|
|
Фестивальні рефлексії
19 серпня 2016, п'ятниця
Поширити у Facebook
Понад чверть століття щовесни у Києві проходить широко знаний в Україні і світі Міжнародний фестиваль «Музичні прем’єри сезону». Його ініціатором є Київська організація Національної спілки композиторів, проведенню заходів сприяють Міністерство культури України, державні та громадські організації і установи. Цього року головними партнерами XXVI Міжнародного фестивалю «Музичні прем’єри сезону» крім профільного міністерства виступили Національна спілка композиторів України, Національна музична академія України ім. П. І. Чайковського та Національна академія мистецтв України, які доклали максимальних зусиль, щоб створити належні умови для презентації кращих творчих досягнень композиторів Києва, України та зарубіжних гостей. Долучилися до організації фестивальних буднів видавництво «Видавничий дім Дмитра Бураго», громади Української Православної Церкви Київського Патріархату та Української Лютеранської Церкви, Український культурний центр «САМБАТАС» при Черкаському земляцтві «Шевченків край» у м. Києві та Дім освіти і культури «Майстер-клас». Як і щороку широкого розголосу фестивальні акції набули завдяки інформаційному супроводу Українського Радіо та Агенції культурних індустрій «ПРО».
Ми вже почали звикати до того, що кожен фестивальний рік ставить організаторів заходу в екстремальні умови. Адже, погортавши інтернет-сторінки з інформацією про «Прем’єри», скажімо, десятилітньої давнини, побачимо не просто більшу кількість імпрез, віддзеркалених у кожній із них. Ми передусім помітимо численні рецензії, відгуки, огляди, проблемні статті, присвячені кожному такому фесту. Нині ситуація кардинально змінилася. Погортавши будь-який І-нетний пошуковик, виявимо в кращому разі кілька анонсів. Відгуки та огляди можна порахувати на пальцях однієї руки. І не тому, що їх нікому писати. Зникли десятки звичних видань (як паперових, так і мережевих), безслідно пропали в мас-медіа рубрики новин культури і мистецького життя (часом трансформувавшись в огляди так званого «світського життя»). Великі загальнонаціональні ефірні телеканали зрідка подають мистецьку інформацію у новинних блоках, які останніми роками спрямовані в основному на формування корпоративного образу світу...
Мені можуть заперечити, адже фестивалі відбуваються, а впродовж п’яти-шести років, виникли і більш-менш успішно існують (переважно у «консерваторських» центрах і деяких більших обласних центрах) численні невеликі мистецькі й музичні агенції, які продовжують із сезону в сезон організовувати серії концертів чи окремі музичні заходи. Чимало із них присвячені саме сучасній, новій та експериментальній музиці. Як українській, так і зарубіжній. Такі починання слід тільки вітати. Але, придивившись, зрозуміємо, що ці серії імпрез ніяк не можуть замінити собою звичні фестивалі, а тим більше стати альтернативою державній політиці в галузі музики. Адже там звучать, як правило, твори авторів молодшого віку, причетних до організації цих фестивалів та концертних серій, а виконавцями виступають здебільшого самі автори та їхні колеги. Західну музику також представляють знайомі, друзі чи приятелі українських музикантів, які нерідко заощаджують частину коштів на покриття оргвитрат, відмовляючись від гонорарів. Парадоксальним фактом є те, що організатори таких приватних альтернативних проектів і автори виконуваних на їх концертах творів, які за традицією молодіжного бонтону недолюблюють креативні дітища старших колег, радо виконують свої композиції на концертах цих критикованих ними «реліктових» фестивалів, що мають незмірно ширше коло слухачів. Слухацька ж аудиторія цих «малих фестивалів» за таких умов, ясна річ, не надто широка: організатори й учасники концертів, їх партнери по музичному цеху, приятелі і знайомі. Концерти відвідує ще певна кількість зацікавлених музикантів. Бачимо, що коло задіяних осіб доволі герметичне.
Загалом картина вимальовується не надто оптимістична. За винятком хіба що царини фестивалів і концертів джазової музики. Але, незважаючи на все, основними чинниками функціонування та презентації сучасної серйозної музичної творчості в Україні й надалі залишаються п’ять-шість великих і авторитетних фестивалів, серед яких найбагатшу історію мають власне київські «Музичні прем’єри сезону».
Роздумуючи над «Прем’єрами», належало б перечислити усі заходи, що відбулися, «незважаючи на». Та все-таки спробую уникнути цього невдячного формату детального коментування подій, що відбулися. Намагатимуся просто зосередити увагу читача на тих реаліях фестивальних буднів, які вирізняють його із ряду подібних.
