| Огляд |
|
|
|
|
«Троянство». Театр ім. І. Франка, режисер Давид Петросян
Прем'єра Театру імені І. Франка, безперечно, викличе багато суперечок та обговорень…
30 березня, понеділок
Поширити у Facebook
«Автор (В. Міненко) представляє свою чернетку п'єси "Енеїда", в якій хоче викласти власне бачення відомого сюжету та змістити акценти з головного героя на героїв другого плану. Свій проєкт він представляє режисеру ( І. Шаран) та продюсеру ( Є.Нищук). І, наче жмут різнокольорових ниток, викидає на сцену Давид Петросян оберемок гострих, разючих, болісних тем. Кожну з них по черзі, або без неї, актори висмикують і розкручують протягом вистави.
На яскраво зеленому фоні( хрома кей - на цей фон при зйомці можна накласти все що завгодно, будь-який ефект)розігрується драма автора, якого не чують, думки якого тонуть в кон'юнктурі традиційних поглядів на п'єсу,і яки висвітлені у виставі гострою сатирою. В автора не вірять всі: починаючи від батька, закінчуючи творцями п'єси, які ,не чуючи думки митця, розповідають як краще, цікавіше, розважальніше.
Паралельно Петросян запускає лінію сприйняття ветеранів, поверхневого ставлення до розуміння їх проблем.
Воїн назавжди лишиться воїном- пройде десять років або десять тисячоліть- він буде лишатись троянцем , чи козаком, чи солдатом. Адаптація людей в поствоєнному суспільстві , з їх проблемами та болем - ще одна нитка із різнокольорового кубельця цієї п'єси.
Погляд на культуру нашої землі , одвічну шароварщину, аналогії із віночком, гопачком і бандурою у багатьох митців- шаблони, від котрих режисер намагається відвести глядача .Образ троянського коня- невидимого але присутнього- відлуння відкритих воріт України для зросійщення, вирощування комплексу меншовартості та недоумкуватості в казках, фільмах, літературних творах. І як продовження - образ нещирої журналістики, яка і надалі просуває ці ідеї в своїх інтерв'ю ,репортажах, показуючи з екранів нецікавих військових, шароварних акторів, безумних авторів- вона і є тим троянським конем сучасності.
Цікавий також зв'язок Троянства із грою Minecraft, адже афіша виконана саме в такому стилі: люди будують цивілізації і самі їх руйнують, в потім будують інші версії ( Енеїди) і так відбувається багато разів, як у грі. І щоразу думають, що буде інакше, але у кожної гри є правила, геро , історії... І це все вже було (с)…
Корупція в усіх галузях життя, зарозумілість культурних діячів, єдиний телемарафон, мовне питання, замовчування реальних проблем натомість- показушний позитив, трагедія старшого покоління ,яке до останнього не вірило у війну, а покладалося на певні ідеали, політична сатира, розкрадання на всіх гілках влади, гомофобство і зверхність по відношенню до проблем інших- ці ниточки мені вдалося розгледіти в чи маленькому мотку проблем Троянства.
І, звичайно, біль війни: у поглядах ветеранів, акторів і діючих військових, у відеоряді на екрані, у монологах жінки- втіленні дружини Енея, або пересічної жінки- жертви війни, або пересічної країни- жертви агресора, або просто душі автора, словами якої він звертається до глядачів, акторів, світу.
Вистава нелегка і нерозважальна. Актори і неактори ,задіяні у виставі викладались повністю, яскраво відіграли Євген Нищук, Іван Білаш, буквально прожив свою роль Володимир Міненко.
Мабуть, з першого перегляду осягнути всі задуми режисера і драматурга просто неможливо. Вистава голосна, десь істерична, заплутана і гостра. Були моменти, після яких ставало боляче дихати, були епізоди,що викликали подив, як можна так іронізувати над собою, були моменти щирого співчуття.
Вистава про те, що всім нам болить, але сказати ми це можемо по-різному. Вона обов'язково найде свого глядача. Ця вистава не стала першою в рейтингу моїх вистав від Давида Петросяна, але вона мене змусила думати і ще раз замислитись ,що є в голові у цього великого режисера і як воно там працює.
Думайте і ходіть до театру, це чудово», - поділилася враженнями про прем’єру на своїй сторінці у facebook Nataliia Yevlanova (Наталія Євланова).
***
Вистава досліджує проблематичність героїзації та надлишкової патетики. Відсутність культурного коду, який міг би аналізувати досвід одночасності та співіснування реальної близької війни, мирного життя та овіяного міфом народно-популярного уявлення про героїв, як персонажів з епосу про давніх греків та козаків доби Запорізької Січі, - анонсують постановку франківці.
Дія пʼєси відбувається до повномасштабного вторгнення. Сценаристу замовляють адаптацію відомої «Енеїди». Автор починає переосмислювати міф роблячи головним не Енея, якого в його історії немає, але надаючи голос тим, хто залишився поза увагою і не потрапив на сторінки відомих поем Вергілія і Котляревського. Однак подібний погляд на відому історію викликає пересторогу творчої команди і вони поступово обертають історію на звичний для них формат народного бурлеску. Автор балансує між бажанням догодити та залишитись при своєму, однак дописати історію йому так і не вдається. Настає день, який змінив життя багатьох і автор сам стає частиною тих, чий голос залишився не почутим.
Нова вистава за текстом Максима Курочкіна – це спроба чесної розмови про те, що сьогодні здається незаперечним. Вистава досліджує проблематичність героїзації та надлишкової патетики.
У центрі – напруження між реальністю й міфом. Відсутність культурного коду, який міг би аналізувати досвід одночасності та співіснування реальної близької війни, мирного життя та овіяного міфом народно-популярного уявлення про героїв як персонажів з епосу про давніх греків та козаків доби Запорізької Січі.
*У виставі беруть участь ветерани російсько-української війни.
Наступні покази вистави «Троянство» відбудуться 9 та 10 квітня.
|