Живі емоції, котрим триста років | Music-Review Ukraine
Головна
Інтерв'ю
Живі емоції, котрим триста років
Пірієв Олександр Валерійович
Мигаль Ярослав
Савка Андрій Михайлович
Живі емоції, котрим триста років
18 січня 2015, неділя
Поширити у Facebook

Видатний віолончеліст сучасності Олександр Пірієв — частий гість Івано-Франківська. Столичний музикант, окрім щільного графіка гастролей, вже кілька років як опікується порталом «Мusic-review Ukraine» — першого і наразі єдиного інтернет-ресурсу про академічну музику.

Сайт існує вже шість років. А віднедавна О. Пірієв тісно співпрацює з Івано-Франківською обласною філармонією. Її директор Андрій Савка став ініціатором об’єднання українських філармоній задля спільної роботи та організації концертів найкращих музикантів України і світу.

Ми поспілкувалися з Олександром Пірієвим перед концертом «Пам’яті вчителя». «Є такі вчителі, котрі дають можливість своїм учням творити. Їх завжди вшановують не лише згадками, а концертами і спеціальними присвяченими їм проектами. Для мене кожна нота — згадка про мого вчителя Олександра Тищенка», — сказав О. Пірієв.

Пане Олександре, розкажіть про ініціативу об’єднання філармонійних установ і про ваші найзнаковіші музичні проекти.

— З Івано-Франківською філармонією працюємо дуже вдало. З ініціативи Андрія Савки ми двічі в 2014 році зібрали директорів філармоній. Нас підтримало Міністерство культури, були 20 директорів. Ми об’єднуємо ініціативи керівників в єдине ціле, бо де є мистецька спільнота, шанувальники класичної музики, гурмани, там можна працювати. У 2015 році будуть нові міста і нові програми.

Наша ідея — щоб слухачі усіх міст України чули й бачили своїх митців і слухали талановиту українську музичну спільноту. У Києві ми стартували з прекрасним проектом «Нова філармонія», котрий має на меті якраз долучитися до об’єднання, щоб столичний слухач мав нагоду ходити на концерти не лише столичних музикантів, іноземних, а й музикантів з усіх куточків України. Спеціально для цього до нас приїжджав наш співвітчизник із Харкова, котрий сьогодні є професором одразу двох музичних консерваторій у Швейцарії. Він невдовзі виступатиме і в Івано-Франківську на сцені обласної філармонії. Це Денис Сіверін.

Окрім того, об’єднання надає величезну підтримку концертам і проектам міжнародного статусу. Скажімо, в Києві відбувся фестиваль барокової музики. Та наша мета — щоб така музика лунала не лише в філармоніях, а й у храмах. В Івано-Франківську я пригадую Музей мистецтв, де ми грали з моїми друзями — Дмитром Онищенком зі Львова, котрий працює у Москві, і Марком Денемарком, який вперше за 20 років приїхав з Німеччини в Україну, а народився він у Чернівцях. Це для мене була величезна подія. Такі зали можна знайти, думаю, у кожному місті. і там має звучати відповідна музика на найвищому рівні. Якраз оця ідея, пов’язана з об’єднанням філармоній і мистецьких сил, гадаю, продовжиться тепер на більш серйозному рівні.

Пане Олександре, ви є висококласним віолончелістом, а вирішили стати менеджером від академічної музики. і вперше в Україні створили медійний ресурс, котрий відстежує чи не всі події у цій царині. Як виникла у вас ця ідея?

— Є дві людини поруч — Андрій Савка і Ярослав Мигаль. Вони мене сварять. Бо я сплю дуже мало і фактично закінчую репетиції опівночі. Просто як виконавець я одного разу зрозумів, що існує певний інформаційний вакуум між музичною спільнотою і справжніми шанувальниками академічної музики. Тобто немає інформації, її дуже мало. Я вирішив, що мусить бути ресурс для популяризації академічної музики доступною мовою, бо, як показує практика, справжні шанувальники — це не просто пересічні слухачі, а люди, для котрих отримати емоцію, духовне задоволення — найважливіше. Бо професіонали, звісно, відвідують концерти, вони про них знають, але як часто — це ще питання. Тому ми залучаємо звичайних слухачів, але даруємо їм ті емоції, котрим уже триста, чотириста років.

Головне — ми їх ніколи не обманюємо. Ми стараємося. Бо що стосується доступного слова — це дуже важливо, адже багато слухачів до першої своєї появи у філармонійному концертному залі вважали класичну музику чимсь заскорузлим, забронзовілим, таким, що вимагає музичного спеціального навчання. Так, це було б непогано. Та ми вважаємо, що слухач перш за все повинен прийти, і коли він уже для себе відкриває якесь зерно позитиву, то він це оцінює. і головне, що це все відбувається наживо. Бо то смішно, коли лише пишуть «наживо» — це політика популярної музики. У нас слухач завжди отримує живу справжню музику і неповторні емоції, неповторні щоразу: що триста років, що сьогодні.

А з чого все почалося?

