Живі емоції, котрим триста років | Music-Review Ukraine
Головна
Інтерв'ю
Живі емоції, котрим триста років
Пірієв Олександр Валерійович
Мигаль Ярослав
Савка Андрій Михайлович
Живі емоції, котрим триста років
18 січня 2015, неділя
Поширити у Facebook

Видатний віолончеліст сучасності Олександр Пірієв — частий гість Івано-Франківська. Столичний музикант, окрім щільного графіка гастролей, вже кілька років як опікується порталом «Мusic-review Ukraine» — першого і наразі єдиного інтернет-ресурсу про академічну музику.

Сайт існує вже шість років. А віднедавна О. Пірієв тісно співпрацює з Івано-Франківською обласною філармонією. Її директор Андрій Савка став ініціатором об’єднання українських філармоній задля спільної роботи та організації концертів найкращих музикантів України і світу.

Ми поспілкувалися з Олександром Пірієвим перед концертом «Пам’яті вчителя». «Є такі вчителі, котрі дають можливість своїм учням творити. Їх завжди вшановують не лише згадками, а концертами і спеціальними присвяченими їм проектами. Для мене кожна нота — згадка про мого вчителя Олександра Тищенка», — сказав О. Пірієв.

Пане Олександре, розкажіть про ініціативу об’єднання філармонійних установ і про ваші найзнаковіші музичні проекти.

— З Івано-Франківською філармонією працюємо дуже вдало. З ініціативи Андрія Савки ми двічі в 2014 році зібрали директорів філармоній. Нас підтримало Міністерство культури, були 20 директорів. Ми об’єднуємо ініціативи керівників в єдине ціле, бо де є мистецька спільнота, шанувальники класичної музики, гурмани, там можна працювати. У 2015 році будуть нові міста і нові програми.

Наша ідея — щоб слухачі усіх міст України чули й бачили своїх митців і слухали талановиту українську музичну спільноту. У Києві ми стартували з прекрасним проектом «Нова філармонія», котрий має на меті якраз долучитися до об’єднання, щоб столичний слухач мав нагоду ходити на концерти не лише столичних музикантів, іноземних, а й музикантів з усіх куточків України. Спеціально для цього до нас приїжджав наш співвітчизник із Харкова, котрий сьогодні є професором одразу двох музичних консерваторій у Швейцарії. Він невдовзі виступатиме і в Івано-Франківську на сцені обласної філармонії. Це Денис Сіверін.

Окрім того, об’єднання надає величезну підтримку концертам і проектам міжнародного статусу. Скажімо, в Києві відбувся фестиваль барокової музики. Та наша мета — щоб така музика лунала не лише в філармоніях, а й у храмах. В Івано-Франківську я пригадую Музей мистецтв, де ми грали з моїми друзями — Дмитром Онищенком зі Львова, котрий працює у Москві, і Марком Денемарком, який вперше за 20 років приїхав з Німеччини в Україну, а народився він у Чернівцях. Це для мене була величезна подія. Такі зали можна знайти, думаю, у кожному місті. і там має звучати відповідна музика на найвищому рівні. Якраз оця ідея, пов’язана з об’єднанням філармоній і мистецьких сил, гадаю, продовжиться тепер на більш серйозному рівні.

Пане Олександре, ви є висококласним віолончелістом, а вирішили стати менеджером від академічної музики. і вперше в Україні створили медійний ресурс, котрий відстежує чи не всі події у цій царині. Як виникла у вас ця ідея?

— Є дві людини поруч — Андрій Савка і Ярослав Мигаль. Вони мене сварять. Бо я сплю дуже мало і фактично закінчую репетиції опівночі. Просто як виконавець я одного разу зрозумів, що існує певний інформаційний вакуум між музичною спільнотою і справжніми шанувальниками академічної музики. Тобто немає інформації, її дуже мало. Я вирішив, що мусить бути ресурс для популяризації академічної музики доступною мовою, бо, як показує практика, справжні шанувальники — це не просто пересічні слухачі, а люди, для котрих отримати емоцію, духовне задоволення — найважливіше. Бо професіонали, звісно, відвідують концерти, вони про них знають, але як часто — це ще питання. Тому ми залучаємо звичайних слухачів, але даруємо їм ті емоції, котрим уже триста, чотириста років.

Головне — ми їх ніколи не обманюємо. Ми стараємося. Бо що стосується доступного слова — це дуже важливо, адже багато слухачів до першої своєї появи у філармонійному концертному залі вважали класичну музику чимсь заскорузлим, забронзовілим, таким, що вимагає музичного спеціального навчання. Так, це було б непогано. Та ми вважаємо, що слухач перш за все повинен прийти, і коли він уже для себе відкриває якесь зерно позитиву, то він це оцінює. і головне, що це все відбувається наживо. Бо то смішно, коли лише пишуть «наживо» — це політика популярної музики. У нас слухач завжди отримує живу справжню музику і неповторні емоції, неповторні щоразу: що триста років, що сьогодні.

А з чого все почалося?

— Ми зрозуміли, що однієї інформаційної діяльності недостатньо. Треба зробити так, щоб читач після того, як прочитав, міг отримати якусь відповідну музичну енергію. Разом із нашим партнером — одним із найстаріших фондів у Києві — Фондом сприяння розвитку мистецтв започаткували в столиці концерти камерної музики «Музік ревю вікенд». і двічі на місяць запрошували наших колег. Так за чотири роки ми зібрали плеяду найкращих українських музикантів. Якщо це піаністи, то це і Олег Полянський, котрий часто приїжджав до Івано-Франківська, і єдиний на сьогодні лауреат конкурсу королеви Єлизавети Євген Ржанов, це і струнний квартет ім. М. Лисенка. А головне, всім нам відомі фундатори-композитори сучасності — Мирослав Скорик, Валентин Сильвестров, Ганна Гаврилець, Євген Станкович брали участь в проекті не лише як слухачі, а й як виконавці. А це вже і для музичної еліти було сенсацією. Вони виконували і свої твори, і з композиторами-попередниками дарували глядачам свій талант.

