Про самобутнього митця згадують його друзі, колеги, музикознавці.

“ВІН ДИВИВСЯ У МАЙБУТНЄ”

Микола ГУБЧУК, художній керівник, сценічний директор Коломийської філармонії імені Олександра Козаренка, оперний співак:
- До ювілею Олександра Володимировича ми проведемо кілька заходів. Дуже шкода, що цей геній музики не дожив до свого 60-ліття... Відбудеться презентація книжки спогадів “Олександр Козаренко. Недочитана партитура життя”, яку впорядкувала Ганна Карась. Готуємо фотовиставку і концерти творів маестро.

Чекаємо, що на цю подію приїдуть: Роман Дзундза, диригент Симфонічного оркестру, керівник музичної частини Івано-Франківської філармонії ім.ім. Іри Маланюк, письменниця Софія Майданська та поетеса Марта Томенко - авторки вокальних циклів Козаренка. В концерті лунатиме вокальна музика у виконанні львівським мисткинь - Ірини Ключковської (сопрано) та Мар'яни Самотос (піаністки).

Я добре знав і тісно спілкувався з Олександром Володимировичем. Смерть маестро стала шоком, і досі, всі, хто любив і поважав Кобзаренка, як людину і музиканта, сумують, що його земний шлях був не довгий... Мені дуже не вистачає його тонкого відчуття гумору, його людяності, інтелігентності, порад... Знаєте, коли він заходив у кімнату, то відразу відчувалася потужна енергетика, й все немов починало крутиться навколо нього.
Олександр Володимирович був неординарною особистістю, і як талановита творча особистість інколи мав емоційні стрибки, але думаю, що саме через це він писав свої геніальні твори.

Останні місяці життя його спіткала важка хвороба, це був розпал пандемії коронавірусу. До того, як потрапити в лікарню, Олександр Володимирович встиг два тижні попрацювати в нашій філармонії, як музичний редактор... У Кобзаренко були грандіозні плани. Навіть лежачи у лікарні ми говорили про майбутні творчі проєкти.

Він мріяв, поки пандемія закінчиться, і буде можливість проводити концерти, мріяв запрошувати в Коломию різні колективи, думав до свого ювілею провести тур по містах України.

Він дивився у майбутнє, не хотів помирати, а хотів жити! Лікарі робили все, аби витягти його, але, на жаль, смерть виявилася сильнішою... Світла пам’ять про маестро жива, а ми гордимося тим, що зараз Коломийська філармонія має його ім’я.

“ У ЛЬВОВІ МУЗИКА КОЗАРЕНКА ЗВУЧАЛА НА ПОВНУ СИЛУ”

Дзвенислава САФ'ЯН, керівниця літературної частини Львівської філармонії, музикознавиця, піаністка:
- Львівське культурне середовище зіграло величезну роль у становленні композитора-коломиянина. “Саме тут, у філармонії та Львівській організації Спілки композиторів України, наприкінці 1980-1990-х музика Олександра Козаренка зазвучала на повну силу. Відомі фестивалі сучасної музики («Контрасти») та знані колективи (Камерний хор «Gloria») виконували та замовляли композитору твори. Завдяки своїй оригінальності та авангардному творчому спрямуванню, Козаренко швидко здобув прихильність слухачів. У нашій установі з успіхом звучали його масштабні симфонічні твори, такі як «Чакона» чи «Епістоли». Тому подія «На спомин Олександра Козаренка» є важливим внеском у пам’ять про геніального митця та свідченням актуальності й символічності його музики (зокрема, камерно-вокальної спадщини) в наші складні часи...

22 серпня відбудеться презентація науково-публіцистичного видання «Олександр Козаренко: Недочитана партитура життя… Спогади про митця» (концепція видання, упорядкування та редакція доктора мистецтвознавства, професора Ганни Карась; ідея видання та упорядкування — доктора філософії Романа Дзундзи. Івано-Франківськ: Фоліант, 2023). Крім презентації, подія вмістить ще дві складові: виставку фотопортретів та концертну частину, де твори Олександра Козаренка прозвучать у виконанні Ірини Ключковської та Мар’яни Самотос.

Модерувати зустріч-спомин про геніального митця буде генеральний директор Львівської філармонії Володимир Сивохіп. З вітальним словом та оповіддю про видання виступлять Ганна Карась (доктор мистецтвознавства, професор Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, заслужений працівник культури України, член НТШ, член Національної Спілки композиторів України, лауреат обласної премії ім. Д. Січинського, м. Івано-Франківськ) та Роман Дзундза (доктор філософії, диригент симфонічного оркестру Івано-Франківської обласної філармонії ім. Іри Маланюк, м. Івано-Франківськ).

