|
|
Фестиваль української музики «Переосмислюючи Європу: Україна»/Rethinking Europe: Ukraine
На культурно-дипломатичної мапі України з'явився ще один важливий об'єкт. Швеція. Стокгольм.
16 листопада 2017, четвер
Поширити у Facebook
Звичайно, хочеться написати слово - завдяки, але я пишу слово - всупереч. І класифікую його в контексті даної статті, як позитивне. Тому що, тільки всупереч в нашій державі або нашими співвітчизниками поза Україною створюються висококласні, професійні і не шароварно-солоденьки проекти, якими так люблять займатися наші держструктури.
Багато-багато років тому, в Швеції облаштувалася концертуюча піаністка Наталія Пасічник. Вона — донька ректора Острозької академії, рідна сестра оперної прими з Варшави Ольги Пасічник. За ці роки Наталія отримала безліч призів та нагород престижних світових фортепіанних конкурсів, виростила доньку, навчила чоловіка шведа української мови, повністю інтегрувалася в аристократичне й досить закрите шведське суспільство.
Життя прекрасне — у прекрасній та екологічній у всіх сенсах країні.
І раптом — війна. Саме вона розбудила в Наталії громадські пориви, які досі дрімали. Насичений гастрольний графік було скорочено, і вона активно зайнялася підтримкою своєї країни. У певний момент зрозуміла, що замало посилати матеріальну допомогу на батьківщину, треба розповісти шведам правду про війну і мир в Україні.
Так з'явилися її статті в центральних шведських ЗМІ, в яких досить аргументовано автор критикувала прихильне ставлення шведського суспільства до активної концертно-гастрольно-пропагандистської діяльності культдесанту РФ із великими бюджетами й на найкращих сценах Стокгольма в розпал фактичної війни Росії проти України та окупації Криму, санкцій тощо.
Слово було підкріплене справою, і на громадських засадах у 2014 р. було створено Український інститут у Швеції. Проведено кілька знакових культурних заходів, включно з анімаційним й кінофестивалями, і нарешті - перший і масштабний за кількістю запрошених музикантів фестиваль української музики.
Він тріумфально відбувся у присутності членів королівської сім'ї - принцеси Крістіни, сестри короля Карла XVI Густава, переважно шведської публіки, дипломатичного корпусу в залі Musikaliska, в якому багато років проходила церемонія вручення Нобелівської премії.
Чи не вперше шведська публіка відкрила для себе музику Дмитра Бортнянського, Миколи Лисенка, Миколи Леонтовича, Мирослава Скорика, Ганни Гаврилець, Леоніда Десятникова, Сергія Різоля, Кирила Стеценка.
Прийом був настільки теплим й уважним, що під час виконання Молитви за Україну Лисенка зведеним дитячим хором "Щедрик" та Adolf Fredriks Musikklasser - весь зал підвівся.
У певному сенсі - очікувано, адже, за останніми опитуваннями, в 11 країнах ЄС саме шведська громадська думка найбільш позитивно налаштована до України: нас підтримують 65% населення. Можливо, це закономірність, оскільки від заснування варягом Рюриком династії відносини між шведськими королями та Київською Руссю були близькими впродовж багатьох століть, а Ярослав Мудрий навіть мав за дружину доньку короля Улофа Шетконунга - Інгігерду. Тобто історичних зв'язків не бракувало ніколи.
Однак тепер, коли Україна ще змушена боротися за своє право на незалежність, кожен крок у руслі культурної дипломатії між нашими країнами стає буквально історичним.
Особливо на тлі агресивної «культурно-масової» політики РФ і фактично повного ігнорування і відсутності розуміння значення сили мистецтва і культури в плані завоювання умів і сердець європейців керівництвом нашої країни. Як зазначила директор "Мистецького Арсеналу" Олеся Островська-Люта з цього приводу: "Просування українського голосу - це справа не тільки авантюрних і наївних діячів та їхніх організацій".
Наталя Пасічник - не наївна. Професійний музикант і академічна піаністка, вона - точна й стратегічна, як і країна, в якій живе 25 років.
Запросивши на фестиваль понад 150 молодих і зовсім юних музикантів із України, Пасічник залучила дві громадські організації в Україні — Міжнародний інститут культурної дипломатії та Центр культурних ініціатив Responsible Future (Відповідальне майбутнє), які, своєю чергою, організували приїзд дитячого хору "Щедрик" та дітей-солістів — лауреатів міжнародних конкурсів, переселенців із Донбасу: Максима Шарпара (фортепіано, Єнакієве) і близнюків Софії та Ганни Кисляк (скрипка, Донецьк).
