успішно прозвучали частини з вищеназваного триптиха на слова Івана Франка («Як почуєш уночі», «Лице небесне прояснилось»). Кілька своїх фортепіанних творів, навіяних кримськотатарським фольклором, авторка виконала на концертах у Дрогобичі та в Стрию, що викликало велике зацікавлення присутніх. Між іншим, вже після концертів немало слухачів відшукали відлуння інтонацій творів кримської мисткині в музиці Карпатського регіону.

На зустрічі з громадськістю М. Халітова розповіла багато цікавого й актуального. Крім того, що вже відомо зі ЗМІ, було корисно почути слова очевидців про справжніх патріотів України – кримських татар, які в переважній більшості засуджують окупацію Криму, про особисту небезпеку тих, хто висловлює протест проти «нових» порядків. Чи ще один промовистий факт, що підтверджує неприхований геноцид у Криму: авторитетну українську гімназію у Сімферополі «перероблено» на звичайну російську школу. Щоправда, в ній залишено один (!) український клас, у якому, до речі, половина учнів – кримські татари.

Водночас пані Мерзіє влучно висловилася про Севастополь як місто фанатичних і зачумлених прихильників Путіна: коли він відвідував це місто, до нього кинувся натовп «ощасливлених» жінок похилого віку, щоб бодай лише доторкнутися до господаря Кремля… На мою пропозицію поетично привітати композиторку з Криму відгукнувся віршем відомий майстер слова, член НСПУ Роман Пастух. Його вірш присвячено кримськотатарському народові й називається «Сонце поборе пітьму», де є такі рядки:

Супутнику гнаної долі –
Татарський народе в Криму,
Важкі нам дісталися ролі,
Та сонце поборе пітьму!

Після концерту в Стрию вдалося відвідати затишний Музей родини С. Бандери, що вичерпно розкриває історію цієї української родини, яка дала Україні та світові низку видатних постатей – священиків, правників, учителів – безкорисливих патріотів своєї Вітчизни. Учасникам екскурсії та особливо М. Халітовій було цікаво почути розповіді й побачити, не відомі, на жаль, ширшим колам української спільноти, експонати музею, що розкривають героїчні сторінки життя провідника української нації.

Творчі зустрічі відомої композиторки відбулися і, напевно, дали величезну користь не лише в контексті мистецтва. Вони бодай частково заповнили ту прогалину чи ті недоліки співіснування в Україні в минулі десятиліття, коли, як висловився один відомий кримськотатарський актор, «ми мало спілкувалися». Отже, ми стали краще розуміти одне одного. А музика продовжує лунати, попри гуркіт гармат. Розгортаються нові творчі контакти, складаються нові твори, триває мистецьке життя…


Автор: ГРАБОВСЬКИЙ, Володимир
Фото: ГРАБОВСЬКИЙ, Володимир
Композитори:Мерзіє Халітова
Джерело: Газета "День"



Інші:

Правила ринку: агент Линів пояснив, чому диригенти виконують твори російських композиторів
В Мюнхені запрошують на «Страту» та «Дванадцяту ніч»
Національна опера України поставить оперу "Конотопська відьма"
Українська опера Chornobyldorf виборола Премію Королівського філармонічного товариства
А ви знали, що Шевченко міг би стати й відомим музикантом?
Премʼєри в імʼя Перемоги
ЛІТЕРАТУРА З МУЗИКИ, МУЗИКА З ЛІТЕРАТУРИ
«Незламні»: музичне послання українців у другу річницю початку повномасштабної війни
«Десять років чекаємо на перемогу»: історія оркестру, який двічі з дому вигнала війна
Найкращий концерт Кіровоградської філармонії - попереду. Він буде присвячений Дню перемоги!
Музичні інструменти змінили на автомати: історії артистів театру Одеси
Оновлений репертуар, літній фестиваль та інтерактивна "Ластівка Щедрика": майбутнє Івано-Франківської філармонії в баченні Володимира Рудницького
Змінив пуанти на армійські берці: згадаймо артиста балету Ростислава Янчишена
"Музичні вечори у будинку родини Мейтусів"
«Для мене дім – там, де серце» – Віктор Рекало, автор музики до балету про вимушену міграцію «Дім»
Як розтопити «Крижане серце»?
В Одеській опері відновили незвичайну виставу
Хмельницький фаховий музичний коледж ім. В.І.Заремби: 65 років від дня заснування
До дня Соборності: в Національній опері представлять всеукраїнський музичний проєкт
Як доктор мистецтвознавства став... диригентом
Досліджуємо славні сторінки бандурного мистецтва
На Волині в Горохові привітали з 80-річчям відомого композитора
Роман Орленко-Прокопович - ім’я між забуттям і легендами
“Пісні для України” з Лондона
“54 хвилини до Різдва”
Диск "Зимовий шепіт" від піаністки Віоліни Петриченко
Українські переклади лібрето світових опер в Україні
Військовий зі Львова випустив альбом фортепіанної музики, яку створив на передовій
Раду Поклітару - герой книжки
Сенсаційні знахідки та версії Трипільської культури - “ світової колиски”
У Львівській філармонії визначили переможців Конкурсу молодих вокалістів імені Сліпака
Концерт-реконструкція «Гай, Рожество!»
Сторіччя Балетної трупи Одеської опери
Харизматичний диригент українського походження, який втілив "американську мрію": хто такий маестро Леонард Бернстайн
"Вистави ще немає, але є кредит довіри": продюсерка Opera aperta про співпрацю з міжнародним фестивалем O.Festival
В Ужгороді відкрили мініскульптуру на честь графа Нандора Плотені
Понад 200 народних пісень: де шукають і кому співають солістки ансамблю "Антонівчанка" з Прилуччини
8 неочікуваних речей, що носять ім’я Шопена
Фридерик Шопен та Микола Лисенко: точки перетину
Згадуємо Миколу Колессу
      © 2008-2024 Music-review Ukraine






File Attachment Icon
211.jpg