|
|
Повернення Дона Карлоса: вердіївський шедевр вперше за два роки прозвучав у Києві
29 листопада 2023, середа
Поширити у Facebook
Нещодавно в Національній опері України відбувся показ історичної опери-трагедії «Дон Карлос» Джузеппе Верді. Це був перший показ видатного оперного шедевра після тривалої перерви, починаючи з січня 2022 року.
Згодом початок повномасштабної війни змусив внести багато коректив у творче життя колективу театру, а також у репертуарну політику. Тож довелося чекати майже два роки років, щоб одна з наймасштабніших опер знову прозвучала у Києві.
Приводом для цього став 20 річний творчий ювілей одного з провідних солістів театру — Сергія Ковніра, який є блискучим виконавцем ролі Короля Філіпа II на нашій сцені.
Варто зазначити, що склад виконавців вистави був справді зірковим.
У головній ролі спадкоємця іспанського престолу Дона Карлоса вперше дебютував тенор з Одеси Олег Злакоман, який минулого сезону долучився до колективу Національної опери України.
Попри перший виступ у цій партії, співак продемонстрував блискуче володіння голосом та неабиякий артистизм, створивши багатогранний образ бунтівного спадкоємця престолу, який бореться за майбутнє своєї Батьківщини проти консервативної та застарілої політики свого батька. Протистояння поколінь поглиблюється й особистою драмою інфанта, який таємно закоханий у молоду королеву Іспанії Єлизавету де Валуа, з якою колись він був заручений.
На жаль, щастю молодих не судилося збутися, оскільки зачарований красою французької принцеси, король-удівець сам вирішує взяти шлюб з нареченою свого сина.
Зворушливий та трагічний образ королеви створила зірка української оперної сцени Людмила Монастирська. Її насичене лірико-драматичне сопрано ідеально підходить для виконання цієї партії, а окрасою вечора стала знаменита арія «Tu che le Vanitὰ» у фінальній дії вистави, де героїня чекає молиться і страждає у гробниці Короля Карла V, чекаючи на прощальне побачення з Інфантом, який має їхати до Фландрії.
Центральним образом вистави є Іспанський король Філіп II у виконанні Сергія Ковніра. Ця складна та драматична партія є однією з найкращих у репертуарі співака. Дебютувавши у цій ролі у досить молодому віці, Сергію Ковніру вдалося збагатити цю роль новими барвами, а його потужний та тембрально виразний голос, у поєднанні зі стриманим артистизмом завжди зачаровує глядачів.
Зірковий ансамбль виконавців головних ролей майстерно доповнювали й придворні персонажі, зокрема шляхетна красуня та інтриганка Принцеса Еболі у виконанні провідної мецо-сопрано Алли Позняк.
Особливо неперевершеною була сцена в Саду, де Еболі у супроводі мандоліни співає свою знамениту сарацинську пісню, що потребує неабиякої майстерності та вокальної техніки.
Оксамитовий баритон Геннадій Ващенко створив благородний образ воїна лицаря і патріота, який віддає життя за свого друга — спадкоємця трону, для порятунку волелюбних мешканців Фландрії.
Одного з головних антагоністів вистави — Великого Інквізитора виконав досвідчений Сергій Магера. Для нього це було перше перевтілення у цей понурий образ, що навіть попри поважний вік, наводить жах на оточення і навіть на самого Короля.
Варто відзначити чудове та збалансоване звучання оркестру театру під керівництвом диригентки театру Алли Кульбаби.
Нагадаємо, що опера «Дон Карлос» є однією з найбільш монументальних, урочистих та видовищних у творчій спадщині геніального Джузеппе Верді.
У своєму творі композитор майстерно зумів передати гнітючу і страшну атмосферу католицької Іспанії XVI століття, де королівство постає у часи її величної та імперської могутності, а водночас і зверхності над усім світом.
В основі сюжету твору лежить однойменна драма видатного німецького поета і драматурга Фрідріха Шіллера, майстерно переробленої Жозефом Мері та Камілем дю Локлем.
Прем’єрний показ твору відбувся у 1867 році в Парижі, однак тоді вистава зустріла досить прохолодну критику, яка вважала її прикладом «вагнеризації» стилю Верді, його наближенням до оперних творів його знаменитого конкурента — німецького генія Ріхарда Вагнера.
Пізніше композитор ще декілька раз повертався як до партитури, так і до лібрето, переписуючи значні музичні фрагменти та вносячи корективи до концепції твору.
У своєму листі до видавця Джуліо Рікорді композитора зазначив, що займається абсолютно безнадійною справою, знову виправляючи свого «Дона Карлоса», бо щоразу знаходить, щось таке, що псує враження від цієї опери, яку він по-справжньому любить.
За життя Джузеппе Верді вийшло три клавіри безсмертного оперного твору: у 1867 — французька версія до прем’єри в Гранд-Опера, у 1869 — італійський з новим фіналом другої дії, втретє у 1884 році без першої дії (Фонтенбло) і хореографічної композиції, яку обумовлював стиль французької великої опери.
Після прем’єр у Гранд-Опера і Ла Скала опера ввійшла до репертуару багатьох європейських театрів, хоч для втілення цього твору вимагалися не тільки блискучі співаки, але й високий художній рівень колективу, який брався до постановки «Дона Карлоса».
У 1952 році німецькі музикологи Юліус Капп і Курт Золдан на основі архіву Джузеппе Верді в Паризькій музичній академії, створили так звану «німецьку» редакцію опери, яка знайшла поширення у другій половині XX століття.
Містичний фінальний момент забирання дона Карлоса духом покійного короля Карла V був замінений самогубством інфанта.
Вперше на київській сцені «Дон Карлос» був поставлений 28 грудня 1985 року.
У постановці взяли участь провідні тогочасні солісти колективи, зокрема Анатолій Кочерга, Гізела Ципола, Володимир Федотов, Людмила Юрченко та інші.
Вистава залишалася у репертуарі колективу понад 10 років.
Прем’єра нинішньої постановки вистави відбулася у квітні 2012 року. Режисером постановником опери став Анатолій Солов’яненко. А головна художниця театру Марія Левицька створила унікальні за своєю складністю та красою декорації, а також майже 420 костюмів для солістів та хору.
Над музичним втіленням вердівського шедевра також працювали: диригент-постановник Микола Дядюра та головний хормейстер театру Богдан Пліш.
Автор: Тетяна АСАДЧЕВА
Виконавці: Сергій Ковнір
Концертна організація: Національний академічний театр опери та балету України імені Т.Г. Шевченка
Концертний зал: Глядачевий зал Національної Опери України
Джерело: Вечірній Київ
|