|
Феєрія звуку
Концерт-закриття Міжнародного гітарного фестивалю «Київ-2010»
19 грудня 2010, неділя
Поширити у Facebook
Того вечора в Колонному залі був не аншлаг, а «переаншлаг» – не часто в партері з’являється додатковий ряд стільців.
Шанувальники музики, професійні музиканти-гітаристи, численні журналісти зібралися тут, насамперед, через заявлену виняткову програму:
Концерт для гітари, бандонеона та струнного оркестру Астора П’яцолли, улюблений усіма поціновувачами гітарної музики «Аранхуес», а також – цікавий і до того в нас не виконуваний «Андалузький» концерт для чотирьох гітар з оркестром Хоакіна Родріго.
Саме «Андалузький» концерт у виконанні «Київського квартету гітаристів» та філармонійного симфонічного оркестру під орудою Ігоря Палкіна і розпочав програму. Але, хіба що, за винятком вступних та заключних акордів, у грі артистів не відчувалося особливої наснаги, якою, власне, й народжена яскрава та радісна музика Родріго.
Київський квартет гітаристів
Так саме немузично, а, скоріше, – методично, по-учнівськи, солісти «змагалися» з оркестром.
Не чулося й очікуваної барвистості звучання оркестру й багатого звукового розмаїття, передбаченого композитором застосуванням чотирьох (!) гітар.
Вочевидь, і оркестру, і солістам, зокрема, щодо звукової різноманітності не завадило б повчитися у Рафаеля Серралета.
Його виступ як раз і продовжив концерт-закриття фестивалю.
Рафаель Серралет Першим був «Аранхуес».
Бадьорі гітарні фанфари привернули увагу залу, проте, так і не оживили оркестру.
Відтак, з першою святковою частиною «Аранхуесу» відбулося приблизно теж саме, що й з «Андалузьким».
Взагалі, оркестр, який мав постійно «провокувати» соліста на змагання, навпаки – сковував його.
Рафаелю доводилося, буквально, боротися з оркестром, щоб якось заставити його оживитися.
Здавалось, ситуацію врятували ємні, чудової барви та співучості вступні арпеджіо соліста із знаменитого «Адажіо».
Рафаель Серралет
Проте, як на мене, віднайти спільну «тональність» солісту й оркестру до кінця так і не вдалося – публіка вважала інакше й вимагала «бісу»: та не помилилася.
Зігране Рафаелем разом зі струнними «Oblivion» Астора Пяцолли було фантастичним.
Здавалось, збірний концерт переросте в сольний. А після виконаного Серралетом «Капріччіо» Франсіска Тарреги, у всіх слухачів Колонного залу, одночасно, що називається, «знесло дах».
В другому відділі на них чекав не менший злет. Все розпочалося Концертом для гітари, бандонеону та струнного оркестру Астора Пяцолли.
Партію гітари виконував Андрій Остапенко, бандонеон же замінив близький за звучанням баян – грав Юрій Карнаух.
Солісти чудово зливалися в ансамблі, особливо темброво, на диво оживився й оркестр.
Відтак, після попереднього емоційного потрясіння, слухачі дещо прийшли до тями, піддавшись чарівним ритмам й мелодіям «Великого Астора».
Андрій Остапенко та Юрій Карнаух
Далі усі очікували побачити на сцені Карло Маркіоне, проте, як з’ясувалось, він так і не долетів до Києва через негоду.
До речі, з певними пригодами до нас дістався й Рафаель Серралет: десь в дорозі загубилися деякі його валізи.
Та, як зауважив головний директор фестивалю Дмитро Остапенко (зокрема, щодо Маркіоне), організатори вже звикли до подібних «сюрпризів», адже кожного року на фестивалі трапляється щось непередбачуване.
Відтак, розпочавши другий відділ концерту, його непередбачено й завершив Андрій Остапенко – «Іспанським» Концертом для гітари з оркестром Миколи Стецюна.
Він прозвучав блискуче, яскраво, просто чудово і в цьому неабияку роль відіграв, зокрема, – винятково-соковитий тембр гітари, здобутий Остапенком.
Андрій Остапенко
В результаті всі опинилися в спільному захваті: і слухачі і виконавць, тож в останнього не було іншого виходу, ніж двічі зіграти «на біс». Публіку, здавалось, взагалі не вдасться втихомирити… Цікаво, а що б було, коли Остапенко й Серралет заграли разом?
Хто-зна, можливо, ця чи якась подібна ідея втілиться на майбутньому фестивалі, тим паче, що в його межах проходитиме конкурс, відтак, буде більше цікавих музикантів, а отже – й можливостей.
Гадаю, й твори підходящі також знайдуться.
Хвилює тільки одне: якщо наступні фестивалі триватимуть в подібному до цього ключі та ще й на крещендо, треба буде розширювати Колонний зал й, вочевидь, виставляти охорону на випадок захисту від захоплених фанатів.
Але, про те, що буде далі напевно, дізнаємось за рік.
Спеціально для «Music-Review Ukraine»
Автор: Ганна Волчок
Фото: Сергій Пірієв
Колективи: Академічний симфонічний оркестр Національної філармонії України, Квартет гітаристів "Київ"
Виконавці: Андрій Остапенко
Концертна організація: Національна філармонія України
Концертний зал: Колонний зал ім. М.В. Лисенка Національної філармонії України
Конкурс (фестиваль): Міжнародний фестиваль гітарної музики "Київ"
Фотоальбом:
|