| Інтерв'ю |
|
|
|
|
Оперна співачка Раїса Гулак була солісткою 15 оперних театрів Радянського Союзу
10 жовтня 2016, понеділок
Поширити у Facebook
— Оперным певицам нельзя громко разговаривать, жить с мужчиной перед концертами, кушать острое и соленое. Долго себя сдерживала. В 37 лет ушла со сцены. Боялась из-за этих запретов так и не узнать настоящей жизни, — каже оперна співачка 87-річна Раїса Гулак.
Вона — правнучка композитора і баритона Семена Гулака-Артемовського. Була солісткою 15 оперних театрів Радянського Союзу.
Останні 15 років Раїса Олександрівна живе в будинку ветеранів сцени у Пущі-Водиці поблизу Києва.
— Народилася в Дніпропетровську. Батько був економістом, мати — домогосподарка. Батько гарно співав. Його брали солістом консерваторії без екзаменів. Та міняти високооплачувану роботу економіста на сцену не захотів. Мав дружину й малу мене.
Я співала з дитинства. Після школи з подругою поїхали вступати у Харківський педінститут. У приймальній комісії сказали: "У Херсонському університеті недобір. Не хочете вчитися там?" Погодилася, бо з Дніпропетровська зручніше їздити.
За кілька днів була там із документами. Місто не сподобалося — брудне, курсує лише один автобус на вокзал. Забрала документи й поїхала додому. Наступного року подала документи в музичне училище.
Здавати екзамени було страшно. Щоб приглушити страх, вирішила випити вина. Була тоді дорідною дівчиною — за день випивала три літри молока й могла з'їсти ціле курча. Зайшла у винний магазин. Попросила у продавця-грузина склянку вина. Випила і геть не сп'яніла. Попросила повторити. Продавець тільки здивувався.
Зайшла в училище підхмелівшою. Кинула свою кофтинку на рояль і виконала романс "В крови горит огонь желанья" на слова Пушкіна. Викладач-єврей, сказав: "Вы будете прекрасной певицей".
Раїса Олександрівна постійно усміхається. Час від часу кокетливо поправляє волосся перед фотографом.
— Після музучилища вступила до Ленінградської консерваторії, — продовжує. — За п'ять років вирушила працювати у Тбіліський театр опери й балету. Коли приїхала, не мала грошей на готель. Директор театру запропонував влаштувати кілька концертів у місцевій філармонії. Коли зайшла у кабінет її директора, він сказав: "Для чого вам концерти? Будьте моєю коханкою. Дам стільки грошей, скільки попросите". Згодом чула не одну таку пропозицію. Всім відмовляла. У театрі тільки й розмов було про те, кому дістануся. Грузини за мною стадами бігали. Йшла вулицею й не знала, куди провалитися.
За кілька років вирішила з Грузії тікати, бо більше витримати пронизливих поглядів не могла. Поїхала працювати у Большой театр у Москві.
Із потертого пакета жінка витягує старі фотографії. На одній вона в чорній довгій сукні, на голові має високу зачіску. Тут їй 30 років.
— Була двічі одружена. Першим чоловіком став оперний співак Валентин Муравйов із Ленінграда. Виявився сатаністом. Коли лягали спати, руками ставила навколо себе хрести. Він казав: "Я зараз ці хрести поламаю". Вранці додавав: "При мені більше не хрестися, бо разом не житимемо. Мене після цього вночі чорти душать".
Розказала подрузі. Вона каже: "Тільки чаклуни хрестів бояться". Наступного вечора вирішила перевірити. Чоловік сидів до мене спиною. Почала малювати у повітрі хрести. Він не повертався до мене, але попросив зупинитися. Не зробила цього. Вхопив мене за плечі і з усієї сили почав трясти. Стала його боятися.
Якось поїхав на гастролі. Я зібрала речі — й до Києва. Влаштувалася у хорову капелу "Думка". Через кілька років були на гастролях в Ленінграді. Знову зустрілася з Валентином. Був одружений з якоюсь балериною. Сказав: "Раю, не їдь. Я тобі квартиру в Ленінграді куплю, всім забезпечуватиму". Відмовилася, а тепер шкодую. Все життя провела на службових квартирах.
Раїса Олександрівна виходить на ґанок. Вітається з мешканкою будинку, яка вийшла покурити.
— Після того мала стосунки з молодшим на 20 років чоловіком, — говорить. — Збиралися одружитися. Але він загинув в автокатастрофі. Довго на чоловіків дивитися не могла.
Коли вже жила тут, поїхала в Дніпропетровськ владнати питання з пенсією. Йду вулицею, а назустріч мені статний чоловік. Широкі плечі, сильні руки, карі очі, темне волосся. Гарний — здуріти можна. Запросив у гості. Розказав, що дружина покинула, живе з батьками і братом.
Після того кілька років його не бачила. Коли знову навідалася на батьківщину з подругою, зустрілася з його братом. Той сказав: "Василь весь цей час тебе шукав". Запросив у дім. Коли побачила Василя, не впізнала. Посивів, став худий. Розказав, що через стрес — поховав батьків, мене знайти не міг. Подруга запропонувала їхати з нами.
П'ять місяців жили в подруги. Відгодували його так, що поправився на 10 кілограмів. Запропонував одружитися. Вирішила забрати його до себе в Будинок ветеранів. Показала директору фотографію Василя. Той обурився: "Він же такий молодий. Для чого він вам? Тут і так всі на вухах стоять, що за такого молодого заміж виходите".
Василь був молодший від мене на 27 років. Усі жінки в будинку мені заздрили. З ним розписалися. По черзі їздили один до одного в гості. Потім раптово зник. Два роки про нього нічого не чула. Повернувся до колишньої дружини. Хоч офіційно одружений зі мною.
Чоловіки досі на мене задивляються. У громадському транспорті стараюся ні на кого не дивитися, щоб зайвий раз не провокувати, — додає Раїса Олександрівна. — Недавно один дідок у трамваї казав: "Не знаю чого, але мене до вас тягне". Це через сильне біополе. Тому ніколи не мерзну. Навіть узимку можу вийти надвір без колготок.
Давала уроки Володимирові Гришку
Раїса Гулак зі сцени пішла 50 років тому. З того часу працювала педагогом. Приватні уроки дає досі.
— Якось директор Київської опери Лев Венедіктов пропонував бути в них педагогом, — каже вона. — У їхньому хорі 200 людей. З усіма треба було працювати за 300 гривень на місяць. Відмовилася, продовжила давати приватні уроки.
Займалася з Володимиром Гришком, Вікторією Лук'янець, Валентином Пивоваровим. Гришко казав: "Коли братиму до третьої октави, заплачу стільки, скільки скажете". Треба піти й нарешті забрати борг.
Відмовлялася давати уроки співачкам-зазнайкам. Вони й так дуже горді. Якщо поставлю голос, то взагалі ні на кого не дивитимуться. Маю ученицю. За кілька занять у дівчини голос став такий сильний, що сама повірити в це не може.
Автор: Світлана Корженко
Джерело: Gazeta.ua
|