|
|
«Нині для Хору Українського радіо вже друга війна, але як під час Другої світової, колектив активно працює, тримає свій «культурний фронт»
15 червня 2023, четвер
Поширити у Facebook
Юлія ТКАЧ, художня керівниця та головна диригентка Академічного Хору Українського радіо про історію, сьогодення, майбутнє та специфіку роботи «на мікрофон»
Хору Українського радіо — 90 років. Один із найстаріших професійних хорових колективів України майже століття творить нашу музичну історію. Про славетний Хор, з яким вже 20 років пов‘язана доля Юлії Ткач, розповіла Music-Review Ukraine його очільниця.
«20 РОКІВ СПІВПРАЦІ ЗІ ЗНАКОВИМ ТВОРЧИМ КОЛЕКТИВОМ – ЦЕ ПРЕКРАСНА ЧАСТИНА МОГО ЖИТТЯ»
-Для мене Хор Українського радіо – це велика частина життя. У 2003 році мене запросили у цей колектив на посаду хормейстера, - розповідає Юлія ТКАЧ. -
Тоді керманичем Хорової капели був Віктор Петрович Скоромний. Чудовий диригент, прекрасна людина. Він відкривав зелене світло і дорогу молодим митцям.
Знаєте, бувши ще аспіранткою Національної музичної академії України, я мала змогу здійснити свій перший фондовий запис - «Подячний молебень» Миколи Леонтовича.
Саме з цього знакового твору класика розпочалася моя професійна кар‘єра у Хорі. Я й досі перебуваю у повному тремтінні, торкаючись саме його спадщини. Якось дуже глибоко відчуваю його природу, його геніальність саме в музиці, у цій простоті, яка насправді дуже складна.
У перші місяці мого керування Хором ми записали кілька обробок народних пісень, які й сьогодні залишаються виконавськими вершинами, адже записали їх дуже вдало та якісно. А кілька років тому ми стали лауреатами Премії імені Миколи Леонтовича. Це ім’я дуже пов’язано з моїм особистим світовідчуттям…
20 років співпраці зі знаковим творчим колективом – це прекрасна частина мого життя. Дуже добре пам‘ятаю, як ми відмічали 70-річчя Хору, я брала активну участь, а здається, що те свято було недавно, хоча насправді вже два десятиліття минуло, як працює у цьому колективі, який є рідним.
Я давно визначила для себе пріоритети - це життя, любов (це родина і близькі люди) та хорове мистецтво. Більшість часу я знаходжусь у цьому колективі. Життя моєї родини та дітей теж пов‘язані з Хором Українського радіо. Тут співають й мої рідні – мама і сестра, яка є солісткою та авторкою книжки про наш колектив (Тетяна Коробка
"В ефірі Хор Українського радіо», видавництво "Музична Україна" – Т. П.). Це дуже надихає, дає сили творити, вкладатися у розвиток Хору. На сьогодні у нашому колективі працює 60 осіб. Всі супер професіонали!
«ВИДАТНІ ПОСТАТІ У ЦАРИНІ ХОРОВОГО МИСТЕЦТВА»
-Давайте пригадаймо видатних хормейстерів вашого колективу?
-У різні часи Хором Українського радіо керували видатні особистості. Так, Гліб Тарано вважається засновником Хору 1932 року, це було в Харкові, тодішній столиці України. Потім довгий час Хором керував Павло Муравський. Я вважаю себе його ученицею. Мені дуже близька його природа не темперованого строю, яку я продовжую використовувати. Оскільки наш Хор працює «на мікрофон», то саме не темперовані тяжіння є надзвичайно важливими для якості співу та якості струнних. Це зоновий стрій, що є ознакою високого професіоналізму.
Віктор Петрович Скоромний працював із хором 25 років, а зараз він є нашим учасником і дуже приємно, що людина не залишає колектив. Я надзвичайно вдячна йому за «творчі крила».
Згадаю імена інших очільників Хору Українського радіо. Це Олександр Міньківський, Георгій Дмитревський, Василь Мінько, Юрій Таранченко, який керував колективом понад 20 років і зробив дуже великий внесок у розвиток колективу. Григорій Куляба, з яким я особисто спілкувалася, хормейстер дуже тонкої організації. Валентин Мальцев, я його теж знала особисто. Усі вони ― видатні постаті у царині хорового мистецтва.
