Олександр ГОРНОСТАЙ: «Українська публіка — найвдячніша» | Music-Review Ukraine
Головна
Інтерв'ю
Олександр ГОРНОСТАЙ: «Українська публіка — найвдячніша»
Національний заслужений академічний симфонічний оркестр України
Горностай Олександр
Олександр ГОРНОСТАЙ: «Українська публіка — найвдячніша»
18 січня, четвер

Національний заслужений академічний симфонічний оркестр України — один із найвідоміших у Східній Європі симфонічних колективів. Наприкінці року цей колектив відзначить своє сторіччя. Про історію і сьогодення оркестру наша розмова з його генеральним директором Олександром Горностаєм.



— Коли почалася Ваша спів­праця з цим колективом?

— З 1993 року. Спочатку як продюсер звукозаписів класичної музики я організував близько 60-ти записів українського та світового репертуару, що на той час було найбільшою кількістю звукозаписів серед усіх симфонічних оркестрів колишнього СРСР. Водночас, як помічник художнього керівника-головно­го диригента НСОУ, брав активну участь в організації великих гастрольних турів оркестру до Гонконгу, Австралії та Великобританії.

У 1998—2000 роках працював заступником генерального директора-художнього керівника НСОУ, організував у Києві понад 100 концертів із провідними вітчизняними солістами та диригентами, а також із визнаними світовими зірками — М. Кабальє, Ж. Каррерасом,М. Леграном, “Electric Light Orchestra”. Водночас здійснив близько 40 записів оркестру для серії “Ameri­can Classics”.

У червні 2006 року повернувся до Національного симфонічного оркестру України вже як директор. Упродовж наступних років організував низку концертних турів до багатьох країн, провів ювілейні концерти до 90-річчя НСОУ в Києві та областях України. Забезпечував виступи колективу у складі офіційних делегацій в Астані, Лондоні, Амстердамі, Празі, Братиславі та Страсбурзі. Заснував Українсько-американський музичний фестиваль у Києві, який відбувся у 2007, 2008 і 2009 роках. Протягом останніх років виступаю продюсером записів оркестру: фолк-опери Євгена Станковича “Цвіт папороті”, ораторії “Страсті за Тарасом”, усіх скрипкових концертів та інших творів цього композитора, усіх скрипкових концертів Мирослава Скорика, усіх симфоній Бориса Лятошинського, а також симфоній Л. Бетховена та Д. Шостаковича.

— Яку основну мету ставить перед собою оркестр?

— Пропаганда вічних цінностей, любові до життя, до музики, до людей. Популяризація української музики і кращих зразків світової музичної культури. Виховання дітей і молоді, які навчаються музики, відвідують наші концерти, самі прагнуть потрапити до нашого колективу.
Кожен із наших 100 музикантів робить те, що може і повинен робити. У нас не престижно грати погано. Кожен має внутрішню дисципліну і розуміє, що якщо зіграє погано, то підведе товариша.

— Чим запам’ятався 2017 рік?

— Рік насиченіший на події ніж попередні. Дали 38 концертів у Китаї, 44 в США, 8 у Німеччині, численні концерти в Києві й Україні. Він завершився на мажорній ноті. Нас укотре запрошують до США, Німеччини, знову їдемо до Китаю. А це значить, що ми там добре працювали, піднесли честь України.
2017-го виповнилося 75 років від дня народження Євгена Станковича. Дали два концерти — один філармонійний, другий — у рамках “Київ мюзик фесту”. Випустили компакт-диск із творами композитора. Крім цього дали два концерти до 80-річчя Валентина Сильвестрова. Під час фестивалю “Прем’єри сезону” виконували новітні твори сучасних українських композиторів.

— Ви буваєте з гастролями в різних країнах. Чи відрізняється публіка, яка приходить на Ваші концерти?

— У кожної нації свій темперамент. Скажімо, в Іспанії чи Португалії емоційна публіка, у Німеччині чи Великобританії, на перший погляд, стриманіша. Та найбільше любимо українську публіку. З великим задоволенням беремо участь у безкоштовних паркових концертах, нас чекають у регіонах (на жаль, там буваємо рідко). Український глядач — найвдячніший глядач у світі.

— Чим запам’яталися минулорічні гастролі?

— У Китаї на сцені було 112 музикантів. Виступали в найбільших залах Пекіна, Шанхая, Ханчжоу, Шеньчженя. 2017 рік зустрічали на півдні цієї країни. За 70 днів гастролей у США проїхали понад 30 тисяч кілометрів, переважно на автобусі, починаючи від Флориди і закінчуючи Каліфорнією і Сан-Франциско, побачили 26 штатів Америки.

— Вистачає проблем?

