Оперна діва Людмила Монастирська | Music-Review Ukraine
Головна
Інтерв'ю
Оперна діва Людмила Монастирська
Монастирська Людмила
Оперна діва Людмила Монастирська
14 квітня 2017, п'ятниця
Поширити у Facebook

Українська зірка світової величини Людмила Монастирська – про те, які ролі вдаються їй краще за інші і про своє ставлення до експериментів в опері.



Я йду звивистим коридором з пофарбованими в колір старої білизни стінами і тьмяним світлом – саме так виглядають задвірки величного зовні столичного оперного театру. Переконуюся, що це не радянська поліклініка, почувши, як за стіною розспівуються артисти і налаштовується оркестр.

За хвилину опиняюсь на сцені, де щойно закінчилась репетиція опери «Флорія Тоска», прем'єра якої відбудеться за три дні. Знову пірнаю в закулісний тунель, котрий приводить мене до гримерки, біля якої вже зібралась якась юрба.



- А де вона?

- Досі на сцені.

Очевидно, на неї чекаю не лише я. Людмила Монастирська не потребує представлення, адже, крім того, що вона є солісткою Національної опери України, лауреаткою Шевченківської премії та героїнею енциклопедії «Ukraine. The Best. Культурний простір від А до Я», її знають у всьому світі: Монастирська неодноразово підкорювала публіку «Ла Скала», «Ковент Гарден» і «Метрополітен-опера», а також по праву вважається однією з найкращих у світі виконавиць ролі Аїди з однойменної опери Джузеппе Верді.

Разом із гримерами і костюмерами я продовжую переминатись з ноги на ногу в вузькому проході в очікуванні прими. Раптом з іншого кінця коридору чується розкотистий, але м'який голос – з'являється вона: в червоній атласній сукні з глибоким декольте і золотистим оздобленням, акуратно підколотим синяво-чорним волоссям, в якому красується усипана великими каменями діадема. Вона в образі Тоски – знаменитої італійської співачки часів Наполеона. Не можна не помітити, що їй надзвичайно комфортно в такому вбранні, і неможливо уявити, що вона може виглядати якось інакше.

- Людмило, ця роль чимось особлива для вас?



- Думаю, кожна власниця сопрано мріє заспівати Флорію Тоску, тому я дуже рада, що вона є в моєму репертуарі. Особливо приємно мати можливість вийти на рідну сцену в цьому образі, адже Тоску я виконую по всій Європі і в Америці. Уже простіше сказати, де я її не співала. Мій гастрольний графік склався дуже вдало, і я змогла взяти участь у всьому процесі створення постановки, який займає досить багато часу.

Спасибі керівникові і головному режисерові Національної опери Анатолію Солов'яненку, який відродив цей спектакль в нашому театрі (вперше «Флорія Тоска» була поставлена ​​в Нацопері у 1991 році – авт.), а також Італійському інституту культури і Посольству Італії в Україні, які дуже допомогли нам матеріально. Завдяки їхній підтримці ми виступаємо в таких шикарних нових костюмах, серед красивих декорацій і разом із запрошеним з Італії тенором Вальтером Боріном, який виконує роль Кавардоссі.

- Ви виступаєте у найкращих театрах по всьому світу, але кілька разів на рік все ж приїжджаєте заспівати на батьківщині. Чи відрізняються умови роботи для артиста в Україні і за кордоном?



- Є моменти матеріального плану. Наприклад, там гримерки краще обладнані. З нашої оперної трупи багато артистів гастролюють по світу, а коли приїжджають – діляться досвідом, вносять якісь пропозиції щодо поліпшення роботи театру. Я помітила, що до думки артистів почали прислухатися, тому що умови останнім часом істотно покращилися.

Але для творчої людини найголовніше – це репертуар, нові ролі, в яких можна по-іншому розкритися, і керівництво дає нам таку можливість. До того ж, гримери і костюмери в нашому театрі – фахівці вищого класу, які в усьому намагаються догодити артистам, щоб ми могли думати тільки про спів.

- У вас є улюблена роль?

- Важко сказати, тому що їх у мене дуже багато. От зараз я вчу п'ять нових ролей, адже скоро співатиму в операх «Норма» Белліні, «Дон Карлос», «Сила долі» і «Трубадур» Верді та «Манон Леско» Пуччіні.

Але улюблена – мабуть, Абігайль з «Набукко». Вона близька мені по духу, адже це дуже самодостатня, впевнена у собі жінка, з внутрішнім стрижнем і почуттям власної гідності. По музиці подобається Сантуцца з «Сільської честі» Масканьї, але її характер не на 100% мені підходить. Над кожним образом потрібно працювати місяцями: скрупульозно аналізувати свого персонажа, приміряти на себе його риси, адже це відбивається на звучанні і пластиці, впливає на ставлення до партнерів по сцені. Наприклад, Леді Макбет – кровожерлива жінка, яка весь час спонукає свого чоловіка до вбивств. Щоб її зіграти, я намагалася знайти в собі щось агресивне, викликати певні почуття, адже в житті я біла і пухнаста. Це вам будь-хто скаже (сміється).