А надалі вам вдалося цих метрів заанражувати?

— Насправді на 2015 рік ми готуємо ще один проект — український слухач буде вражений тим, які митці живуть поруч із нами. Гадаю, ці проекти вийдуть вже за межі Києва та Івано-Франківська, котрий є нашим партнером. Заради цього, власне, ми свого часу і збирали директорів філармоній. Бо переконані, що українські митці повинні гастролювати в межах нашої великої держави. Я взагалі думаю, що культура є величезним двигуном об’єднання нації. Так, наші регіони нині справді трохи розрізнені, та завдяки музиці, котра не потребує слів, ми можемо об’єднатися в єдине ціле. Маю надію, що наші партнери настільки активні, що невдовзі ці процеси розпочнуться.

Зорганізовані вашим порталом дві зустрічі з директорами українських філармоній увінчалися якимось документом про наміри?

— Спершу все було на особистих контактах, бо не було загальної стратегії. Заради того ми й зібралися. Нині можу сказати, що ми спромоглися створити Раду директорів філармоній. Думаю, вона працюватиме активно. Ми готуємо спільно з Мінкультом низку проектів на 2015 рік, котрі охоплять чи не всі філармонії України.

Так, сьогодні час дуже скрутний, емоційно, фінансово, організаційно, і це якраз подвоює наші шанси, бо саме в такий час ми повинні зберегти нашу культуру, доклавши до цього максимум зусиль. Бо якщо ми збережемо нашу культуру, то не втратимо нашої ідентичності.


Автор: Леся ТУГАЙ
Виконавці: Олександр Пірієв, Ярослав Мигаль
Діячі мистецтв: Андрій Савка
Концертна організація: Івано-Франківська обласна філармонія, Національний портал академічної музики “Music-review Ukraine”
Джерело: galychyna.if.ua



Інші:

Головний диригент Полтавського театру імені Гоголя Олександр Сурженко відзначає 65-річний ювілей
Ярослав Ткачук: життя у… балеті
Андрейс Осокінс, латвійський піаніст
КОМПОЗИТОРКА БОГДАНА ФРОЛЯК: «ТРАГІЗМ, СВІТЛО, ДРАМАТИЗМ І НАДІЮ ПЕРЕЖИВАЄМО МИ, УКРАЇНЦІ, В ЦЕЙ ТЯЖКИЙ ЧАС ВІЙНИ»
Світова зірка Людмила Монастирська
Роман Григорів, Ілля Разумейко: «Сучасне мистецтво, сучасна опера — це те, що відрізняє нас від росії»
«В Європі почали слухати українську музику»
Диригентка Оксана Линів: Чайковського треба українізувати
Творчий шлях композитора і диригента з Луцька Володимира Рунчака
"Вже це все набридло": співачка Монастирська про те, як замінила путіністку Нетребко і настрої за кордоном
Львівський органний зал: українські ноти, які об'єднали світ
Музика свободи і віри
"Співпрацювати з руснею не буду", — як жив і загинув в окупованому Херсоні диригент Юрій Керпатенко
Василь Василенко: “Ми повинні відроджувати й репрезентувати своє мистецтво у світі
Олександр Родін про нові творчі проєкти
Допитували всю ніч та знімали з трапа літака: оперна співачка Марія Стеф'юк розповіла, як її переслідувало КД
Сюрпризи від Ігоря Саєнка
Актор Анатолій Хостікоєв - про театр під час війни, контакт із глядачем та чому Україні не можна програвати
Єжи Корновіч про оперу «Родинний альбом»: «Європа – це велика родина»
Микола Дядюра про прем’єру та гастрольні маршрути
Раду Поклітару: “Прем’єра “Тіней забутих предків” – це подія світового масштабу!”
Цьогоріч на Шевченківську премію подали 74 заявки у 7 номінаціях: Євген Нищук про критерії та залаштунки премії
Роман Ревакович: Останнім часом мене засипають питаннями про український репертуар [інтерв'ю]
«Україна ще має відбутися як оперна держава»: розмова з першим українським композитором, який пише музику для Метрополітен-опера
Балет “Мадам Боварі” - новинка в афіші Національної опери України
Як козаки і пірати москалів били: мюзикл «Неймовірні мандри і пригоди козака Василя Сліпака»
«Забудьте про російську культуру, яка пригнічує вашу власну»
Майбутня прем`єра “Сойчиного крила” стискатиме серце глядача, — директор-художній керівник “Київської опери” Петро Качанов
Зірка, патріотка і наша сучасниця
Рок Фаргас: «Я дізнався про багатьох неймовірних композиторів України»
Музика + театр
Михайло Швед: “Розширюємо репертуарні грані новими творами, виконавцями та ідеями”
“Я ентузіаст створення нового українського репертуару”
Казка від Юрія Шевченка
Олена Ільницька: «Сподіваюсь, мій твір є моїм внеском у Перемогу»
«Маріупольська камерна філармонія відроджується у Києві», — диригент колективу Василь Крячок
“Я хочу показати слухачам нашу потужну мистецьку школу, українську самобутню культуру”
У Львові відкрити Камерну залу імені Мирослава Скорика
“Псальми війни”
"Кіт у чоботях"
      © 2008-2024 Music-review Ukraine






File Attachment Icon
604.jpg