Оперна діва Людмила Монастирська | Music-Review Ukraine
Головна
Інтерв'ю
Оперна діва Людмила Монастирська
Монастирська Людмила
Оперна діва Людмила Монастирська
14 квітня, п'ятниця

Українська зірка світової величини Людмила Монастирська – про те, які ролі вдаються їй краще за інші і про своє ставлення до експериментів в опері.



Я йду звивистим коридором з пофарбованими в колір старої білизни стінами і тьмяним світлом – саме так виглядають задвірки величного зовні столичного оперного театру. Переконуюся, що це не радянська поліклініка, почувши, як за стіною розспівуються артисти і налаштовується оркестр.

За хвилину опиняюсь на сцені, де щойно закінчилась репетиція опери «Флорія Тоска», прем'єра якої відбудеться за три дні. Знову пірнаю в закулісний тунель, котрий приводить мене до гримерки, біля якої вже зібралась якась юрба.



- А де вона?

- Досі на сцені.

Очевидно, на неї чекаю не лише я. Людмила Монастирська не потребує представлення, адже, крім того, що вона є солісткою Національної опери України, лауреаткою Шевченківської премії та героїнею енциклопедії «Ukraine. The Best. Культурний простір від А до Я», її знають у всьому світі: Монастирська неодноразово підкорювала публіку «Ла Скала», «Ковент Гарден» і «Метрополітен-опера», а також по праву вважається однією з найкращих у світі виконавиць ролі Аїди з однойменної опери Джузеппе Верді.

Разом із гримерами і костюмерами я продовжую переминатись з ноги на ногу в вузькому проході в очікуванні прими. Раптом з іншого кінця коридору чується розкотистий, але м'який голос – з'являється вона: в червоній атласній сукні з глибоким декольте і золотистим оздобленням, акуратно підколотим синяво-чорним волоссям, в якому красується усипана великими каменями діадема. Вона в образі Тоски – знаменитої італійської співачки часів Наполеона. Не можна не помітити, що їй надзвичайно комфортно в такому вбранні, і неможливо уявити, що вона може виглядати якось інакше.

- Людмило, ця роль чимось особлива для вас?



- Думаю, кожна власниця сопрано мріє заспівати Флорію Тоску, тому я дуже рада, що вона є в моєму репертуарі. Особливо приємно мати можливість вийти на рідну сцену в цьому образі, адже Тоску я виконую по всій Європі і в Америці. Уже простіше сказати, де я її не співала. Мій гастрольний графік склався дуже вдало, і я змогла взяти участь у всьому процесі створення постановки, який займає досить багато часу.

Спасибі керівникові і головному режисерові Національної опери Анатолію Солов'яненку, який відродив цей спектакль в нашому театрі (вперше «Флорія Тоска» була поставлена ​​в Нацопері у 1991 році – авт.), а також Італійському інституту культури і Посольству Італії в Україні, які дуже допомогли нам матеріально. Завдяки їхній підтримці ми виступаємо в таких шикарних нових костюмах, серед красивих декорацій і разом із запрошеним з Італії тенором Вальтером Боріном, який виконує роль Кавардоссі.

- Ви виступаєте у найкращих театрах по всьому світу, але кілька разів на рік все ж приїжджаєте заспівати на батьківщині. Чи відрізняються умови роботи для артиста в Україні і за кордоном?



- Є моменти матеріального плану. Наприклад, там гримерки краще обладнані. З нашої оперної трупи багато артистів гастролюють по світу, а коли приїжджають – діляться досвідом, вносять якісь пропозиції щодо поліпшення роботи театру. Я помітила, що до думки артистів почали прислухатися, тому що умови останнім часом істотно покращилися.

Але для творчої людини найголовніше – це репертуар, нові ролі, в яких можна по-іншому розкритися, і керівництво дає нам таку можливість. До того ж, гримери і костюмери в нашому театрі – фахівці вищого класу, які в усьому намагаються догодити артистам, щоб ми могли думати тільки про спів.

- У вас є улюблена роль?

- Важко сказати, тому що їх у мене дуже багато. От зараз я вчу п'ять нових ролей, адже скоро співатиму в операх «Норма» Белліні, «Дон Карлос», «Сила долі» і «Трубадур» Верді та «Манон Леско» Пуччіні.

Але улюблена – мабуть, Абігайль з «Набукко». Вона близька мені по духу, адже це дуже самодостатня, впевнена у собі жінка, з внутрішнім стрижнем і почуттям власної гідності. По музиці подобається Сантуцца з «Сільської честі» Масканьї, але її характер не на 100% мені підходить. Над кожним образом потрібно працювати місяцями: скрупульозно аналізувати свого персонажа, приміряти на себе його риси, адже це відбивається на звучанні і пластиці, впливає на ставлення до партнерів по сцені. Наприклад, Леді Макбет – кровожерлива жінка, яка весь час спонукає свого чоловіка до вбивств. Щоб її зіграти, я намагалася знайти в собі щось агресивне, викликати певні почуття, адже в житті я біла і пухнаста. Це вам будь-хто скаже (сміється).

