|
|
Як стати людиною?
Київська опера на Подолі відкрила 42-й театральний сезон мюзиклом «Піноккія»
18 вересня 2023, понеділок
Поширити у Facebook
Цей творчий проєкт - оригінальна, яскрава та драйвова постановка для сімейного перегляду. Відома казка Карло Коллоді надихнула українських митців на своє “прочитання” сюжету.
Вийшла музична вистава де головною героїнею стала... дівчинка-лялька, на ім'я Піноккія. Поступово нерозважлива та смілива витівниця з фантастичного пансіонату “Школи душ”, в якій поєднуються бунтівниця й новаторка, буде змінюватися. ..
Бо зрозуміє Нетерпляча Душа - Піноккія, що окрім слова «хочу» є таке поняття, як «треба», що потрібно навчитися боротися зі спокусами. А головний меседж «Піноккії» — це пошук та робота над собою, щоб стати досконалішим. «Це вистава про свободу, до якої кожне суспільство має дорости, а також про тих, хто стає героями та спонукає всіх нас до змін», — зауважують постановники.
До створення цього мюзиклу передував спеціальний конкурс, оголошений Київською оперою на Подолі. У ньому взяли участь 30 композиторів, серед як були як вже відомі імена, так і обдарована молодь. Переможцем став харківський композитор й аранжувальник Борис Севастьянов. Оригінальне лібрето написав Дмитро Тодорюк за мотивами казки Карло Коллоді «Пригоди Піноккіо»
ПОСТАНОВНИЙ СКЛАД:
Диригент-постановник – Євген Воронко
Режисер-постановник – Віталій Пальчиков
Балетмейстерка-постановниця – Дарія Возняковська
Сценографія – Данило Василенко
Художник із костюмів – Дмитро Курята
Хормейстерка – Анжела Масленнікова
Директор- художній керівник театру –
ПЕТРО КАЧАНОВ
ДІЙОВІ ОСОБИ ТА ВИКОНАВЦІ:
Нетерпляча Душа, Піноккія, Дівчинка – Наталія Чепченко
Джеппетто – Євген Бічасний
Кара-Босс – Олександр Киреєв
Фея, Кішка – Дарія Назимчук
Вчитель, Лис – Володимир Щур
Коломбіна – заслужена артистка України Тамара Ходакова
Арлекін – Андрій Гонюков
П’єро – Данило Коток
Охоронець – Микита Наумов
Фаворитка – Катерина Рисістих
Про те, як стара казка стала новою, і як хлопчик став дівчинкою,- розповів автор лібрето Дмитро ТОДОРЮК:
- У нас хлопчик Піноккіо став дівчинкою Пінопією, бо традиційно в театрах ролі підлітків грали актриси-інженю, а тому всіх Піноккіо чи Буратіно грали дівчата.
Часто під час вистав діти запитували батьків: “Чому дівчинка грає хлопчика”?
Тому я вирішив не дурити наших юних глядачів, бо вони достатньо розвинуті й обманювати їх таким примітивним способом зараз не треба.
А ще завжди між батьком і дочкою виникає зовсім інший зв’язок ніж між татом і сином. Тому, аби, за сюжетом, було більше щемливості та ніжних вібрацій у нашій казці, я зробив головною героїнею дівчинку - Піноккією.
- Сюжет казки теж змінився...
- Так, звичайно... Знаєте “право” на зміну сюжету мені дав... мультфільм «Піноккіо Гільермо дель Торо» (США, Мексика, Франція), який дуже вразив. 2022 рік можна назвати “Роком Піноккіо”, бо на екрани у світі вийшло дві резонансні кінострічки.
Walt Disney Studios випустило рімейк культового фільму “Піноккіо” 1940 року режисера Роберта Земекиса, де роль тесляра Джепетто зіграв знаменитий голлівудський актор Том Генкс.
А ще до уваги глядачів був представлений американський ляльковий фентезійний музичний фільм режисера Гільєрмо Дель Торо й Марка Густафсона, за мотивами італійського роману «Пригоди Піноккіо» Карло Коллоді.
Виробництвом і розповсюдженням фільму займався Netflix. Саме це картина стала лауреатом премії ”Оскар 2023” у категорії «Найкращий анімаційний повнометражний фільм».
