|
|
Класична музика і закони... ринку
У Національній філармонії з успіхом виступив Дмитро Суховієнко (Бельгія — Україна)
15 квітня 2018, неділя
Поширити у Facebook
Захоплені відгуки в мережі Facebook свідчать про те, що концерт став подією, а музикант своєю майстерністю причарував прискіпливу столичну публіку. Суховієнко народився у Черкасах, закінчив Київську консерваторію, а потім продовжив навчання в Швейцарії. Вже понад двадцять років Дмитро живе з дружиною та двома дітьми у Сінт-Нікласі, бельгійському містечку провінції Східної Фландрії. У Києві піаніст гастролював два роки тому. Нині програма концерту складалася з творів Франца Шуберта, Фридерика Шопена, Клода Дебюссі і Фелікса Блуменфельда. Саме про Блуменфельда, серед учнів якого був легендарний Володимир Горовиць, ми й почали свою розмову з музикантом.
— У програмі київського концерту був твір Фелікса Блуменфельда, якого називають одним із основоположників української фортепіанної школи. Як композитор він менш відомий. Чим, на вашу думку, вирізняється його внесок у розвиток вітчизняного фортепіанного репертуару?
— Не думаю, що Фелікса Михайловича Блуменфельда можна називати основоположником української фортепіанної школи. Я взагалі вважаю, що фортепіанна школа (як і будь-яка інша виконавська школа) і як культурний феномен залежить винятково від особистості. Наприклад, існують кілька основних гілок фортепіанних шкіл: від Ліста та Баха. І, наприклад, сам Блуменфельд є представником гілки Баха. Він навчався у Санкт-Петербурзькій консерваторії в німця Федора Штейна, тобто Блуменфельда не можна пов’язувати навіть з російською школою. А з Україною його пов’язувало тільки місце народження (село Ковалівка Херсонської губернії, тепер — один з мікрорайонів Кропивницького. — О.Н.) та викладання в Київській консерваторії в 1918—1922 роках.
Що стосується внеску Фелікса Михайловича у фортепіанний репертуар, то, він не був видатним композитором, але все ж таки він залишився в історії, як видатний педагог та піаніст. Для мене було цікаво зіграти в Києві його Ноктюрн-фантазію з особистих міркувань. Річ у тім, що мій педагог Всеволод Воробйов навчався у Валентини Стешенко-Куфтіної, яка своєю чергою навчалась у Блуменфельда. Це звичайна данина традиціям та викладачам.
— Ви приїхали до Швейцарії, вже сформованим піаністом. Що особисто для вас було принципово новим у процесі навчання в Академії Ієгуді Менухіна та, згодом, у аспірантурі консерваторії міста Невшатель?
— В Академії Менухіна я навчався тільки камерній музиці. Але можливість почути в концертах видатних музикантів світу, надали ще більшого потенціалу для розвитку. Треба розуміти, що навчання в школі та консерваторії — це закладання фундаменту, а подальші кроки залежать від того, в якому середовищі ви почнете жити і творити. Тому для мене Швейцарія була тією оазою, де я зрозумів багато речей, які допомогли мені зберегти і вдосконалити все, що я отримав в Києві.
— Розкажіть про організацію вашого концертного життя в Бельгії?
— На це питання я можу відповісти словами Артура Рубінштейна. Щоправда, він говорив про талант, але це підходить до мого артистичного життя. Так от, він казав, що «талант це 95% праці і 5% шансу».
— Якось ви сказали, що принципово відмовились від російського репертуару. Що це — прояв громадянської позиції через мистецтво?
— Я відмовився від російського репертуару не тільки і не стільки через війну на сході України, а й тому, що його грають дуже багато. Тому мені здається настав час, коли можна виконувати твори інших композиторів. Тим паче фортепіанний репертуар безмірний! І одного життя не вистачить, щоб заграти все, що написано для цього унікального інструмента.
— Чи вдається вам популяризувати українську класику на Заході?
— Так, вдається. Граю музику Валентина Сильвестрова та Миколи Колесси. Хотів вивчити другу Сонату Бориса Лятошинського, яка присвячена Стешенко-Куфтіній, але ця музика настільки трагічна і глибока, що в наш час не вся публіка сприймає такі висоти. Навіть Національна філармонія просила мене цього разу представити «позитивну» програму. Ми живемо в час, коли навіть класична музика мусить жити за законами ринку. І звичайно фінансова підтримка самої України буде важливим кроком у розвитку та популяризації української музики. Я готовий до співпраці в цьому напрямі.
Автор: Олеся Найдюк
Виконавці: Дмитро Суховієнко
Джерело: Газета День
|