Запрошені особливі гості-спікери:
Луців Юрій – симфонічний і оперний диригент, лауреат державної премії ім. Т. Г. Шевченка, народний артист України, професор Львівської національної музичної академії імені М. В. Лисенка.
Юзюк Іван – професор, народний артист України, завідувач кафедри хорового та оперно-симфонічного диригування Львівської національної музичної академії імені М. В. Лисенка.
Содомора Андрій – письменник, науковець, професор кафедри класичної філології Львівського національного університету імені Івана Франка.
Курташ-Карп Юлія – поетеса.

У Львівській філармонії представлять фотовиставку «60 епізодів життя композитора Олександра Козаренка» – це результат 24-річних фотографування для газет , журналів, обкладинок для компакт-дисків, а також відвідувань концертних виступів львівським фотохудожником Сергієм Смірновим. Перші кадри були зроблені ще у 1998 році на прем’єрі вистави для дітей «Пітер Пен» у Театрі ім. М. Заньковецької, для якої Олександр Козаренко написав музику.

Завдяки редакційним завданням у львівських газетах «Високий замок» і «Тиждень», які постійно висвітлювали культурне та музичне життя міста в статтях журналістів Григорія Храмова, Галини Вдовиченко, Світлани Веселки та Галини Доможирової, фотокореспондент Сергій Смірнов документував події музичного середовища. Яскравим явищем була діяльність композитора, виконавця та педагога Олександра Володимировича Козаренка, якій зачаровував глядачів своєю майстерністю виконання фортепіанної музики у залах Львівської філармонії, консерваторії ім. Миколи Лисенка, музеї Соломії Крушельницької та на музичній кафедрі в Університеті ім. Івана Франка.

За рік до смерті композитор передзвонив фотографу і повідомив про те, що він загубив диск з фотографіями, який треба поновити. Фотограф зібрав всі зроблені ним фотографії Олександра Козаренка за 24 роки співпраці й віддав йому...

“ПАСІОНАР, ЯКОМУ ЗАВЖДИ БУЛО ТІСНО У ПРОКРУСТОВОМУ ЛОЖІ ШАБЛОНІВ НАШОГО МУЗИЧНОГО, НАУКОВОГО ТА АКАДЕМІЧНОГО ЖИТТЯ”

Михайло ШВЕД, композитор, кандидат мистецтвознавства, в.о. генерального директора Національної філармонії України:
- Олександр Козаренко… Композитор. Піаніст. Музикознавець. Педагог. Діяч... Яскравий зразок ренесансного мультидисциплінарного митця з широким спектром мислення та фахових зацікавлень. Пасіонар, якому завжди було тісно у прокрустовому ложі шаблонів нашого музичного, наукового та академічного життя, в якому кожна чергова спроба хоч якось адаптуватися й водночас розсунути існуючі обрії завершувалася розчаруванням та відходом на дистанцію.

Перефразовуючи Григорія Сковороду, світ час від часу ловив його та знову втрачав, доки не втратив остаточно.

Щиро вдячний Олександру Володимировичу за консультації з композиції перед вступом до Львівської національної музичної академії імені М. В. Лисенка, а згодом за заняття з інструментування вже в стінах академії. Його побажання завжди були спрямовані на пошук власного індивідуального творчого рішення в океані безлічі інваріантів роботи із запропонованим матеріалом, а здійснені оркестровки мали практичне застосування – виконання, що слугувало вкрай важливою апробацією здійсненої роботи.

Пам’ятаю, як ми в команді Львівської національної опери працювали над підготовкою до постановки його яскравого балету «Дон Жуан з Коломиї». Вірю, що час цього твору незабаром настане... Олександр Козаренко… Яскрава комета, що пролетіла надто швидко, але залишила навіки яскравий потужний слід в національній музичній культурі.

13 березня 2023 року ми востаннє спілкувалися телефоном про серпневий авторський ювілейний концерт у Національній філармонії України, який неодмінно відбудеться, й у запланованому маестро форматі.

26 серпня відбудеться вечір під назвою “Олександр Козаренко: MUSICA RUTHENO”

Виконавці - “Liatoshynskyi capella” Національного будинку музики, диригент – Богдан Пліш.

ПРОГРАМА:
Ораторія «Страсті Господа нашого Ісуса Христа»
Камерна симфонія “Sinfonia Estravaganza”для гітари, ударних і струнного оркестру
«П’ять весільних ладкань з Покуття» для голосу і камерного оркестру
“Concerto Rutheno” для камерного ансамблю


“МЕНІ ВІН ВВАЖАВСЯ СОКРАТОМ І БУВ ПОЗАЧАСОВОЮ ЛЮДИНОЮ”