Ґільєрмо дель Торо Ґомес — мексиканський кінорежисер, сценарист, продюсер, письменник разом із художником - мультиплікатором Марком Густафсоном перенесли дію цієї казки у XX століття в час фашистської Італії.
Жепетто - простий тесляр, який важко переніс смерть 10-річного сина Карло. Якось, аби трохи відволіктися від похмурих думок, він вирішує зробити дерев’яного хлопчика... Хоча основу казки Карло Коллоді Ґільєрмо дель Торо Ґомес залишив, але переніс дію у Другу світову війну. Наприклад, в оригіналі юні герої стають віслюками, а в мультфільмі Піноккіо потрапляє у табір гітлер'ю́генд - молодіжну нацистську воєнізовану організацію...
У нашому театрі, у кінці 2022 року народилася ідея зробити свій мюзикл на тему відомої казки Карло Колоді. Я вирішив, що глядачам буде цікавіше спостерігати за алюзіями й натяками, який оточують зараз нас - організація різних телешоу на кшталт “Як стати зіркою””, “Х-фактор”: про відносини учасників талант-шоу й продюсерів, про вічне протистояння нової школи, яка більш ліберальна й старої - пуританської.
Тому ці теми ми завуалюємо в антураж мюзиклу “Піноккія”.
- Ви написали лібрето і відразу вже були готові й арії чи вони народилися, вже коли почалася творча співпраця з композитором Борисом Севастьяновим?
- Спочатку я написав лібрето, а в ньому прописав теми - тут пісня про пшук себе, тут пісня Кара-Босса, який проявляє свою волю, потужність, могутність і всевладдя, як хазяїн шоу...
Потім, коли відбувся кастинг, який був оголошений Петром Качановим, директором-художнім керівником нашого театру серед композиторів і переміг Борис Севастьянов, ми проговорювали всі творчі питання. До речі, під час конкурсу я представив два тексти для роботи композиторам. Це була перша пісня Піноккії, коли вона побачила себе у дзеркалі - “Хто це дивиться на мене?” . Коли до другого туру кастингу вийшло троє композиторів, то їм було запропоновано написати мелодію на дует зустрічі батька Джеппетто й доньки Піноккії. Борис Севастьянов написав щемливу баладу і після цього ми вирішили що саме цей композитор стане автором музики до мюзиклу.
Всі наступні номери ми вже писали у парі - я давав йому тему в якому повинно бути ключі: такий настрій, емоція, посилання, темпоритм, текст пісні, а інколи навіть наспівував “пташиною мовою”, а маестро - створював музику.
- В театрі завжди кілька складів виконавців і це добре для театру, і не дуже добре для гдядачів, бо це зовсім інші вистави виходять.
- Так, по різному виходить. У перший день прем’єри грав один склад акторів, потім на сцену вийшли їхні колеги з іншого складу. І дійсно вийшли дві вистави, але кожна по-своєму цікава.
Втім, є сюжет, мізансцени, конкретні ноти, світло, які не дають привільності, а далі починається акторська інтерпретація на сцені, і в цьому розкривається талант кожного артиста.
Якщо подивитися кілька вистав, то цікаво спостерігати - сьогодні Піноккія чи Кара-Босс - такі, а завтра грають інші актори й ці герої виходять трохи іншими...
Втім, всі наші акторські склади хороші й митці показують високий професійний рівень.
-Дмитре, а чому ви самі не поставили мюзикл, бо ви й музикантом (учасник рок-гурту “Авіатор”, поетом, композитором, режисером, автором кількох вдалих постановок вистав - Т.П.), а віддали цей мюзикл ставити Віталію Пальчикову, головному режисеру Київської опери на Подолі?
- Сама ідея мюзиклу народилася коли ми сиділи у кабінеті Віталія Пальчикова, який є моїм шефом у театрі. Він головний режисер, а я просто режисер-постановник.
Ми міркували на яку тему може бути майбутня вистава? І саме тоді народилася думка, а давай щось зробимо про дерев’яного хлопчика Піноккіо, а я запропонував, аби нашою героїнею стала дівчинка-лялька. Так у нас народилася Піноккія... Я спеціально не ходив на репетиції, лише інколи заходив, щось підказував, розшифровував свої підтексти, які написав у лібрето, але намагався не бути часто присутнім у процесі репетицій. Бачив лише фрагменти народження вистави, а повністю подивився мюзикл на прогоні й першій прем’єрі.Знаєте, зловив себе на думці, що Віталій дуже цікаво режисерські, вирішив цю постановку. У мене так би не вийшло, бо коли ти “варишся” у своїх думках, які у тебе в голові, то можна класно щось намалювати в анімації, чи зняти у кіно, щось обрізати, або взяти інший ракурс, то в театрі діють інші закони.