Передусім зауважимо, що перед нами фестиваль прем’єр, перших знайомств. Це і прем’єрні виконання творів композиторів-киян, і гостей із інших міст та з-за кордону. Останні звучать в інтерпретації київських виконавців. І це також перші знайомства з мистецтвом молоді - творами молодих композиторів-початківців та сучасних авторів у виконанні музичної молоді. Цього року чудовий контекст новона-писаній музиці створювали живописні роботи юних київських художників, чимало з яких (але не тільки!) опановують ази мистецтва у стінах Київської дитячої академії мистецтв. Власне в залі із виставленими роботами, відбувся перший фестивальний концерт, присвячений творчості лауреатів Шостого обласного конкурсу юних композиторів імені Ю. С. Мейтуса з Кіровограда (опікувалася проектом Г. Степанченко). Ця презентація творчості юних митців у столиці, в контексті цілком «дорослого» фестивалю в присутності грона найвідоміших українських музикантів напевно стала для них не лише незабутнім враженням, але й могутнім стимулом для подальшого творчого зростання і вдосконалення.
У натхненній творчій атмосфері відбувся також виступ лауреатів І Всеукраїнського конкурсу «ProArt» Хмельницької обласної філармонії - володарів спеціальної нагороди Національної спілки композиторів України О. Стечишин, П. Гулевича, А. Воронцова, Р. Підлипної. А талановита львівська студентка із цієї когорти А. Мякушко виконала власний твір - Диптих для віолончелі соло. На цьому ж концерті з величезним успіхом прозвучали також твори В. Шумейка, А. Водовозова, П. Колпакова і написана ще 1959 року Соната для фортепіано В. Годзяцького в новій редакції 2015 року, віртуозно виконана О. Безбородьком. Слухачам були також представлені два романси для сопрано і фортепіано Богдани Фільц із циклу «Шість романсів на вірші Ліни Костенко» (Л. Хахалі-на (сопрано) та Н. Афанасьєва (фортепіано)), що виявилися, як на мене, досконалим варіантом музичного прочитання творів поетеси.
Успішною акцією можна назвати і концерт переможців VI Київського міського конкурсу «Українські композитори - дітям» (куратори - Жанна та Оксана Колодуб). Творчості молодих авторів був присвячений концерт лауреатів та дипломантів Всеукраїнського конкурсу молодих композиторів імені І. Карабиця. Представила проект його ініціатор М. Копиця. Твори студентів-переможців взялися виконати їх колеги-виконавці - симфонічний ансамбль «re-Orchestra ensemble» Українського культурного центру «САМБА-ТАС» під керівництвом диригентів В. Мироненко-Міхейшина та Е. Мунтян. Задля об’єктивності скажемо, що відсутність достатнього досвіду і рівня виконавської злагодженості ансамблю все-таки виявилися дієвими чинниками, що не дозволили повною мірою оцінити всі переваги презентованих студентських творів. Але ж це була дуже смілива перша спроба: чекатимемо наступних.
Уперше київські меломани змогли поцінувати камерно-вокальну творчість Володимира і Станіслава Оль-шевських, що продемонстрували слухачам витончені ліричні прочитання ряду поетичних творів, зокрема на вірші М. Конопницької (виконали учасники ансамблю «Стихіаль» А. Кузьменко, О. Круцько, Н. Пилипенко, Т. Стефанишин та С. Ольшевський). Слід визнати, що композитори зуміли виявити в поезії польською мовою М. Конопницької несподівані емоційні та звукописні ресурси, які просто вислизають з уваги пересічного читача творів письменниці.
На тому ж концерті були представлені твори ще двох київських авторів -Жанни Колодуб («Настрої» для камерного ансамблю) та Віктора Степурка (цикл аранжованих для вокального тріо та інструментального ансамблю пісень Б. Весоловського, А. Кос-Анатольського та М. Скорика під назвою «Українське ретро»). Додам окремо кілька слів про пісенний цикл В. Степурка. По-перше, він майстерно й зі смаком аранжований знаним композитором, автором часто виконуваних в останні роки хорових духовних композицій. По-друге, це було справді тріумфальне виконання згаданої пісенної сюїти вокальним тріо Українського радіо у складі Т. Маломуж, К. Коврик, Г. Черевишник. Голоси солісток органічно зливалися в ансамблі, почергово набували роль солюю-чих, по-максимуму використовували доступні регістрові ресурси. Виконання тішило досконалим фразуванням, величезним динамічним багатством, різноманітністю тембрів і - дуже важливий компонент - почуттям міри. Учасниці доповнювали спів сценічними рухами і жестами, досягаючи оптимальних результатів. Давно я не був свідком таких щирих і могутніх овацій - на адресу і авторів пісень, і аранжувальника, і (а може й передусім) вокального тріо. До того ж вельми обширний зал Національної спілки композиторів, де відбувався концерт, не зміг умістити всіх бажаючих: чимало присутніх слухали музику стоячи біля дверей.
Як і щороку, «Прем’єри» пропонують киянам чудову підбірку нових хорових композицій. Програми концертів ХХVI фестивалю рясніли назвами хорових творів. Хор «Київ» представив цикл духовних композицій В. Степур-ка «Київські фрески» та «цикл циклів» В. Сильвестрова «Майдан - 2014», хор «Хрещатик» виконав нові твори Б. Кри-вопуста, Б. Фроляк, О. Яковчука, О. Некрасова, Л. Дичко, А. Гаврилець, І. Алексійчук, М. Шуха, Н. Курінної та Г. Кузіної. «Із Гамалії» на слова Т. Шевченка В. Ронжина підготувала Муніципальна академічна чоловіча хорова капела імені Л. Ревуцького, а «Похвалу святим преподобним Антонію і Феодосію Печерським» В. Степурка - мішаний хор Київського інституту музики ім. Р. М. Гліера.
