| Інтерв'ю |
|
|
|
|
Співачка Тетяна Асадчева втекла із суду до консерваторії. І вже 10 років "іде з піснею до людей"
21 вересня 2019, субота
Поширити у Facebook
Лауреат низки міжнародних престижних конкурсів, талановита оперна співачка, володарка неповторного мецо-сопрано Тетяна Асадчева втретє виступить на сцені Чернігівського філармонійного центру фестивалів і концертних програм. 25 вересня відбудеться її сольний концерт - вечір українського романсу.
"Музика - моє друге "я"
Тетяна захоплювалася музикою з дитинства: залюбки грала на фортепіано, підбирала мелодії на слух і не втомлювалася годинами просиджувати за інструментом. Відмінно закінчила музичну школу.
У шкільні роки співала в хорі. Якось навіть виступила сольно - заспівала німецькою мовою веселу пісеньку про ялинку. Та про сцену не мріяла, бо ще ж гарно малювала, тонко відчуваючи кольори. Могла б стати художницею.
Для життя ж, як зізнається в розмові, батьки порадили обрати серйозну професію. У їх родинах були інженери, юристи, вчителі, лікарі. Відтак слухняна донька вступила на юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка, де свого часу навчався й батько. Диплом із відзнакою - додатковий бонус для працевлаштування.
Робота в апеляційному суді Київської області з одноманітністю буднів та паперовою заметіллю не приносила радості й задоволення. За кілька місяців, перекладаючи документи і займаючись канцелярською роботою без найменшого натяку на творчість, Тетяна зрозуміла, що покликана для іншого, що людина сама повинна обирати собі долю, що її стихія - сцена.
- Кажу батькам: "Закінчила вуз, який ви хотіли, а тепер вчитимуся для себе". Вокальну освіту здобувала спершу в Київському вищому музичному училищі імені Глієра, згодом - в Національній музичній академії імені Чайковського. Останні курси - в обох навчальних закладах водночас, - розповідає співачка. - Музика мене завжди надихала. У хвилини негараздів достатньо було поспівати або пограти на фортепіано - і неприємності чи песимістичний настрій розвіювалися, швидко минали. Голос - як прояв особистості. Співати - як пити воду. Природно і до душі. Без перебільшення, музика - моє друге "я".
Тетяна Асадчева шліфувала й шліфує щороку вокальну майстерність - і в Міланській консерваторії, і на майстер-класах професора Дженні Анвельт.
Вона - різножанрова й багатомовна співачка. Виконує музичні твори італійською, іспанською, французькою і німецькою. Виступає на престижних сценах у різних країнах - Фінляндії, Іспанії, Італії...
Незабутні враження залишилися і від участі в минулорічному фестивалі українського мистецтва Ukraina-Fest, який проходив у Мальгрет де Марі та Барселоні.
- Заспівала на фестивалі й улюблені "Чорнобривці" Володимира Вірменича. У моєму репертуарі чимало українських пісень та романсів. Жодного концерту без зворушливих мелодій "Я до тебе у пісні йду" Платона Майбороди і "Нічого, нічого" Миколи Лисенка. Бережливо й натхненно ставлюся до українського слова, - зізнається Тетяна.
Любов до пісні - у спадок
У родині Асадчевих співали всі. Тетянина бабуся по батьковій лінії із селища Радуль, що в Ріпкинському районі Чернігівщини, знала
багато старовинних пісень. Але коли у сина прорізався сильний голос, заборонила йому співати. Все ж Валерій Асадчев, відомий політик і колишній народний депутат двох скликань, примудрився закінчити диригентсько-хоровий факультет Київської консерваторії. У часи депутатства у парламентаря було дві пристрасті - Бюджетний кодекс і хор. У будні він - заступник голови бюджетного комітету Верховної Ради України, а у вихідні - хорист капели "Почайна" Києво-Могилянської академії.
- Дуже вдячна батькам за прищеплену любов до класичного мистецтва, за родинні відвідування театрів та оперних вистав, за філармонійні концерти, - говорить Тетяна, а тато з мамою обмінюються красномовними поглядами. - Мов зачарована, я вперше слухала в Київському театрі опери і балету "Травіату", де головні партії виконували Марія Стеф'юк і Михайло Дідик. Залюбки наспівувала згодом арії, які припали до душі.
А ще співачка дуже вдячна тітці Вікторії, яка завжди підтримувала її прекрасні душі поривання, писала теплі вітання після виступів та концертів. Тетяна зберігає в альбомі всі листівки. В одній із них прочитала віршоване побажання:
"Чтоб твое чудное сопрано
Звучало лучше фортепьяно!"
Правда, мецо-сопрано Тетяни Асадчевої хвилює серця публіки у будь-якій країні, в будь-якій концертній залі.
- Передусім, любов'ю до співу зобов'язана своєму дідусеві по материнській лінії Михайлові Федоровичу Горбачову, ветеранові-фронтовику Другої світової війни. Він мав бойові нагороди. Пройшов усю війну. Маленькою ми з ним дуетом співали "воєнні пісні", як казав дідусь. Бувало, він гойдав мене на каруселях і наспівував. Чи ми разом щось співали, - згадує співачка покійного першого учителя. - Пригадував молодість, розповідав про бойових побратимів. Ці спогади-розповіді на все життя зі мною.
Як данина пам'яті полеглим у горнилі Другої світової - аріоза Женьки із опери "А зорі тут тихі" та матері з кантати "Нам треба мир". Співаючи, вшановує й дідуся.
Утретє - на чернігівській сцені
Тетяна Асадчева постійно оновлює репертуар. Виконує камерно-вокальні твори західноєвропейських і вітчизняних композиторів, оперні партії у виставах (зокрема, Ольги із "Євгенія Онєгіна" Петра Чайковського, аріози Любаші та Дуняші з "Царевої нареченої" Миколи Римського-Корсакова, партію Терпелихи із "Наталки-Полтавки" Миколи Лисенка, арію Орфея з "Орфея і Евридіки" Крістова Віллібальда Глюка). Виступає із благодійними сольними концертами на підтримку Збройних сил України, співає духовні твори.
П'ять років тому Тетяна вперше виступила в Чернігові. У лютому нинішнього подарувала публіці "Мелодії Іспанії". Програма складалася з вокальних творів композиторів різних країн, об'єднаних однією - іспанською - темою. - Люблю Чернігів. На Придесенні родинні корені Асадчевих. На концертах постійно - батько: його кличе на Чернігівщину пам'ять про рідний край, - каже співачка. - Мені подобаються сцена філармонійного центру, чудова зала, гарна акустика, вдячна публіка.
Вечір українського романсу чекає чернігівців. У програмі - твори Миколи Лисенка, Платона Майбороди, Олександра Білаша, Кирила Стеценка...
Концертмейстер, як і зазвичай, - солістка Національного будинку органної та камерної музики Лариса Реутова.
Десять років Тетяна Асадчева йде у пісні до людей, а публіка вдячна за подаровану насолоду, за талант, за вірність високому мистецтву.
Автор: Ольга ЧЕРНЯКОВА
Концертна організація: Чернігівський обласний філармонійний центр
Джерело: Чернігівський Формат
|