Оперна діва Людмила Монастирська | Music-Review Ukraine
Головна
Інтерв'ю
Оперна діва Людмила Монастирська
Монастирська Людмила
Оперна діва Людмила Монастирська
14 квітня 2017, п'ятниця
Поширити у Facebook

Українська зірка світової величини Людмила Монастирська – про те, які ролі вдаються їй краще за інші і про своє ставлення до експериментів в опері.



Я йду звивистим коридором з пофарбованими в колір старої білизни стінами і тьмяним світлом – саме так виглядають задвірки величного зовні столичного оперного театру. Переконуюся, що це не радянська поліклініка, почувши, як за стіною розспівуються артисти і налаштовується оркестр.

За хвилину опиняюсь на сцені, де щойно закінчилась репетиція опери «Флорія Тоска», прем'єра якої відбудеться за три дні. Знову пірнаю в закулісний тунель, котрий приводить мене до гримерки, біля якої вже зібралась якась юрба.



- А де вона?

- Досі на сцені.

Очевидно, на неї чекаю не лише я. Людмила Монастирська не потребує представлення, адже, крім того, що вона є солісткою Національної опери України, лауреаткою Шевченківської премії та героїнею енциклопедії «Ukraine. The Best. Культурний простір від А до Я», її знають у всьому світі: Монастирська неодноразово підкорювала публіку «Ла Скала», «Ковент Гарден» і «Метрополітен-опера», а також по праву вважається однією з найкращих у світі виконавиць ролі Аїди з однойменної опери Джузеппе Верді.

Разом із гримерами і костюмерами я продовжую переминатись з ноги на ногу в вузькому проході в очікуванні прими. Раптом з іншого кінця коридору чується розкотистий, але м'який голос – з'являється вона: в червоній атласній сукні з глибоким декольте і золотистим оздобленням, акуратно підколотим синяво-чорним волоссям, в якому красується усипана великими каменями діадема. Вона в образі Тоски – знаменитої італійської співачки часів Наполеона. Не можна не помітити, що їй надзвичайно комфортно в такому вбранні, і неможливо уявити, що вона може виглядати якось інакше.

- Людмило, ця роль чимось особлива для вас?



- Думаю, кожна власниця сопрано мріє заспівати Флорію Тоску, тому я дуже рада, що вона є в моєму репертуарі. Особливо приємно мати можливість вийти на рідну сцену в цьому образі, адже Тоску я виконую по всій Європі і в Америці. Уже простіше сказати, де я її не співала. Мій гастрольний графік склався дуже вдало, і я змогла взяти участь у всьому процесі створення постановки, який займає досить багато часу.

Спасибі керівникові і головному режисерові Національної опери Анатолію Солов'яненку, який відродив цей спектакль в нашому театрі (вперше «Флорія Тоска» була поставлена ​​в Нацопері у 1991 році – авт.), а також Італійському інституту культури і Посольству Італії в Україні, які дуже допомогли нам матеріально. Завдяки їхній підтримці ми виступаємо в таких шикарних нових костюмах, серед красивих декорацій і разом із запрошеним з Італії тенором Вальтером Боріном, який виконує роль Кавардоссі.

- Ви виступаєте у найкращих театрах по всьому світу, але кілька разів на рік все ж приїжджаєте заспівати на батьківщині. Чи відрізняються умови роботи для артиста в Україні і за кордоном?



- Є моменти матеріального плану. Наприклад, там гримерки краще обладнані. З нашої оперної трупи багато артистів гастролюють по світу, а коли приїжджають – діляться досвідом, вносять якісь пропозиції щодо поліпшення роботи театру. Я помітила, що до думки артистів почали прислухатися, тому що умови останнім часом істотно покращилися.

Але для творчої людини найголовніше – це репертуар, нові ролі, в яких можна по-іншому розкритися, і керівництво дає нам таку можливість. До того ж, гримери і костюмери в нашому театрі – фахівці вищого класу, які в усьому намагаються догодити артистам, щоб ми могли думати тільки про спів.

- У вас є улюблена роль?

- Важко сказати, тому що їх у мене дуже багато. От зараз я вчу п'ять нових ролей, адже скоро співатиму в операх «Норма» Белліні, «Дон Карлос», «Сила долі» і «Трубадур» Верді та «Манон Леско» Пуччіні.

Але улюблена – мабуть, Абігайль з «Набукко». Вона близька мені по духу, адже це дуже самодостатня, впевнена у собі жінка, з внутрішнім стрижнем і почуттям власної гідності. По музиці подобається Сантуцца з «Сільської честі» Масканьї, але її характер не на 100% мені підходить. Над кожним образом потрібно працювати місяцями: скрупульозно аналізувати свого персонажа, приміряти на себе його риси, адже це відбивається на звучанні і пластиці, впливає на ставлення до партнерів по сцені. Наприклад, Леді Макбет – кровожерлива жінка, яка весь час спонукає свого чоловіка до вбивств. Щоб її зіграти, я намагалася знайти в собі щось агресивне, викликати певні почуття, адже в житті я біла і пухнаста. Це вам будь-хто скаже (сміється).