«НАШ КОЛЕКТИВ ЗГУРТУВАВСЯ, І МИ АКТИВНО ОДИН ОДНОГО ПІДТРИМУВАЛИ»
- Юліє Сергіївно, можете пригадати як для вас розпочалося повномасштабне вторгнення рашистів у нашу країну?
- Це страшні спогади. Десь на пів шостого ранку зателефонувала колега Віра Самойленко і сповістила жахливу новину, що почалася війна. Я почула страшні звуки вибухів… Наш колектив у ці важкі часи старався триматися разом, бути постійно на зв’язку. У «Viber» створили групу, робили кожного дня перекличку, бо у нас багато хористів жили у передмістях Києва, зокрема у Бучі, Ірпені… У перші дні були проблеми з мобільним зв’язком, пропадали люди, і ми били на сполох, підіймали різні волонтерські організації, щоб допомогли знайти наших людей. На жаль один із хористів був поранений осколками, але вдалося його знайти і зараз все добре, він співає, працює.
Наш колектив згуртувався, і ми активно один одного підтримували, особливо впродовж найважчих перших місяців війни. Допомагали колегам вирватись з окупованих московитами зон.
У нас приголомшливий колектив, чудові люди! Декілька артистів пішли захищати нашу землю у Територіальну оборону, чимало хористів стали волонтерами, аби допомагати бійцям ЗСУ… Взяв зброю до рук і один із наймолодших хористів – Юрій Пурченошвілі. Йому на той час було 20 років. Він разом зі своїм батьком пішли добровольцями у лави Збройних сил України. Ми не перериваємо з ними зв‘язок. Знаємо, що Юрій воював під Бахмутом і в інших гарячих точках. Восени минулого року він був на ротації у Києві, приходив до нас на концерт. Та зустріч була дуже зворушливою… ми плакали, спілкуючись з нашим героєм.
Артисти Хору в перші місяці війни дуже активно долучилися до допомоги. Людмила Горностаєва займалася довезенням гуманітарної допомоги, ліків, провізії до різних труднодоступних місць України. Богдан Куць разом з учасниками Національних колективів долучився до польової кухні для наших воїнів і переселенців.
Наші артисти тримали волонтерський рух не тільки у Києві, а й у різних містах України, куди закинула їх війна. Чимало хористів виїхали з дітьми, спасаючи близьких від обстрілів столиці. Наприклад, у Чернівцях проводили потужні мистецькі акції, Так, Тетяна Коробка, Віктор Демиденко та інші співаки брали участь у концертах, збирали кошти на підтримку ЗСУ.
Дуже щемливим моментом стала перша зустріч з колегами на початку червня минулого року, коли ми повернулися, аби зробити спільно з «Суспільним мовленням» проєкт «Зродились ми великої родини» - пісні спротиву і гімну УПА. Заходжу у свій кабінет, дивлюся на календар, а там … пожовтіла дата -23 лютого. Ком у горлі… Коли вийшла в зал до Хору, то від хвилювання не могла сказати слова, з очей течуть сльози… Ми стільки горя пережили, втрат, хвилювань, дуже гострих митей війни. Кажуть, що «час лікує»…але поки все дуже боляче… Знаєте, коли лунають сирени повітряної тривоги, всі хористи стараються підтримати один одного. Попри війну ми маємо щастя знову бути разом, працювати, робити записи творів, виступати на концертах…
На жаль, нині для Хору це вже друга війна, але як під час Другої світової, так і зараз наш колектив активно працює, тримає свій «культурний фронт» у боротьбі проти ворога. Під час Другої світової війни хор перебував в евакуації та щільно працював. Це була евакуація до Радіостанції імені Тараса Шевченка в Саратові, там перебували й інші колективи, а також багато митців. Тоді Борис Лятошинський написав для Хору Українського радіо свої знамениті 15 обробок українських народних пісень. У мене є ідея відтворити їх і записати до Фонду Українського радіо, як пам’ятку і присвяту до ювілею нашого колективу.
«ЮВІЛЕЙНИЙ КОНЦЕРТ МАЄ НАЗВУ «ЗА КРОК ДО ПЕРЕМОГИ»
-Яку програму до ювілею ви готуєте? Де і коли відбудеться концерт?
-26 червня о 18.00 у Будинку звукозапису Українського радіо відбудеться ювілейний концерт, який має назву «За крок до Перемоги». У програмі до 90-річчя до дня заснування нашого колективу буде лунати виключно українська хорова і вокально-симфонічна музика.