З Пальчиковим ми знайомі з “шкільної парти” - вчилися на одному курсі на режисерському відділенні у Національній музичні академії України. Ми давні друзі, разом творчо зростали, підтримуємо один одного. Мені приємно й цікаво бачити, як Віталій знайшов оригінальні ходи у постановці цього мюзиклу. Бо коли ти сам написав і сам поставив, то це який театр самого себе виходить. І якось одно характерно й може вийти та дуже прісним. Краще коли двоє різних митців, дві різні енергії працюють над твором, то це вийде на багато цікавіше.
- В афішах наголошують, що цей мюзикл для сімейного показу і для дітей +7 років, але у залі було чимало малечі - 3-4 роки, які жваво реагували під час вистави.
- Класно, що батьки, попри війну, все ж водять дітей у театр.
Можна запитати юних глядачів, наскільки вони зрозуміли історію, яку вони побачили на сцені? Судячи з реакції у залі, дітям подобаються яскраві костюми, оригінальна музика, запальні танці, драйвова акторська гра, а все разом складає дійство, що радує око, не залежно від віку. Друга дія більше драматична, але навіть малеча уважно слідкувала за сюжетом казки.
А чи все вони зрозуміли? Тому ми вказуємо, що вистава для тих, кому +7, бо у цьому мюзиклі підіймаються питання про хочу й треба, чому треба вчитися в школі, є певні правила і дисциплінарні вимоги.. а маленькі дітки ще цього можуть не усвідомлювати. Їх більше цікавить яскраве дійство під музику і тому вони ляскають у долоні й підспівують героям.
- На вашу думку, ця вистава на довго пропишеться в афіші і чи планує театр її показувати на гастролях?
- Про гастролі краще запитати у керівництва нашого театру, а що стосується подальшої долі вистави, то нам дуже хочеться, аби мюзикл прикрашав репертуар, бо ми всією творчою командою створили якісний “продукт” і такої постановки немає ні в якому іншому театрі України! Кожен крок вистави виважений і цей творчий проєкт народжувався колегіально.
Ми, сім творчих людей, обговорювали мізансцени, кожну декорацію, кожну деталь костюмів. Бо кожний міг поділитися своїми думками, обговорюючи що подобається, а що ні, шукаючи консенсусу, переконливого моменту, який би задовольнив всіх. Дуже хотілось би показати нашу “Піноккію” глядачам у різних українських містах.
Поки у цьому театральному сезоні мюзикл зайняв свою нішу в афіші. Наступні покази відбудуться 20, 21 і 23 жовтня (у неділю навіть покажемо виставу двічі - вдень і ввечері).
Квитки вже розкуповують, а це говорить про те, що в нашому театрі з’явився “магніт”, який манить публіку. Ця прем’єра - наш оригінальний проєкт, який ви ніде, крім Київської опери на Подолі, не побачите!
- Як вважаєте, після вашого мюзиклу діти захочуть почитати “Пригоди Піноккіо” Карло Коллоді?
- Можливо, сьогодні ця казка дітям здасться трохи нудною. Бо написана менторським тоном, а в кожній частині якесь повчання. Письменник постійно робить висновки... Я б порадив всім подивитися діснеївську, одну з перших мальованих версій мультфільму, а підліткам анімаційну стрічку «Піноккіо Гільермо дель Торо», яка цьогоріч отримала “Оскар”.
Знаєте, взимку, коли я поводив майстер-клас для у навчальному таборі, а там були діти 10 + і до 18 років, то розповів їм саме про картину “Піноккіо Гільермо дель Торо”, яка мене вразила. Глядачі очікували на свято, але ця картина вимагала зусиль для глядачів. Потім, після перегляду стрічки, діти зізнавалися, що подивилися кіно, яке не забувається і заставляє замислитись не тільки над своїми проблемами, а життям.... Сьогодні, у час війни наші діти швидко дорослішають...
Автор: Тетяна Поліщук
Діячі мистецтв: Тетяна Поліщук
Концертна організація: Київський муніципальний академічний театр опери та балету для дітей і юнацтва
|