| Стаття |
|
|
|
|
«Секрети переломлення сонячного променя»
19 липня Валентин Бібік (1940-2003 рр.) відмічав би день народження
19 липня, середа
Поширити у Facebook
Творча спадщина цього видатного українського композитора складає понад 150 творів!
Це великі камерні, симфонічні та вокально-симфонічні композиції.
На жаль, із них надруковано дуже мало, а виконують його твори ще рідше.
-Його стиль загалом надзвичайно ориґінальний, - згадує композитор Олександр ЩЕТИНСЬКИЙ. - Рідко знайдеш у нас композитора із таким індивідуальним письмом, як у Бібіка. Валентин Савич пішов назустріч аванґарду, але поставився до нього дуже вибірково, взявши лише те, що йому було близьке.
Його не цікавили винаходи додекафоністів і, тим більше, мультисеріялістів, оскільки у власній музиці він покладався не на технічний розрахунок, а передусім на інтуїцію і свою виняткову музикальність — природне відчуття органічности звукової матерії та пропорцій у побудові форми.
Експресивні мелодичні лінії, щільні поліфонічні сплетіння, напружені темброві «плями» стали основними складниками його письма. Доволі швидко — впродовж декількох років після закінчення консерваторії — Бібік знайшов свій неповторний «саунд», за яким його музику впізнаєш у перші секунди звучання.
Бібік — фігура недооцінена і недозбагнута. Такого рівня композиторів в українській музиці дуже мало. Виконавець творів Бібіка має відчути дещо невловиме, що ховається між нотами. Таке потаємне «послання» завжди є в його музиці. До нього треба підбирати особливі ключі, прориватися крізь повсякденність і узвичаєність, що оточують нас і пригнічують своїм цинізмом і безвір’ям».
— Особистість цього митця така гармонійна, світла й бездоганна, що світ його музики сприймається мною напряму, без попереднього проходження крізь частокіл позамузичних оцінок, —розповідав диригент Роман КОФМАН в одному з інтерв‘ю. — Ця людина, на перший погляд, була виткана з протиріч. У ньому дивно поєдналися м’якість і безкомпромісність, сором’язливість і категоричність, глибокий аналітичний розум і наївність, певна закритість перед суспільством і раптовий жагучий порив до відвертого спілкування «очі в очі».
На жаль, спілкуватися «очі в очі» із Валентином Бібіком мені доводилося нечасто — ми визрівали географічно далеко один від одного. Але мені завжди здавалося (може, надто самовпевнено), що десь дуже близько, зовсім поруч, у якомусь із паралельних світів наші шляхи перетинаються.
Однак із його музикою пощастило зустрічатися значно частіше — і довіра цього майстра, дуже строгого до виконавців (а найбільше — до себе) мене зворушувала й окриляла; вона зігріває
Музика Бібіка, окрім інших достоїнств, справжня оцінка яких, я певний, ще попереду, має одну рідкісну властивість... Ця музика змушує слухати себе, забувши про приналежність до музичного цеху. Тому я буваю щасливий, коли можу слухати музику, як слухають музику природи — не вникаючи в хімічний аналіз крапель дощу чи в секрети переломлення сонячного променя. Такою є музика Валентина Бібіка».
ДОВІДКА Music-Review Ukraine.
Валентин Савич Бібік (19 липня 1940, Харків — 7 липня 2003, Тель-Авів, Ізраїль) — український композитор, педагог.
Заслужений діяч мистецтв України, професор.
У 1966 році закінчив Харківський інститут мистецтв ім. І. П. Котляревського (клас композиції Д. Л. Клебанова).
У 1966— 1994 викладав у Харківському інституті мистецтв, асистент, з 1971 — старший викладач, у 1990—1994 — професор, завідувач кафедри композиції та інструментування.
З 1968 — член Спілки композиторів СРСР, у 1989—1994 рр. голова Харківської організації Спілки композиторів України.
У 1994 — 1998 професор, завідувач кафедри музичного мистецтва Санкт-Петербурзького гуманітарного університету профспілок і професор Санкт-Петербурзької академії мистецтв.
З 1998 професор композиції в Академії музики Тель-Авівського університету.
Лауреат Другого міжнародного композиторського конкурсу ім. Мар'яна та Іванни Коць за симфонічний твір «Плач і молитва», присвячений пам'яті жертв українського голодомору 1930-х років (Київ, 1992).
Лауреат премії ACUM, «Композитор року» (Ізраїль, 2001).
|