З великим успіхом відбулися обидва фестивальні концерти симфонічної музики у Великому залі НМАУ ім. П. І. Чайковського. Прозвучали другі прем’єри Концерту для віолончелі з оркестром № 2 М. Скорика (соліст О. Пірієв) та «Елегія мовчазного Майдану» І. Щербакова для сопрано з оркестром на тексти преподобного Еміліяна Ковча (солістка Т. Ходакова). Є. Станкович представив симфонічну фреску «Дніпро» з опери «Страшна помста», а А. Гаврилець - «Осінню музику для саксофона з оркестром» (соліст Ю. Василевич).
Окрім захоплено прийнятих творів М. Скорика і І. Щербакова хочеться вирізнити твір А. Гаврилець та його виконавців, зокрема соліста і -відзначимо - великого майстра вишуканих саксофонових тембрів Юрія Ва-силевича. У нас згідно давньої і дивної традиції саксофон чомусь не розглядався як потенційний носій творів великих форм, зокрема ж оркестрових. «Осіння музика» вщент розбила такі уявлення про саксофонову творчість.
Слухачі почули також симфонічні композиції Євгена Іршаї (Словаччина) «Soundquake Zero», О. Сєрової «Je Suis..», Д. Ареф’єва «Пролог», Є. Корно-вича «Zorze I - Praskie», В. Сильвестрова Симфонію № 7. Були виконані ще два інструментальні концерти: для віолончелі з оркестром О. Шимка (соліст А. Полуденний) та для скрипки з оркестром В. Сіренка (соліст Д. Ткаченко). На відміну від не зовсім вдалої -адже цілком неконцертної a priori -п’єси для оркестру О. Шимка, твір В. Сіренка, заснований на використанні давніх народних мелодій, прозвучав вдало, по-концертному яскраво, вигідно презентуючи мистецтво скрипаля віртуоза. Незважаючи на деяку крихкість формотворення у заключних розділах твір В. Сіренка виявився дуже переконливим, а його виконавська версія - максимально успішною.
Із камерних концертів не можна не згадати цікаві і перфектні, як завжди, виступи «Київської камерати». Дуже тепло були прийняті слухачами «Три серенади для струнних» В. Сильвестрова, симфонію № 4 «Ra-Aeternae», п’єсу «До сонця» для струнного оркестру і фортепіано і два «лише натяки...» Ю. Гомельської, віртуозні ігрові композиції «Сергек» та «Хайтарма» гостя з Казахстану Артика Токсамбая. Цікаву композицію представив також Б. Кривопуст («Квітка папороті» для скрипки та камерного оркестру).
Два камерні концерти фестивалю були презентаціями нових компакт-дисків із емоційно витонченою музикою Ю. Гомельської та п’ятьма сольними сонатами для віолончелі (з української музики - соната Ю. Ланюка) у виконанні Назара Джурина (США). Іноземним гостем була також скрипалька та композитор із Швейцарії Ґабріелле Брюннер (у програмі її виступу твори Ґ. Брюннер, В. Ріма і Х. Майера).
Останній день фестивальної декади - гідний і вагомий заключний акорд - був присвячений монографічним програмам двох креативних київських музиканток Світлани Острової та Людмили Юріної.
Закінчуючи ділитися думками з приводу фестивалю, мушу відзначити ще кілька важливих рис «Музичних прем’єр сезону». Це вдала збалансованість концертів різних жанрів, співмірне насичення концертами фестивальної десятиденки,ефективно проведена передфестивальна PR-діяльність, яка забезпечила не тільки широкий розголос концертам, але й заповненість залів та інших майданчиків фестивалю, до того ж публікою, належною до різних соціальних прошарків і страт, а не тільки музичними професіоналами. Чи вважати це успіхом?.. - Безумовно. Але щороку забезпечення такого успіху потребує все більшої енергії і вкладеної праці. І мусимо констатувати, що без цілеспрямованої підтримки фестивалю з боку міської влади і держави він, незважаючи на явну успішність організованих імпрез, буде неухильно зменшувати свою присутність на музичному видноколі України. Тож сподіваймося на краще!
Автор: Богдан Сюта
Фото: C. Крутіков
Колективи: Тріо бандуристок Національної радіокомпанії України, Заслужений академічний симфонічний оркестр Національної радіокомпанії України
Виконавці: Олег Безбородько, Юрій Василевич, Олександр Пірієв, Тамара Ходакова
Диригенти: Володимир Шейко
Композитори:Ганна Гаврилець, Валентин Сильвестров, Мирослав Скорик, Євген Станкович, Віктор Степурко
Музикознавці: Богдан Сюта
Навчальний заклад: Національна музична академія України ім. П.І. Чайковського
Конкурс (фестиваль): Фестиваль "Музичні прем'єри сезону"
Джерело: Культура
|