Разом із ними до Швеції приїхали симфонічний оркестр "INSO-Львів", який з кожним своїм проектом набирає дедалі вагомішого міжнародного визнання, та ще двоє обдарованих дітей — львів'янин Степан Сивохіп (гобой) та скрипаль Назар Плиска з Варшави.
Знаючи ставлення шведів до дітей, Пасічник зробила на цьому акцент. Діти виступили на гала-концерті — на день ООН, привертаючи таким чином увагу шведської спільноти до проблем війни в Донбасі та окупації Криму, отримали можливість продемонструвати свій талант у Швеції й виступити на одній сцені з відомими музикантами: віолончелістом Якобом Кораньї та самою Наталією.
Було представлено інструментальну, оркестрову і хорову музику. Добре вибудувана програма складалася з сольних та ансамблевих номерів, які динамічно і контрастно змінювали один одного й показали цілий пласт української музики ХVIII—ХХ ст.
Продуманий плей-лист головного фестивального концерту подарував публіці чудову нагоду не тільки почути твори знаменитих українських композиторів, а й сповна насолодитися кожним із солістів або колективів. Адже в одному концерті разом виступали і дитячий хор "Щедрик", і найстаріша хорова школа Швеції Adolf Fredriks Musikklasser.
Наші діти навчили шведських співати українською, шведи українців — своєї музики. Солісти показали надзвичайно високий виконавський клас і цікавий та різноманітний репертуар.
Чого тільки був вартий ансамбль Максима Шарпара у чотири руки з Наталією Пасічник, які виконали ефектний "Канкан" Скорика і просто "порвали" шведів темпераментом і бездоганною технікою. Або соло юного скрипаля Назара Плиски, що опинився на фестивалі в останній момент, оскільки замінив дівчинку-переселенку, яка несподівано захворіла.
Юний музикант не просто виручив колегу, а й по суті здійснив маленький подвиг: вивчив за два дні новий твір Кирила Стеценка, прилетів о 6-й ранку і прекрасно виступив, вразивши публіку музикальністю, філігранністю та ніжним звуком скрипки. Недарма Назар торік узяв на Стокгольмському міжнародному конкурсі SIMC V зразу дві перші премії!
У гала-концерті прозвучала і прем'єра твору одного з найвідоміших сучасних композиторів Швеції Андреа Тарроді - концертино "Пісні неба", написаного спеціально для цього фестивалю на основі української та шведської народних мелодій і присвяченого Н.Пасічник. Надзвичайно виразна й емоційна музика, написана з чудовим розумінням особливостей виконавського стилю Наталії, тепер стане символом сучасних україно-шведських відносин.
Під час виконання цього твору особливо відзначився симфонічний оркестр "INSO-Львів", який в наступному році відзначить свій 20-річний ювілей. І хоча музиканти колективу також не набагато старші за цей вік - вони прекрасні і професійні у виконанні музики різних стилів, епох, жанрів. Звучать чисто і повним насиченим звуком, чують і відтворюють всі найменші нюанси композиторів, як у виконанні суто оркестрових творів, так і акомпануючи юним солістам або сформованим музикантам, таким як Пасічник і Кораньї.
Також уперше у Швеції прозвучав фортепіанний концерт Франца Ксавера Моцарта (сина В.-А.Моцарта), який прожив більшу частину свого життя у Львові. Бездоганно блискуче виконання цієї буквально феєричної музики Наталією Пасічник у суперелегантному супроводі оркестру "INSO-Львів" остаточно переконало публіку, що українська академічна класична музика та її виконавська школа — це музична скарбниця.
Отже, Український інститут у Швеції довів, що цілком можливо в найдорожчій країні Європи зробити фестиваль дуже скромними людськими та фінансовими ресурсами. І отримати фантастичний результат.
Інше питання, що це справа - не тільки патріотичної і освіченої піаністки, а й справа уряду, державних, приватних та громадських організацій, справа бізнесу і професійних спільнот.
Все можливо, потрібно тільки дати важелі та інструменти, поміняти або прийняти нові закони. Включити мізки і волю. І, нарешті, зрозуміти, що перемогти всередині і поза країною, сформувати імідж і налагодити відносини і обміни можна не тільки, випрошуючи у Америки зброю, а розумно розпорядитися найціннішим, що є в України - талановитим і небайдужим людським ресурсом
Колективи: Молодіжний симфонічний оркестр "INSO-Львів"
Виконавці: Наталя Пасічник
|