| Інтерв'ю |
|
|
|
|
Роман Григорів: «Я граю на груді металу, але мистецтво — перемагає»
29 липня, вівторок
Поширити у Facebook
14-17 серпня 2025 року у Софії Київській відбудеться восьмий щорічний фестиваль Bouquet Kyiv Stage.
Він традиційно об’єднає музику, візуальне мистецтво, кіно, театр, екскурсії, дитячі програми та бесіди під Ясенем. Наскрізна тема фестивалю цього року — «Серце Європи б’ється в Україні».
На відкритті фестивалю прозвучат твори Романа Григоріва у виконанні хору «Київ» та… ракети. Про концерт та його складові, про свої плани та загалом, музику під час війни Kyiv Dayli розповів автор.
Розкажіть про концерт на відкритті Київ Букет Стейдж
— Ця історія пов’язана з чудовою редакцією Миколи Гобдича для хору «Київ» моєї симфонії для 96-голосного хору «Kyrie eleison». Ця симфонія написана доволі давно, ще у 2012 році, після закінчення Консерваторії, загалом для мене це олдскульний, академічний матеріал. Про симфонію є цікавий факт: один невеликий фрагмент ми з Іллею Разумейком використали в частині опери «Йов», як принципове музичне рішення.
Загалом симфонія складається з чотирьох частин і не зовсім підходить для хору. Якщо б її зараз перекласти для оркестру, вона б прозвучала дуже добре. Але банально. А ось у виконанні хору вона, — маю таку надію, — прозвучить особливо і цікаво. Це буде прем’єрне виконання легендарного хору «Київ». Власне це — перша частина концерту.
Друга частина — «Пісні Ненароджених». Це «ракетний» перформанс. Я його колись називав «Перформативний ритуал». Бо для мене це не зовсім концертна історія, скоріше ритуальна. Історія виникнення цього перформансу тягнеться з опери «Генезіс», яку ми створили в співавторстві з Іллею Разумейком. Ідея залучити ракету в інсталяцію належить Іллі. В опері «Генезіс» вона виконувала функцію інсталяції: ракета, яка вмонтована у фортепіано. А пізніше, я приїхав в Київ, ракета стояла в нашої студії, я взяв смичок, почав на ній грати, вона викликала в мене такий резонанс, що я просто максимально швидко записав три мелодії. Я вже багато розповідав про цей процес. За одну ніч я були написані кілька партитур і створені кілька відео перформансів які були зняті в Андріївській церкві, оператором Денисом Мельником та режисером Іллею Разумейком. Далі зʼявилася ідея — зіграти на ракеті у супроводі оркестру. Така ніби банальна, академічна ідея, але саме залучення її в музичний твір має додатковий сенс.
Власне, друга частина концерту в Софії — буде теж прем’єрою — я жодного разу публічно на опен ейрі не виконував цей твір з ракетою. Це для мене дуже відповідально: відкриття двома різними творами, один дуже старий, інший молодший. Зазвичай ми з невеличкою командою, солісткою Софією Павліченко та медіа композиторкою Оленою Шикіною виконуємо цей твір (Пісні Ненароджених) за кордоном.
Перформанс з ракетою складається з кількох частин, остання, сьома частина — хвилина мовчання, вона вже прийшла в момент практичних виконань, після останньої ноти, яку бере солістка, наступає повна тиша, вона триває десь близько 40-60 секунд. Згодом для твору прийшла назва «Пісні Ненароджених», твір написаний для дев’яти струнних, голосу, електроніки та ракети соло, власне це ті струни, які були на той час в мене в наявності. Я граю на неї двома смичками, просто граю по ребру ракети, вона має три ребра, кожне ребро має свою ноту. А ракета, це — касетний снаряд від РСЗВ «Ураган». Ну тобто, не сама ракета, це каркас носової частини.
В Україні я використовую одну ракету, інша є ракета за кордоном, вони різні, але принцип однаковий, утворюється певна поліфонія, певні інтервали, вони дуже близькі до мікротональних інтервалів. Коли я граю секунди, а кожне ребро має мікрорізницю у звуковисотності, це дає можливість робити різні інтервали — близькі та великі, можна розгорнутися в інтервальному плані. Але разом з тим ракета має і сексти, і квінти, і кварти, це досить великий діапазон різних звуків і призвуків.
Перша частина перформансу – це соло, каденція, далі поступово підключаються струнні, немає ніякої партитури, це дуже цікаво і це дуже відгукується у музикантів.
Вони чують ноту, починають її грати, оркестр я умовно ділю спочатку на дві частини, потім на чотири. Грає перша частина — чотири музиканти грають одну ноту, інша частина — іншу ноту, потім вони переливаються, потім вони утворюють кластер і вже діляться на чотири, потім вони діляться вже на дев’ять незалежних голосів, це дуже цікаво.
Далі йде нотний матеріал «Lugubre і Sringendo» для оркестру, пізніше долучається електроніка у частині «Dies irae». Далі відбувається «Колискова» і фінал, хвилина мовчання. Ось така форма в цього музично-балістичного перформансу.
Коли ти використовуєш ракету як музичний інструмент, це має додатковий сенс. Я граю на груді металу, але мистецтво перемагає, перемагає музика. Це буде невеликий струнний ансамбль, хор, електроніка, голос, ракета. От як воно поєднається, побачимо. Я сподіваюсь, буде круто.
Романе, якими смичками ви граєте?
— В мене є контрабасовий смичок, німецький і французький. Я боюся зламати віолончельний. Тому краще всього підходить контрабасовий. Він міцніший і створює відповідний тиск.
Як війна змінила вас як музиканта?
— Я би сказав, що війна змінила мене в багатьох сенсах, і в світоглядному, і в особистому в мистецькому житті. Війна сильно змінила всі процеси. Я би не сказав, що вона змінила їх в кращу сторону. Навпаки, у мене все навпаки.
А що допомагає, підтримує в житті і в роботі?
— Напевно, діти. Дуже допомагає мистецтво, творчість, спілкування.
Чи важливо зараз грати, писати музику?
— На перший погляд це здається абсурдним, але зараз здається той час, коли треба створювати перформанси, треба грати, писати музику. Але мені здається, що не треба писати музику про війну, військову музику. Це від мене звучить трохи дивно, бо на концерті як раз ми почуємо музику, яка присвячена війні, дитям, які так і не народились.
І в будь-якому випадку, яку б ми музику зараз не писали, вона буде пронизана війною від А до Я на клітинному рівні.
На який концерт Фестивалю ви обов’язково плануєте потрапити?
— Я би пішов на Шалигіна. Але я ще не дивився уважно програму.
Питання про плани
— Зараз ми не плануємо на рік вперед, ми плануємо на місяць-два. Планую поїхати до дітей, це мої особисті плани.
Автор: Віка Федоріна
Джерело: kyivdaily.com.ua
|