У першому відділенні, традиційно, виконуватимемо a cappella твори. Це будуть символи хорової класики та української музичної культури - твори Бортнянського, Лятошинського, зокрема, прозвучить вірш Тараса Шевченка «Думка. Тече вода в синє море». Разом із нами виступить соліст Національної опери України Сергій Магера і пролунають легендарні шевченківські «Думи мої». Нас поздровлять мисткині «Тріо бандуристок» Українського радіо, які заспівають блок українських народних пісень, а завершить перший відділ «Реве та стогне Дніпр широкий» (пісня Данила Крижанівського на вірші Тараса Шевченка).
Мені дуже захотілося, аби в цьому концерті лунала класика, бо ми найбільше виконуємо твори сучасних композиторів.
У другому відділі програми до Хору долучиться Симфонічний оркестр Українського радіо і ми разом виконаємо кантату «Гамалія» Мирослава Скорика на слова Тараса Шевченка. Солісти – Ксенія Бахрітдінова-Кравчук (солістка Національної опери України) і Сергій Бортник (соліст Національної філармонії України). У програмі концерту ми також виконаємо фрагменти знакового музичного твору Євгена Станковича «Страсті за Тарасом».
Планується, що концерт запишуть на аудіо- та відео-версіях, як мистецький контент на «UA: Суспільне. Культура».
«РОБОТА «НА МІКРОФОН»
-У творчому доробку Хору ви маєте різний репертуар (світова і національна класика, твори сучасних композиторів, духовні твори), володієте всіма стилями виконання - від середньовічної музики до джазу і спірічуелс; співаєте на різних мовах…
- Дійсно, у нас великий репертуар і ми співаємо на різних мовах світу. Хор виконує й записує твори, крім української, англійською, французькою, німецькою, латиною, вірменською, грузинською та іншими. Восени минулого року виступали у великому мистецькому фестивалі у Швейцарії й співали там твори чеською мовою. У нас відбувся концерт-відкриття музичного фестивалю у Базелі. Головний меседж фестивалю був про те, що це війна не однієї України, а всього цивілізованого світу проти темряви й дикунства. Це був яскравий досвід, ми мали виступ не тільки на концерті, а й на центральній площі Базеля. Були зустрічі з митцями, і всюди йшлося про Україну і нашу ситуацію. Нам вдалося зібрати кошти для тепловізора та спеціальної пічки для ППО.
Ми активно записуємо твори українських композиторів, брали участь у фестивалях «Київ Музик Фест», «Київські музичні прем‘єри»…
Нещодавно спільно з Національним оркестром філармонії взяли участь у проєкті «Симфонія Криму. Повернення» і співали кримськотатарською мовою. Хочу зазначити, що ми дуже ретельно відпрацьовуємо вимову текстів, і слухачі, які є носіями цієї мови, часто після виступів підходять до нас, дуже дякують за чисту вимову творів. У кожній мові є своя специфіка, але ми намагаємося бути дуже точними. Музикознавці називають наш Хор «лабораторією для українських композиторів» і це дуже почесно.
До речі, Хор «Українського радіо» є музичним голосом багатьох кінострічок, зокрема, «В бой идут одни старики», «Капітошка» (солістка Олена Слободяник), «Владика Андрей» та інших.
Наш колектив одним із перших у колишньому СРСР почав протидіяти комуністичним заборонам на духовну музику. Записали для Фондів Радіо чимало духовних творів, написаних українськими композиторами…
Специфікою Хору Українського радіо, крім концертів і гастролей, є робота «на мікрофон». Вона вимагає бездоганної інтонації, не темперованого строю, вміння тримати виконавський стан при повторі дублів.
- Російсько-українська війна багато творчих планів зламала. Чи відбуваються зараз гастролі Хору?
-Гастролі відбуваються, хоча вони не такі часті, як було до війни, але вони все ж є. Сподіваюсь, що все нам вдасться здійснити свої творчі наміри…Так, липні плануємо зробити великі фондові записи, зокрема кантати «Гамалія» Мирослава Скорика, та інші твори сучасних композиторів, зокрема, Лесі Дичко, Максима Кучмета та інших.
Автор: Тетяна Поліщук
Колективи: Академічний хор ім. Майбороди Національної радіокомпанії України
Диригенти: Юлія Ткач
Музикознавці: Тетяна Поліщук
|