- Як ви ставитеся до сучасної академічної музики та нового погляду на жанр опери?



- Як на мене, один стілець на сцені, навколо якого хтось бігає у нічній сорочці, – не найпривабливіше видовище. У мене був подібний досвід в Європі ще на початку моєї кар'єри. Тепер я зондую ґрунт, щоб запобігти подібним моментам, і або попередньо уточнюю ім'я режисера, або одразу відмовляюся від таких продукцій. Набагато приємніше виступати в шикарному костюмі, відчуваючи себе героїнею епохи, про яку писав композитор, а не страждати від чиєїсь божевільної фантазії.

Ось нещодавно я виконувала Флорію Тоску в Берліні, де у режисера було досить нестандартне прочитання класичної історії Пуччіні. В оригіналі Тоска тікає від шефа поліції Барона Скарпіа, який хоче спокусити її. Але автор постановки в берлінському театрі вирішив, що все повинно бути навпаки: там Тоска захоплена Скарпіа, тому мені довелося максимально правдоподібно зображати любов, цілуватися і тому подібне. Мені здається, на сцені це виглядає непристойно, а ж ми несемо зовсім інше. Звичайно, це справа смаку. Так само, як і в музиці: я теж не завжди слухаю класику. Іноді хочеться включити який-небудь романс або навіть шансон: якщо вони беруть за душу, то чому б і ні?


Автор: Ольга Артеменко
Фото: Ксенія Панченко
Виконавці: Людмила Монастирська
Концертна організація: Національний академічний театр опери та балету України імені Т.Г. Шевченка
Джерело: Cultprostir



Інші:

"Вже це все набридло": співачка Монастирська про те, як замінила путіністку Нетребко і настрої за кордоном
Львівський органний зал: українські ноти, які об'єднали світ
Музика свободи і віри
"Співпрацювати з руснею не буду", — як жив і загинув в окупованому Херсоні диригент Юрій Керпатенко
Василь Василенко: “Ми повинні відроджувати й репрезентувати своє мистецтво у світі
Олександр Родін про нові творчі проєкти
Допитували всю ніч та знімали з трапа літака: оперна співачка Марія Стеф'юк розповіла, як її переслідувало КД
Сюрпризи від Ігоря Саєнка
Актор Анатолій Хостікоєв - про театр під час війни, контакт із глядачем та чому Україні не можна програвати
Єжи Корновіч про оперу «Родинний альбом»: «Європа – це велика родина»
Микола Дядюра про прем’єру та гастрольні маршрути
Раду Поклітару: “Прем’єра “Тіней забутих предків” – це подія світового масштабу!”
Цьогоріч на Шевченківську премію подали 74 заявки у 7 номінаціях: Євген Нищук про критерії та залаштунки премії
Роман Ревакович: Останнім часом мене засипають питаннями про український репертуар [інтерв'ю]
«Україна ще має відбутися як оперна держава»: розмова з першим українським композитором, який пише музику для Метрополітен-опера
Балет “Мадам Боварі” - новинка в афіші Національної опери України
Як козаки і пірати москалів били: мюзикл «Неймовірні мандри і пригоди козака Василя Сліпака»
«Забудьте про російську культуру, яка пригнічує вашу власну»
Майбутня прем`єра “Сойчиного крила” стискатиме серце глядача, — директор-художній керівник “Київської опери” Петро Качанов
Зірка, патріотка і наша сучасниця
Рок Фаргас: «Я дізнався про багатьох неймовірних композиторів України»
Музика + театр
Михайло Швед: “Розширюємо репертуарні грані новими творами, виконавцями та ідеями”
“Я ентузіаст створення нового українського репертуару”
Казка від Юрія Шевченка
Олена Ільницька: «Сподіваюсь, мій твір є моїм внеском у Перемогу»
«Маріупольська камерна філармонія відроджується у Києві», — диригент колективу Василь Крячок
“Я хочу показати слухачам нашу потужну мистецьку школу, українську самобутню культуру”
У Львові відкрити Камерну залу імені Мирослава Скорика
“Псальми війни”
"Кіт у чоботях"
“Opera Europa - це велике інформаційне і колегіальне поле”
Володимир Сіренко: “Продовжуємо активно працювати”
“Ми займаємося творчими пошуками нових форм виразності, вдосконалюючи свій професіоналізм”
На Херсонщині завершився XXV Міжнародний театральний фестиваль "Мельпомена Таврії"
Як стати людиною?
«Життя неможливо зіграти під фонограму, як і справжню музику», — диригентка Леся Шавловська
“До перемоги”
Як народжується музика?
“Тримаємо культурний фронт”
      © 2008-2024 Music-review Ukraine