— Ми зрозуміли, що однієї інформаційної діяльності недостатньо. Треба зробити так, щоб читач після того, як прочитав, міг отримати якусь відповідну музичну енергію. Разом із нашим партнером — одним із найстаріших фондів у Києві — Фондом сприяння розвитку мистецтв започаткували в столиці концерти камерної музики «Музік ревю вікенд». і двічі на місяць запрошували наших колег. Так за чотири роки ми зібрали плеяду найкращих українських музикантів. Якщо це піаністи, то це і Олег Полянський, котрий часто приїжджав до Івано-Франківська, і єдиний на сьогодні лауреат конкурсу королеви Єлизавети Євген Ржанов, це і струнний квартет ім. М. Лисенка. А головне, всім нам відомі фундатори-композитори сучасності — Мирослав Скорик, Валентин Сильвестров, Ганна Гаврилець, Євген Станкович брали участь в проекті не лише як слухачі, а й як виконавці. А це вже і для музичної еліти було сенсацією. Вони виконували і свої твори, і з композиторами-попередниками дарували глядачам свій талант.

А надалі вам вдалося цих метрів заанражувати?

— Насправді на 2015 рік ми готуємо ще один проект — український слухач буде вражений тим, які митці живуть поруч із нами. Гадаю, ці проекти вийдуть вже за межі Києва та Івано-Франківська, котрий є нашим партнером. Заради цього, власне, ми свого часу і збирали директорів філармоній. Бо переконані, що українські митці повинні гастролювати в межах нашої великої держави. Я взагалі думаю, що культура є величезним двигуном об’єднання нації. Так, наші регіони нині справді трохи розрізнені, та завдяки музиці, котра не потребує слів, ми можемо об’єднатися в єдине ціле. Маю надію, що наші партнери настільки активні, що невдовзі ці процеси розпочнуться.

Зорганізовані вашим порталом дві зустрічі з директорами українських філармоній увінчалися якимось документом про наміри?

— Спершу все було на особистих контактах, бо не було загальної стратегії. Заради того ми й зібралися. Нині можу сказати, що ми спромоглися створити Раду директорів філармоній. Думаю, вона працюватиме активно. Ми готуємо спільно з Мінкультом низку проектів на 2015 рік, котрі охоплять чи не всі філармонії України.

Так, сьогодні час дуже скрутний, емоційно, фінансово, організаційно, і це якраз подвоює наші шанси, бо саме в такий час ми повинні зберегти нашу культуру, доклавши до цього максимум зусиль. Бо якщо ми збережемо нашу культуру, то не втратимо нашої ідентичності.


Автор: Леся ТУГАЙ
Виконавці: Олександр Пірієв, Ярослав Мигаль
Діячі мистецтв: Андрій Савка
Концертна організація: Івано-Франківська обласна філармонія, Національний портал академічної музики “Music-review Ukraine”
Джерело: galychyna.if.ua



Інші:

Музика свободи і віри
"Співпрацювати з руснею не буду", — як жив і загинув в окупованому Херсоні диригент Юрій Керпатенко
Василь Василенко: “Ми повинні відроджувати й репрезентувати своє мистецтво у світі
Олександр Родін про нові творчі проєкти
Допитували всю ніч та знімали з трапа літака: оперна співачка Марія Стеф'юк розповіла, як її переслідувало КД
Сюрпризи від Ігоря Саєнка
Актор Анатолій Хостікоєв - про театр під час війни, контакт із глядачем та чому Україні не можна програвати
Єжи Корновіч про оперу «Родинний альбом»: «Європа – це велика родина»
Микола Дядюра про прем’єру та гастрольні маршрути
Раду Поклітару: “Прем’єра “Тіней забутих предків” – це подія світового масштабу!”
Цьогоріч на Шевченківську премію подали 74 заявки у 7 номінаціях: Євген Нищук про критерії та залаштунки премії
Роман Ревакович: Останнім часом мене засипають питаннями про український репертуар [інтерв'ю]
«Україна ще має відбутися як оперна держава»: розмова з першим українським композитором, який пише музику для Метрополітен-опера
Балет “Мадам Боварі” - новинка в афіші Національної опери України
Як козаки і пірати москалів били: мюзикл «Неймовірні мандри і пригоди козака Василя Сліпака»
«Забудьте про російську культуру, яка пригнічує вашу власну»
Майбутня прем`єра “Сойчиного крила” стискатиме серце глядача, — директор-художній керівник “Київської опери” Петро Качанов
Зірка, патріотка і наша сучасниця
Рок Фаргас: «Я дізнався про багатьох неймовірних композиторів України»
Музика + театр
Михайло Швед: “Розширюємо репертуарні грані новими творами, виконавцями та ідеями”
“Я ентузіаст створення нового українського репертуару”
Казка від Юрія Шевченка
Олена Ільницька: «Сподіваюсь, мій твір є моїм внеском у Перемогу»
«Маріупольська камерна філармонія відроджується у Києві», — диригент колективу Василь Крячок
“Я хочу показати слухачам нашу потужну мистецьку школу, українську самобутню культуру”
У Львові відкрити Камерну залу імені Мирослава Скорика
“Псальми війни”
"Кіт у чоботях"
“Opera Europa - це велике інформаційне і колегіальне поле”
Володимир Сіренко: “Продовжуємо активно працювати”
“Ми займаємося творчими пошуками нових форм виразності, вдосконалюючи свій професіоналізм”
На Херсонщині завершився XXV Міжнародний театральний фестиваль "Мельпомена Таврії"
Як стати людиною?
«Життя неможливо зіграти під фонограму, як і справжню музику», — диригентка Леся Шавловська
“До перемоги”
Як народжується музика?
“Тримаємо культурний фронт”
Музичний “посол” в Литві
Щоб музика існувала. Інтерв’ю з диригентом Романом Реваковичем
      © 2008-2024 Music-review Ukraine






File Attachment Icon
604.jpg