| Інтерв'ю |
|
|
|
|
Василь Рябенький, директор "Донбас Опери". Обіймає посаду 19 років. Серед інших українських керівників оперних театрів — це найдовше
26 листопада 2013, вівторок
Поширити у Facebook
 Просто так у театр нікого не заженеш, — каже 54-річний Василь Рябенький, директор "Донбас Опери".
У кабінеті Василя Рябенького близько десятка ікон. Найбільша — між вікнами, Святогорської Божої Матері. Її подарував митрополит Донецький і Маріупольський Іларіон.
Що робите, щоб донеччани йшли в оперу, на балет?
—Коли складаємо афішу, дивимося у церковний і футбольний календарі, щоб не перетиналися. Не ставимо спектаклів на великі церковні свята.
Також — коли прем'єри в інших театрах. Щоб було цікаво, на вистави запрошуємо іноземних режисерів.
У нас є балетний, оперний і орендний глядач — коли ми здаємо приміщення. Не всіх пускаємо виступати — бугі-вугі в театрі нема. Останнім часом до опери потягнулися люди 25–30 років — студенти, молоді банківські працівники, бізнесмени. З моїх знайомих ходять багато лікарів. Для шахтарів проводимо спеціальні акції. Торік "Реквієм" Верді присвячували пам'яті загиблих гірників, то зал був заповнений шахтарями.
Людмила Янукович часто буває в "Донбас Опері"?
—На всіх прем'єрах і так інколи. Вона театральна людина — ходить сюди для власного задоволення, а не як публічна особа. На балеті буває частіше, ніж на опері. З Людмилою Янукович спілкуємося майже 20 років, ще до того, як Віктор Федорович був губернатором. Вони жили в тому ж домі та на одному сходовому майданчику з Вадимом Писарєвим, нашим художнім керівником. Це була їхня сімейна дружба. Тому вони завжди ходили в театр.
Як відбираєте працівників?
—Коли беру людей на роботу, 10 разів перевірю — говорю, придивляюся. Зате потім вони з театру не йдуть, незважаючи на маленькі зарплати. Часто все життя працюють з одним записом у трудовій.
Основна рушійна сила в театрі — симфонічний оркестр. Він диктує свої умови. Там у кожного по дві-три освіти. Саме оркестри знімали диригентів, директорів. У них є дуже потужна зброя: диригент вийшов за пульт, махнув паличкою — а музиканти сидять, не реагують. Були такі випадки, на щастя, не у нас.
То людей утримати в театрі важко?
—Ми маємо статус національного з 2009 року, але не заробітну плату. Мала би вдвічі збільшитися. Через це дуже багато хто йде. Цього року семеро молодих артистів балету поїхали до Одеси. Дехто з них навіть закінчував при нашому театрі школу Писарєва, почав працювати. А тоді кажуть: "Там у нас удвічі вища зарплата, дають гуртожиток і ми живемо на морі". Що у 18 років іще треба?
У театральну містику вірите?
—Є щось таке. Я в історії театру 13-й директор. Народився 3 грудня, але метрику видали 13-го. І це число все життя зі мною. Номер службової машини 13. І треба ж, щоб на мою долю випало поставити Ріхарда Ваґнера, який народився 1813 року й написав 13 опер. Його "Летючого Голландця" вважаю успішною постановкою. На всі спектаклі квитки розкуповували за 10, а коли й за 20 днів. Її бюджет був найбільший з усіх наших вистав — 3,5 мільйона гривень. Допомогли коштами компанія Ріната Ахметова СКМ і обласна адміністрація. Зазвичай спектакль коштує 700–800 тисяч гривень, до мільйона.
*****
80 гривень коштують найдешевші квитки на виставу "Летючий Голландець" Ріхарда Ваґнера. На більшість інших спектаклів Донецької опери за стільки можна придбати найдорожчі квитки. Найкращі місця на "Летючого Голландця" — 300 грн. 19 листопада "Донбас Опера" повезла спектакль до Німеччини. Прем'єра відбулася торік у грудні. Відтоді зіграли 14 вистав, це — рекордна кількість для України.
Автор: Олена Шарговська
Концертна організація: Донецький національний академічний театр опери та балету імені А. Солов’яненка
Джерело: gazeta.ua
|