- Як ви ставитеся до сучасної академічної музики та нового погляду на жанр опери?



- Як на мене, один стілець на сцені, навколо якого хтось бігає у нічній сорочці, – не найпривабливіше видовище. У мене був подібний досвід в Європі ще на початку моєї кар'єри. Тепер я зондую ґрунт, щоб запобігти подібним моментам, і або попередньо уточнюю ім'я режисера, або одразу відмовляюся від таких продукцій. Набагато приємніше виступати в шикарному костюмі, відчуваючи себе героїнею епохи, про яку писав композитор, а не страждати від чиєїсь божевільної фантазії.

Ось нещодавно я виконувала Флорію Тоску в Берліні, де у режисера було досить нестандартне прочитання класичної історії Пуччіні. В оригіналі Тоска тікає від шефа поліції Барона Скарпіа, який хоче спокусити її. Але автор постановки в берлінському театрі вирішив, що все повинно бути навпаки: там Тоска захоплена Скарпіа, тому мені довелося максимально правдоподібно зображати любов, цілуватися і тому подібне. Мені здається, на сцені це виглядає непристойно, а ж ми несемо зовсім інше. Звичайно, це справа смаку. Так само, як і в музиці: я теж не завжди слухаю класику. Іноді хочеться включити який-небудь романс або навіть шансон: якщо вони беруть за душу, то чому б і ні?


Автор: Ольга Артеменко
Фото: Ксенія Панченко
Виконавці: Людмила Монастирська
Концертна організація: Національний академічний театр опери та балету України імені Т.Г. Шевченка
Джерело: Cultprostir



Додати: Share on Facebook

Інші:

Зоряна Кушплер: "З Пласідо Домінго ми на "ти"
Магія та харизма диригента
Сліпий кобзар, що бачив сонце
Український скрипаль-віртуоз Ілля Бондаренко: "Було б символічно, якби в будинку Леонтовича відкрили музичну школу"
Наталя Пасічник: «Україна — це не лише фолк»
Ірина Френкель: «Радію тому, чого я… не досягла»
«Виступити на сцені зі симфонічним оркестром для школяра велика честь»
Зоряна Кушплер: "Даліла написана просто для мене"
Яна Кухарук: «Цікаво вчитися у приїжджих диригентів»
Михайло Сосновський: «Львівська філармонія живе у швидкому музичному темпі»
Валерій Соколов: "У Львові шалене музичне життя"
Українська класична музика має високий рівень якості, — Мирослав Скорик
Як звучав Тернопіль минулого століття
"Мовчазний голос" українського композитора Василя Барвінського зазвучав у Німеччині
"Я завжди буду чернівчанином", - диригент з Ізраїлю Марк Волох
Мирослав Скорик та Олександр Пірієв про гала-концерт «Три с»
Вопреки опасениям, концерты «живых классиков» собирают аншлаги, — инициатор проекта «Три «С»
Японська мрія, втілена у Дніпрі: як дівчина із Країни Сонця стала солісткою театру опери та балету
Фортепіано як... перекладач
Зірка фільму "Танцівник" розповів, у чому знаходить натхнення
Шевченківський комітет – перенавантаження
Киянка Яна Саленко розповіла про шлях до успіху в Берлінській опері
Нам потрібне нове законодавство про авторське право в сфері культури, — група РПР «Культура»
Вона була першою українкою, яка сама сіла за кермо автомобіля
Ліричний тенор без «фактури». Люди йшли «на Білинника»...
«Головний артист на сцені – це оркестр»
Композитор Алла Сіренко створила «Реквієм для Воїна» з посвятою Василеві Сліпаку
Марина Вискворкіна- оперна співачка, інтервью
10 листопада у Національній опері України пройде гала-концерт “Три С”
Володимир Шейко: Симфонічний оркестр Українського радіо піднімає рейтинги як суспільного, так і України загалом
Зіркова історія найкрасивішої балетної пари Європи
«Жагу до життя черпаю з музики», – 87-річна піаністка Олена Андрєєва
Євген Станкович: Якщо б я знав, як пишеться музика, я б її не писав
Доля музиканта – це доля подвижника
23-річна скрипалька, яка акомпанує Бочеллі, розповіла про свій шлях до світової слави
Рівне Культурне: Микола Орешко, директор Рівненської обласної філармонії
Володимир Шейко: «Якщо нація втрачає релігію і мистецтво – вона перестає існувати, перетворюючись на набір людей»
Що таке сучасна баянна музика: у студії Громадського радіо Kyiv Classic Accordion duo
Станіслав Христенко: спілкуюся з публікою за допомогою музики
Андрій Юркевич: «Оперні театри обов’язково мають бути сучасними»»
      © 2008-2017 Music-review Ukraine. Усі права застережено. При цитуванні інформації посилання на Music-review Ukraine обов'язкове