— Питання, яке не вирішується десятиліттями, — побудова нової концертної зали в Києві. Змінюються президенти, уряди, однак ніхто не хоче перейматися цим питанням. А від нього залежить багато. Починаючи від комфортного приміщення для репетицій до можливостей запрошувати виконавців, оркестри, ансамблі. Рідко їздимо Україною, бо не маємо фінансування.

— Ви часто буваєте за кордоном. Можете порівняти, як ставляться до культури там, і як у нас.

— У нас культура, на жаль, не на першому місці. А в більшості цивілізованих країн вона формує свідомість нації. Там існує верховенство права, тому закони про культуру реально працюють. А в нас такого верховенства немає, і культура перебуває на узбіччі.

Мають бути закони, які б регулювали можливість залучати додаткові кошти. У нас є закон про культуру, але преференції для меценатів у ньому не прописані. На Заході, якщо ти платиш один відсоток свого доходу на культуру, то він тобі списується з податку. Там самі платники податків вирішують, куди спрямувати ці кошти. Було б доречно запровадити таку систему і в нас.

Ми об’їхали з концертами мало не весь світ. А в Україні з гастролями буваємо дуже мало. Коли наш колектив святкував своє 90-річчя, то мали лише 8 гастрольних концертів. Сподіваюсь, що врешті здійсниться моя багатолітня мрія і ми побуваємо в усіх областях нашої держави. Ідея полягає в тому, аби протягом жовтня-листопада зробити три тури — захід, центр-південь і схід. Очевидно, будуть три різні програми. На завершення два концерти у Києві — один в Національному палаці мистецтв “Україна”, другий — у Національній філармонії України. Хотілося б також створити документальний фільм про наш оркестр і видати буклет.



Автор: Едуард Овчаренко
Колективи: Національний заслужений академічний симфонічний оркестр України
Діячі мистецтв: Олександр Горностай
Джерело: Слово Просвіти



Додати: Share on Facebook

Інші:

Музичні шістдесяті: велич і трагедія
Ігор Закус: "Джаз є міжнародною мовою музичного спілкування"
Я живу у двох культурах, тому не маю потреби називати себе виключно поляком чи виключно українцем, - диригент Роман Ревакович
Діаманти музичної корони
Юлія ТКАЧ: "Музика для мене завжди була особливим Всесвітом"
Композитор Мирослав Скорик у Франківську: «Я завжди цікавився джазом»
«Цей рік буде експериментальним»
Повернутися до України створювати скрипки
У студії Громадського радіо поговорили з солісткою Національної опери, засновницею проекту «Балеруша» Ольгою Морозенко.
Головний диригент Київського муніципального академічного театру оперети Володимир Врублевський
Де програє школа і церква, там з'являється війна - Струтинський
Театральна децентралізація в Україні давно відбулася, в управлінні держави залишилося лише 7 театрів, - Нищук
Зростає престиж духових інструментів
«Для Чернігівщини я живу і творю»
Швейцарська арт-менеджер: "Податкову систему України слід змінити на користь культури"
Богдана Півненко: "Пріоритети конкурсу Которовича — молоді українські виконавці"
Назарій Пилатюк:«Оленочко, він знає що таке любов?»
Класична музика і закони... ринку
«У нашому оркестрі вся Україна вчиться»
Марина Бондас, німецька скрипалька і волонтерка українського походження
Віктор Рудь: «Рушійні сили для мене — інтерес, бажання і виклик, який несуть у собі ролі різних стилів та епох»
«Я боюся дорогих подарунків...»
Як фінансист став оперною зіркою
Станіслав Христенко: «Хотілося б, щоби Харків увійшов у нішу «най-най» з KharkivMusicFest»
Кирило Стеценко: «Drum & Bach» — це гра контекстами і часами
Орф-педагогіка: Черкащанка Анна Комкіна закохує діток у музику
Полтавська філармонія готується до насиченої концертної весни
Монтсеррат Кабалье: "Я страшная сладкоежка"
Синергія KharkivMusicFestа
Етелла Чуприк: "Я не можу жити без рояля"
«До музики слід ставитися з благоговінням, інакше...»
«Моє покоління музикантів можна назвати пограбованим»
«У своїй творчості опираюся на народну пісню»
Культурне життя України знову переживає кризу 1990-х років, - Андрій Ільків
Чернівчанин Володимир Соложук понад 25 років виготовляє скрипки
Як змінюється Львівський будинок органної музики
Валентин Сільвестров: «Сенс авангарду — ризик»
Еміл Сокач: Ніщо і ніколи мене так не вражало, як музика
Класика – це завжди модно
Львівський скрипаль-віртуоз підкорює Європу
      © 2008-2018 Music-review Ukraine