Орест СЛІПАК, бізнесмен, брат всесвітньо відомого українського оперного співака, соліста Паризької національної опери, який загинув на російсько-українській війні, Героя України Василя Сліпака:
- Олександр розказував, що довго мучився, коли писав кантату"П'єро мертвопетлює"(футуреалістична поезія Михайля Семенка) і ніяк не міг закінчити цей твір, бо не знав для кого він його пише. Одного разу він прийшов до консерваторії, і раптом почув як лунає чудовий голос. Пішов на цей спів і побачив у класі Марії Байко височенного двометровий хлопця з приголомшливим голосом і зрозумів, що ця камерна кантата створюється саме для нього. Це був 1994 рік. Тоді Василь ще був студентом консерваторії і йому всього 20 років... Він став першим виконавцем "П'єро мертвопетлює"(на вірші Михайля Семенка), прем'єра якої відбулася у Львові, розкрила нові грані його таланту. Успіх був грандіозний. За кілька днів цей твір повторили на концерті у Києві, і теж були овації. Пізніше, вже в Одесі, на фесті “Два дні й дві ночі нової музики” - один з найбільших фестивалів нової та експериментальної музики та виконавського мистецтва в Україні(його організовує міжнародна громадська організація Асоціація Нова музика/AHM) зробили відеоверсію цієї камерної кантати.

Є спогади Козаренко про цю подію, але його мемуари ще не видані, але я впевнений, що коли їх надрукують, то для музикознавців дуже багато цікавого відкриється, аби зрозуміти творчі пошуки й знахідки легендарного композитора, який був нашим сучасником...

Знаєте, Олександр признавався, що коли співав Василь, то він зачаровано слухав і практично не втручався в процес народження твору, бо виконавець тонко відчував кожну ноту, і немов вів композитора... Їм легко було працювати разом. Прем’єра камерної кантати «П’єро мертвопетлює» стала музичною сенсацією, про неї багато писали у ЗМІ, а Василь після виконання цього твору став знаменитим співаком. Пам’ятаю свої враження від події - дух захватуволо і важко було щось говорити про геніальний твір, і про приголомшливий спів Василя. Мені здається, що ця кантата ніби накреслила подальше життя брата...

Згодом ми часто спілкувалися з Козаренком, а одного разу він пригадав, що ми знайомі давно... Олександр розповів, що наше знайомство відбулося ще у юності:  влітку 1977 року коли ми разом відпочивали у санаторії у Брюховичах Львівської області. Тоді Василеві було... три роки, мені - дев’ять, а Козаренку - чотирнадцять. Ми про це не пам’ятали, і лише через 17 років відбулася дійсно знакова зустріч двох митців - співака й композитора. Потім до їхньої компанії і я долучився.

Ми дружили впродовж багатьох років, навіть дні народження святкували разом (обидва народилися 24 серпня). Я бував на багатьох концертах маестро. Олександр жив творчістю, і було таке враження, що він хотів багато встигнути, немов відчував, що земне життя у нього буде не довгим...З ним цікаво було спілкувати, бо багато знав, був інтелектуалом. Мені він вважався Сократом і був позачасовою людиною. Його думки, погляди були дуже широкого масштабу...

До пандемії коронавірусу у Кобзаренка було багато концертів, ми часто бачилися, а також спілкувалися телефоном. Він фантонував творчими ідеями, багато виступав не лише у Львові, Одесі та Києві, а й інших містах країни. Часто запрошував на свої концерти і я завжди отримував багато позитиву від його музики, і нашого спілкування. Практично щомісяця прем’єри, концерти. Коли почалися ковідні обмеження, скасовувалися концерти і різні заходи, то відчувалося, що в Олександра такі санітарні заборони дуже нервують. Він переїхав жити в Коломию. Ми продовжили спілкуватися телефоном, інколи бачилися у Львові, і то були дуже теплі зустрічі...

Повномасштабна війна стала для нього чорними днями, він дуже переживав, постійно говорив про те, що не розуміє навіщо росіяни розв’язали цю криваву бійню. Саме ці події викликали у нього депресію...

Знаєте, коли Олександр захворів на ковід, він зізнався, що його активно лікують і попри все почав підтягуватися, має купу творчих ідей, запросив на концерти у Львів, думав про програму, яку хоче представити до ювілею... Десь менше ніж місяць до смерті він був дуже піднесений... За день до смерті ми говорили телефоном і я вразився який у нього слабкий голос. Вперше Олександр признався, що дуже погано себе почуває, і передзвонить завтра, але завтра мені повідомили, що він помер...

Вже після його смерті концерти все ж відбулися, як вечори пам’яті маестро...

24 серпня Козаренку виповниться 60 літ, а мені 55-ть і цьогоріч спільного святкування, на жаль, вже ніколи у нас не буде...

Якщо подивитися серпневі афіші філармоній, то ми побачимо, що заплановані не лише концерти пам’яті маестро в містах (Львові, Києві, Коломиї), які були знаковими, в його творчій долі, а й у багатьох концертах нині виконуються його твори. Ми його пам’ятаємо і хоча його немає з нами, але добре, що музика Козаренка продовжує звучати. Мені дуже не вистачає його, але поступово ми зрозуміємо якою великою постаттю модерної України був Олександр Козаренко, як музикознавець, композитор, мистецький діяч.

Інші: