|
Безцінна суть, або у ритмі коломийки
16 січня в рамках циклу «Music-Review WEEKEND» відбувся авторський концерт композитора Мирослава Скорика.
16 січня 2011, неділя
Поширити у Facebook
У мистецькому вечорі який відбувався у галереї Фонду сприяння розвитку мистецтв прозвучали ранні твори композитора для скрипки та фортепіано у виконанні скрипальки Богдани Півненко та піаністки Ірини Стародуб, які свого часу були записані на компакт диск; а також – створена в 90-ті – «А-RI-A» для віолончелі та фортепіано, яку автор зіграв разом з Олександром Пірієвим.
Своєрідною кодою концерту стала, виконана Мирославом Михайловичем, низка його джазових п’єс для фортепіано.
Реакція публіки виявилася непередбачуваною: вже по закінченню першого відділення було розкуплено всі згадувані диски, і Маестро опинився в полоні шанувальників, що бажали взяти автограф та сфотографуватися з ним. А після концерту, із не меншим натхненням, спілкування з композитором прагнули численні журналісти.
Хоча, що в цьому дивного? Щира, сповнена внутрішнього світла музика Скорика спонукає слухачів мимоволі озиватися взаємністю, тим паче, коли ці якості помножені на професійність та чутливе ставлення виконавців до граної музики: переповідаючи Богдану Півненко, вони її плекали, як дитину.
Тож, сповнені емоцій, музиканти зіграли «на біс», окрім передбачуваної «Бурлески», ще й любиму скрипалькою «Арію» з Сонати № 2. І в результаті отримали вдячливі оплески слухачів й привітання автора.
Коли ж Мирослав Скорик заграв сам, стало зрозуміло напевне, що, він – головний постачальник творчого струму, яким того вечора пройнялися і виконавці, і слухачі. Його гра і, власне, він, попри вік, а, може – завдяки йому, сповнений неабиякої жвавості та життєдайності: композитор й тепер живе, неначе «в такт» ритмам й настроям дитячої коломийки з його «Гуцульського триптиху».
Ця енергетика натури й творчої думки Скорика, здобрена гумором й підпорядкована досвіду, влучно втілилася в його джазових замальовках (зокрема, «Приємна прогулянка», «Візерунки», «Каприз»).
Авторське ж їх виконання стало наочним свідченням справжності композитора та, передусім, збагатило виконані твори безцінною суттю живої авторської причетності, що значно наблизило їх до слухацького розуміння.
До речі, саме з ініціативи Мирослава Михайловича в дуеті з Олександром Пірієвим він став співвиконавцем своєї «А-RI-A», знаменитої присвятою друзям-колегам та її першим виконавцям – Ваграму Сараджяну і Володимиру Вінницькому: відтак, нам пощастило почути композитора ще як чуйного камерного виконавця - випадок в музичному світі, безумовно, винятковий.
В цілому ж, авторсько-виконавська участь Скорика в концерті вкотре вказала не тільки на творчій універсалізм, як унікальну ознаку його генія, а й на істинну демократичність, цебто – максимальну відкритість творчості Мирослава Михайловича для слухача.
Неначе, підтвердивши це ще й словесно, перед виступом Мирослав Михайлович наголосив, що не любить, коли його оголошують за офіційними званнями. «Скажіть просто – композитор» – завершує Скорик і цим дає додатковий привід приймати та любити його музику якомога щиро й природно.
Подібно до того, як він відповів на запитання «Що Вас надихає?»: «Все, щ завгодно, “воно” саме приходить або не приходить»
Автор: Ганна Волчок
Фото: Сергій Пірієв
Виконавці: Мирослав Скорик, Олександр Пірієв, Ірина Стародуб, Богдана Півненко
Композитори:Мирослав Скорик
Музикознавці: Маріанна Копиця-Карабиць
Концертна організація: Національний портал академічної музики “Music-review Ukraine”
Концертний зал: Галерея Фонду сприяння розвитку мистецтв
Фотоальбом:
|