- Як ви ставитеся до сучасної академічної музики та нового погляду на жанр опери?



- Як на мене, один стілець на сцені, навколо якого хтось бігає у нічній сорочці, – не найпривабливіше видовище. У мене був подібний досвід в Європі ще на початку моєї кар'єри. Тепер я зондую ґрунт, щоб запобігти подібним моментам, і або попередньо уточнюю ім'я режисера, або одразу відмовляюся від таких продукцій. Набагато приємніше виступати в шикарному костюмі, відчуваючи себе героїнею епохи, про яку писав композитор, а не страждати від чиєїсь божевільної фантазії.

Ось нещодавно я виконувала Флорію Тоску в Берліні, де у режисера було досить нестандартне прочитання класичної історії Пуччіні. В оригіналі Тоска тікає від шефа поліції Барона Скарпіа, який хоче спокусити її. Але автор постановки в берлінському театрі вирішив, що все повинно бути навпаки: там Тоска захоплена Скарпіа, тому мені довелося максимально правдоподібно зображати любов, цілуватися і тому подібне. Мені здається, на сцені це виглядає непристойно, а ж ми несемо зовсім інше. Звичайно, це справа смаку. Так само, як і в музиці: я теж не завжди слухаю класику. Іноді хочеться включити який-небудь романс або навіть шансон: якщо вони беруть за душу, то чому б і ні?


Автор: Ольга Артеменко
Фото: Ксенія Панченко
Виконавці: Людмила Монастирська
Концертна організація: Національний академічний театр опери та балету України імені Т.Г. Шевченка
Джерело: Cultprostir



Інші:

«Елегія військового часу»
Головний диригент Полтавського театру імені Гоголя Олександр Сурженко відзначає 65-річний ювілей
Ярослав Ткачук: життя у… балеті
Андрейс Осокінс, латвійський піаніст
КОМПОЗИТОРКА БОГДАНА ФРОЛЯК: «ТРАГІЗМ, СВІТЛО, ДРАМАТИЗМ І НАДІЮ ПЕРЕЖИВАЄМО МИ, УКРАЇНЦІ, В ЦЕЙ ТЯЖКИЙ ЧАС ВІЙНИ»
Світова зірка Людмила Монастирська
Роман Григорів, Ілля Разумейко: «Сучасне мистецтво, сучасна опера — це те, що відрізняє нас від росії»
«В Європі почали слухати українську музику»
Диригентка Оксана Линів: Чайковського треба українізувати
Творчий шлях композитора і диригента з Луцька Володимира Рунчака
"Вже це все набридло": співачка Монастирська про те, як замінила путіністку Нетребко і настрої за кордоном
Львівський органний зал: українські ноти, які об'єднали світ
Музика свободи і віри
"Співпрацювати з руснею не буду", — як жив і загинув в окупованому Херсоні диригент Юрій Керпатенко
Василь Василенко: “Ми повинні відроджувати й репрезентувати своє мистецтво у світі
Олександр Родін про нові творчі проєкти
Допитували всю ніч та знімали з трапа літака: оперна співачка Марія Стеф'юк розповіла, як її переслідувало КД
Сюрпризи від Ігоря Саєнка
Актор Анатолій Хостікоєв - про театр під час війни, контакт із глядачем та чому Україні не можна програвати
Єжи Корновіч про оперу «Родинний альбом»: «Європа – це велика родина»
Микола Дядюра про прем’єру та гастрольні маршрути
Раду Поклітару: “Прем’єра “Тіней забутих предків” – це подія світового масштабу!”
Цьогоріч на Шевченківську премію подали 74 заявки у 7 номінаціях: Євген Нищук про критерії та залаштунки премії
Роман Ревакович: Останнім часом мене засипають питаннями про український репертуар [інтерв'ю]
«Україна ще має відбутися як оперна держава»: розмова з першим українським композитором, який пише музику для Метрополітен-опера
Балет “Мадам Боварі” - новинка в афіші Національної опери України
Як козаки і пірати москалів били: мюзикл «Неймовірні мандри і пригоди козака Василя Сліпака»
«Забудьте про російську культуру, яка пригнічує вашу власну»
Майбутня прем`єра “Сойчиного крила” стискатиме серце глядача, — директор-художній керівник “Київської опери” Петро Качанов
Зірка, патріотка і наша сучасниця
Рок Фаргас: «Я дізнався про багатьох неймовірних композиторів України»
Музика + театр
Михайло Швед: “Розширюємо репертуарні грані новими творами, виконавцями та ідеями”
“Я ентузіаст створення нового українського репертуару”
Казка від Юрія Шевченка
Олена Ільницька: «Сподіваюсь, мій твір є моїм внеском у Перемогу»
«Маріупольська камерна філармонія відроджується у Києві», — диригент колективу Василь Крячок
“Я хочу показати слухачам нашу потужну мистецьку школу, українську самобутню культуру”
У Львові відкрити Камерну залу імені Мирослава Скорика
“Псальми війни”
      © 2008-2024 Music-review Ukraine